РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СУТНОСТІ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВ В СИСТЕМІ
УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ
2.1. Економічна категорія витрат та їх класифікація за ознакою управління
Витрати – це загальноекономічна категорія, яка характеризує використання різних
речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами
розуміють "затрати втрачених можливостей", тобто суму грошей, яку можна
отримати при найбільш вигідному із усіх можливих альтернативних варіантів
використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу,
обраного для виробництва продукції, дорівнюють його вартості за найкращого з
усіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлене
обмеженістю ресурсів порівняно з кількістю варіантів їх використання.
Витрати в бухгалтерському розумінні відрізняються від витрат в економічному
тлумаченні. З бухгалтерської точки зору, витрати – це тільки конкретні витрати
ресурсів [39, 208].
Наявність різних точок зору щодо сутності витрат обумовлена різними підходами у
поглядах на природу економічного буття взагалі, і виробничого процесу, зокрема.
Можна виділити два основоположних підходи. Перший базується на розумінні
процесів господарювання з позицій трудової теорії вартості, яка передбачає
взаємодію у процесі виробництва трьох основних факторів (робочої сили,
предметів праці та засобів праці) з відповідною інтерпретацією поняття
вартості, її складових і структури. Дана орієнтація була переважаючою в
розумінні сутності економічного життя у вітчизняній науці та практиці,
відповідно відбувався процес формування поглядів на поняття витрат виробництва
в бухгалтерській сфері. Типовим положенням витрат виробництва за даного підходу
є наступне: витрати – це витрати живої та уречевленої праці на виробництво
продукції. Другий підхід базується на ресурсному розумінні природи
господарства, передбачаючи обмеженість всіх видів ресурсів і альтернативність
варіантів застосування, та по-своєму визначає сутність вартості та її складових
елементів. Даний підхід передбачає, що місце та роль витрат розглядається та
розкривається в прикладному аспекті як складовий елемент ціни, що формується
під дією сукупності факторів у системі функціонування ринку на основі зміни
попиту та пропозиції.
Окрім достовірності визначення фінансового результату, обґрунтований облік
витрат дозволяє управляти діяльністю підприємства, досягати зменшення витрат і
збільшення накопичень шляхом надання даних про фактичні витрати. Надзвичайно
важливою є правильна обробка та впровадження на підприємстві тих методів обліку
витрат, які дозволяють контролювати рух продукції, збереження та раціональне
використання матеріальних цінностей і майна підприємства в цілому.
ІПБ США, наприклад, розмежовує ці поняття наступним чином:
Витрати – величина, що приписується товарам, які отримані або будуть отримані.
Витрати можна розділити на нездійснені, які застосовуються до створення
майбутніх доходів, та здійснені, тобто, які не застосовуються до створення
майбутніх доходів і тому вираховуються з доходів (виручки) або нерозподіленого
прибутку поточного періоду.
Визначення, дане ІПБ США: „витрати у самому розумінні слова включають всі
здійснені витрати, що вираховуються з доходів”, – відображає традиційну
орієнтацію на доходи/витрати. Рада із стандартів фінансового обліку США (РСФО)
дає визначення витрат, виходячи, в основному, з розрізу активи/кредиторська
заборгованість: витрати у його трактуванні – це відтік або інше використання
активів і/або виникнення кредиторської заборгованості у результаті
відвантаження або виробництва товарів, надання послуг або здійснення інших
операцій, які є основою діяльності господарюючого суб’єкта.
РСФО США розрізняє витрати і втрати (збитки): втрати (збитки) – це зменшення
власного капіталу (чистих активів) у результаті побічних або випадкових угод
господарюючого суб’єкта і всіх інших операцій, подій та обставин, що здійснюють
на нього вплив протягом періоду, за виключенням виплат власникам. Але при
розрахунку прибутку включаються як витрати, так і втрати. Слід зазначити, що
Австралійський фонд у своєму визначенні витрат іде ще далі. Під витратами
розуміється споживання або втрати потенційного прибутку або майбутніх
економічних вигод у формі зменшення активів або збільшення кредиторської
заборгованості господарюючого суб’єкта, не пов’язані з виплатами власникам і
які призводять до зменшення власного капіталу у звітному періоді.
КМСБО пропонує точно таке ж визначення витрат. Австралійський фонд і МФБ
притримуються широкого підходу до розуміння прибутку і не вважають втрати
окремим елементом фінансової звітності, а отже, не розмежовують витрати та
втрати [227, с. 42-46].
Витрати обраховуються після визначення доходів згідно принципу відповідності,
який говорить, що витрати повинні нараховуватися за той же період, що й доходи,
в якому вони отримані. Їх нарахування є складовою частиною розрахунку чистого
прибутку [226, с. 135].
Порівняльний аналіз елементів прибутку в Росії, Угорщині, ЄС та Канаді дозволяє
встановити наступні відмінності:
– майже у всіх країнах, у складі елементів витрат виділяються фінансові витрати
(відсотки за кредит, банківські платежі тощо), які пов’язані з функціонуванням
підприємства в умовах ринкової економіки;
– у країнах ЄС та Канаді до витрат на виробництво включаються податки і такси
(податок на додану вартість, патентні платежі, тощо), що в умовах ринку також
формує суспільно необхідні витрати.
– витрати підприємства є комплексним показником, в якому при плануванні повинна
бути відображена велика кількість факторів, які впливають на його р
- Київ+380960830922