РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Матеріал зібраний нами у 1991 - 2001 рр., з них у 1996 - 2001 рр. дослідження проводилися цілеспрямовано і систематично.
Для з'ясування поширення і чисельності орлана-білохвоста здійснювалися польові виїзди у межах досліджуваного регіону. На протязі вказаного періоду проводилося вивчення поширення білохвостів у Середньому Придніпров'ї: у Черкаській (Канівський, Черкаський, Золотоніський, Драбівський, Чигиринський і Чорнобаївський райони), Київській (Вишгородський, Бориспільський, Кагарлицький, Переяслав-Хмельницький та Іванківський райони) та Чернігівській (Козелецький район) областях. Для з'ясування поширення орланів на лівобережних притоках Дніпра були здійснені дві експедиції байдарками: 8.07-13.07.1996 р. по р. Сула від м. Лубни до с. Тарасівка (Лубенський, Хорольський, Семенівський і Оржицький райони Полтавської області) було пройдено близько 76 км, а 18-28.06.1997 р. було обстежено ділянку р. Псел довжиною близько 136 км від м. Гадяч до с. Матяшівка (Гадяцький, Миргородський, Шишацький і Великобагачанський райони Полтавської області). Крім того, були здійснені короткочасні польові виїзди в інші регіони України. Так, в гніздовий період - 2.04.1992 р. - відвідали заповідник "Розточчя" (Львівська область). Були здійснені виїзди в район оз. Біле (Володимирецький район, Рівненська область) - 16.05.1993 р. та 18-20.08.1994 р. Окремі спостереження було проведено у Шацькому національному парку (Волинська область) - 3-8.10.1993 р., 4-8.10.1994 р. та 9-12.10.1995 р.
В польових виїздах також брали участь В. М. Грищенко, Є. Д. Яблоновська-Грищенко, С. В. Домашевський, Г. П. Гера, Р. В. Саламатін, М. О. Міщенко, О. А. Гаврилюк, за що висловлюємо їм щиру вдячність.
Всього в 1991 - 2001 рр. було здійснено 194 польових виїздів загальною тривалістю 321 день.
В першу чергу були відвідані місця гніздування, відомі із літературних джерел та усних повідомлень орнітологів. Неопубліковані матеріали люб'язно надали: Т. Б. Ардамацька, В. Т. Афанасьєв, В. М. Бабко, В. В. Вєтров, В. М. Грищенко, І. М. Горбань, А. І. Гузій, С. В. Домашевський, М. Є. Жмуд, М. Л. Клєстов, Ю. В. Кузьменко, С. О. Лопарев, В. В. Манюк, А. І. Май, Р. А. Онуфрієв, О. О. Орлов, Д. В. Пилипенко, М. Г. Пирогов, О. Л. Пономаренко, І. Т. Русєв, А. Сипко, І. В. Скільський, Р. В. Сориш, М. В. Химин. Ці матеріали відносяться до Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Харківської, Херсонської, Чернівецької, Чернігівської областей та АР Крим.
В цілому, отримані дані про вид з території 19 областей України та АР Крим.
На основі вивчення біотопічної пов'язаності білохвоста були передбачені потенційні місця гніздування, в яких також здійснювався пошук гнізд. Для цих робіт використовувалася топографічна карта масштабом 1:200000. Значна частина виділених таким чином потенційних місць гніздування виявилася дійсно зайнятими орланами. Ця методика успішно використовувалася для пошуку гнізд білохвоста та інших хижих птахів у Білорусі (Ивановский, 1993).
Для виявлення гнізд в районі гніздування проводилося суцільне прочісування лісової ділянки. При цьому зверталася увага на трофічні та шлюбні польоти дорослих птахів. У безпосередній близькості від зайнятого гнізда орлани, як правило, своїм непокоєнням видають місце його знаходження.
Гніздові ділянки вважалися зайнятими (Rodzewich, 1993), якщо у гнізді була встановлена або наявність пташенят, або у ньому бачили самку, що насиджувала яйця, або якщо пара трималася на гніздовій ділянці, виявляючи шлюбну поведінку, непокоїлися біля гнізда при появі людини.
Гніздування припускалося, якщо пара або один дорослий орлан регулярно реєструвалися протягом сезону розмноження на потенційній гніздовій ділянці, були сліди присутності птахів (пір'я, погадки, залишки їжі).
В окрему групу віднесені територіальні пари, що займали гніздову ділянку, але до розмноження не приступали.
Для аналізу зміни чисельності та поширення білохвоста в Україні були використані літературні джерела, а також відомості із зоологічних колекцій музеїв (Державний природознавчий музей НАН України (м. Львів), Зоологічний музей Київського державного університету, Зоологічний музей ННПМ НАН України (м. Київ), Музей природи Харківського державного університету, Черкаський краєзнавчий музей, Чернівецький краєзнавчий музей). Користуючись нагодою, висловлюю щиру вдячність А. А. Атемасову, А. А. Бокотею, О. М. Пекло, І. В. Скільському за допомогу в отриманні інформації з фондів цих музеїв.
З метою дослідження біотопів, яким білохвіст віддає перевагу для оселення, здійснювався мікробіотопічний опис району кожного гнізда у радіусі 250 м за схемою: ліс - природний або насаджений, склад деревостану, вік деревостану, його ярусність та зімкненість, склад підросту, підліску, трав'яного покриву та їх щільність. Визначалась відстань до узлісся та найближчої кормового біотопу (канал, озеро, став, болото, ріка).
Виходячи із місця гніздування, з'ясовувався ступінь толерантності птахів до людини. В якості критеріїв, що дозволяють судити про це, була обрана віддаленість від постійних та нерегулярних джерел непокою. До перших віднесені села, дачні селища, дороги, що регулярно використовуються (автодороги або залізничні колії). До нерегулярних джерел непокою віднесені поля, пасовища, сінокоси, дороги, що рідко використовуються, стоянки туристів. Окремо визначалася відстань до міст. Всього в такий спосіб були проаналізовані місця гніздування 25 пар білохвостів.
Опис гніздового дерева проводився за схемою: вид, вік, діаметр (виміряний на висоті 1,3 м), висота, стан (живе, сухе).
За розміщенням в кроні гнізда білохвостів умовно розділяли на 4 типи:
1) збудовані на верхівці дерева (основа гнізда влаштована на відстані не більше 10 % висоти крони);
2) розміщені у верхній третині крони;
3) влаштовані в середній третині крони;
4) збудовані в ни