РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Результати дослідження базуються на матеріалах 25-річних спостережень за фоновими видами гризунів грабової діброви Канівського заповідника. Постійними мешканцями діброви є представники трьох видів гризунів: рудої нориці (Clethrionomys glareolus Schreber, 1780), підземної нориці (Microtus subterraneus de Selys-Longchamps, 1836), жовтогорлої миші (Apodemus flavicollis Melchior, 1834). Представники інших видів - лісової (A. sylvaticus L., 1758) та польової миші (A. agrarius Pall., 1771) - зустрічаються у грабовому лісі лише в окремі роки, а їх сукупний внесок у сумарну щільність населення не перевищує 1-2%.
Моніторинг, в рамках якого збирали матеріал для цього дослідження, був започаткований групою співробітників і студентів кафедри зоології Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом В.О.Межжеріна у 1971 р. З того року і до нашого часу протягом першої половини літа щороку відбувався відлов гризунів та збір даних стосовно їх кормової бази. Винятком є 1976-77 рр., коли дослідження були перервані, а також 1971 і 1978 рр., для яких існують фрагментарні дані щодо жовтогорлої миші. Крім результатів особистих польових спостережень упродовж останніх 13 років, у роботі використовуються матеріали, що зібрані великим колективом дослідників (В.О.Межжерін, Ж.В.Розора, О.А.Михалевич, І.І.Важеніна, С.К.Семенюк, Л.Г.Виноградська) і студентів, яким автор висловлює вдячність.
Для визначення щільності й структури населення гризунів упродовж всього періоду досліджень застосовували метод облікових площадок. Даний метод був запропонований для досліджень у рамках програми щодо вивчення вторинної продуктивності дрібних ссавців і, як свідчать численні польові спостереження, дає змогу практично повністю вилучити гризунів з певної ділянки та отримати адекватне уявлення про щільність населення та її структуру [196; 244].
У грабовому лісі площадки розташовували на схилах із різною експозицією і вирівняних плато, охоплюючи території з різним ступенем розвитку підліску, трав'янистої рослинності та лісової підстилки. Залежно від чисельності гризунів, для отримання необхідної вибірки, закладали різну кількість облікових площадок, проте їх загальна площа охоплювала не більше 2% території грабової діброви.
Під час попереднього розмічування площадки визначали місця подальшого розміщення знарядь відлову тварин, куди протягом 5 діб викладали приманку (кубики хліба). На шосту добу виставляли давилки типу "Геро" 10 лініями по 25 давилок у кожній. Відстань між лініями та давилками у лінії складала 5 м, а загальна площа облікової площадки - 6250 м2. Як наживку використовували кубики хліба, просмажені в олії. Відловлювали тварин протягом доби, знаряддя відлову перевіряли уранці та увечері. Дані про площу опрацьованих облікових площадок у різні роки наведені в табл. 5.1.
За період спостережень з 1971 до 1997 рр. здобуто та оброблено 7207 особин гризунів: з них 4077 особин рудої нориці, 1980 - підземної нориці та 1150 - жовтогорлої миші. Зібраний матеріал підлягав обробленню та аналізу за стандартними розмірно-масовими показниками. Визначали довжину тіла, хвоста, ступні, висоту вуха, масу тіла і внутрішніх органів (серця, печінки, нирок, надниркових залоз, легень, селезінки, тимусу). Після цього відбирали для зберігання черепа тварин, які в польових умовах консервували методом підсушування.
Через втрату частини колекції черепів, необхідних для точного визначення віку тварин, відловлених протягом 70-х років, віковий склад населення визначали лише у першому наближенні за допомогою загальноприйнятих методик [4; 105; 262; 264]. Відповідно до функціонального стану тварин, який визначався за морфометричними показниками (маса тіла, довжина тіла та ін.) та розвитку репродуктивних органів, всі особини були розподілені на дві категорії: ювенільні й дорослі (статевозрілі). Остання категорія об'єднує як звірків, що перезимували, так і цьоголітків ранніх генерацій, що дозріли та залучені до процесу розмноження. Оскільки термін дозрівання й початок розмноження визначається умовами існування тварин, як критерій також використовували показник вгодованості (г/см) - відношення маси тіла до його довжини [345].
Репродуктивний стан особин, ступінь їх залучення до процесів відтворення оцінювали загальноприйнятими методами [234; 261]. На підставі аналізу кількості ембріонів і наявності однієї або кількох груп плацентарних плям, серед самок, що розмножувалися, відокремлювали вагітних та самок, що народжували. Кількість ялових самок, а також особин з ембріонами у стані резорбції, фіксували окремо.
У результаті відлову гризунів методом облікових площадок визначали видовий склад угруповання; щільність населення кожного виду (кількість особин на гектар); кількісне співвідношення представників різних статей (самки/самці) і вікових категорій (дорослі (статевозрілі)/ювенільні); частку самок, що розмножуються, від їх загальної кількості; кількість виводків на момент обліків; розмір виводків, що розрахований окремо за кількістю ембріонів і плацентарних плям (у деяких випадках, які спеціально оговорюються, використовували середній показник розміру виводку, що розрахований як за кількістю виводків, так і плацентарних плям).
Конкретне значення кожного з показників, наведене для певного року, є середньою величиною, яка розрахована за результатами обліків на всіх площадках у даному році. Для аналізу багаторічних змін щільності населення застосовані показники амплітуди (відношення максимального й мінімального значень), розмаху (різниця між максимальним і мінімальним значеннями), співвідношення інтенсивності приросту та скорочення щільності за певний проміжок часу або упродовж усього часу спостережень.
Аналіз динаміки різних популяційних показників проводили на матеріалах спостережень до 1997 р. включно. У разі порівняння середніх значень показників, які розраховані для окремих інтервалів часу (періодів), у деяких випадках використовували д
- Київ+380960830922