РОЗДІЛ 2
СТАТЕВОРОЛЬОВА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЯК ФОРМУВАНЯ
ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
2.1. Ідентифікація як механізм формування гендерної ідентичності підлітків
Як вже було відмічено, центральною задачею статеворольової соціалізації в підлітковому віці, на думку більшості дослідників, є формування гендерної ідентичності. Виконання цієї задачі дає можливість індивідові позбавитись внутрішніх конфліктів, краще адаптуватись до соціального середовища, сформувати адекватні стосунки з батьками, однолітками як своєї, так і протилежної статі. Якщо ж індивідові не вдається справитись із задачею формування гендерної ідентичності, то він відчуває тривогу, не отримує соціального схвалення і не здатний функціонувати як зріла особистість.
Гендерна ідентичність як усвідомлення і переживання індивідом своєї позиції "Я" по відношенню до певних взірців-еталонів статі є одним з основних стрижнів свідомості особистості. Лише набувши гендерної ідентичності, визначивши себе чоловіком або жінкою і переконавши в цьому оточуючих, індивід стає членом суспільства. Ідентичність - це суб'єктивне натхнення, відчуття тотожності і цілісності. Формування ідентичності - це процес, який відбувається на всіх рівнях психічної діяльності, завдяки якому індивід оцінює себе з точки зору того, як інші, на його думку, оцінюють його у порівнянні з собою і в рамках значущої для них типології. Ідентичність складається з багатьох компонентів: психічних, сексуальних, соціальних, професійних, моральних, ідеологічних і психологічних якостей, сукупність яких створює цілісну особистість. Отже, людей можна ідентифікувати за статевими ознаками, за засвоєними ними статевими ролями, за їхніми рисами характеру, за професією і виконуваною роботою, за релігійними, політичними поглядами та іншими параметрами. Особиста ідентичність, по-перше, допомагає людині пізнати своє місце в суспільстві, по-друге, вона забезпечує основу для соціальних порівнянь, по-третє, внутрішнє почуття ідентичності допомагає визначити напрямок, цілі і сенс майбутнього життя індивідуума.
Гендерна ідентичність має декілька аспектів, а саме: адаптаційна статева ідентичність як усвідомлення особистістю співвідношення своєї реальної поведінки з поведінкою інших чоловіків і жінок; цільова концепція "Я" - як набір індивідуальних настановлень чоловіка або жінки на те, якими вони повинні бути; персональна ідентичність - як особистісне співвіднесення себе з іншими людьми; его-ідентичність - це глибинне психологічне ядро того, що саме особистість людини, як представника певної статі, означає для самої себе [69-53]. Гендерна ідентичність має велике значення для особистості, поза нею не може бути повноцінної особистості ні в психологічному, ні в соціальному плані. Одним із найсуттєвіших механізмів формування гендерної ідентичності людини є статеворольова ідентифікація.
Ідентифікація - це засвоєння норм і форм поведінки, людських взаємин, характерних для оточуючих індивіда людей, батьків, однолітків.
В теорії ообистості і зокрема в теорії соціалізації механізмові ідентифікації приділяється особлива увага. Поняття "ідентифікація" (від лат. іdentificare - ототожнювати) вперше було введено З. Фрейдом, в теорії якого воно має два значення: 1) В першому - як становлення тотожності між образами, які народжуються в галюцинації незадоволеними інстинктами, з одного боку, і образами реальних об'єктів, які реально задовольняють потреби людини, з другого; 2) В другому значенні ідентифікація розуміється як один із суттєвих механізмів формування особистості - моральної інстанції супер-Его: щоб побороти інстинкти і тим самим уникнути покарання, дитина частково ототожнює себе з батьками, з авторитетними людьми, і цим шляхом інтерналізує їх цінності, моральні норми і заборони, а також відповідні форми поведінки.
Нині термін ідентифікація набув значного поширення і вживається в таких основних значеннях [134-127]: по-перше, це уподібнення себе значущому іншому, як зразку на основі емоційного зв'язку з ним; по-друге, це ототожнення себе з персонажем художнього твору, завдяки якому відбувається проникнення в смисловий зміст твору, його естетичне переживання; ідентифікація розуміється також як механізм психологічного захисту, який відбувається як несвідоме уподібнення об'єкту, який викликає страх або тривогу; в інженерній і юридичній психології ідентифікація розуміється як розпізнання, упізнавання яких-небудь об'єктів (у т. числі людей), віднесення їх до певного класу або упізнавання на основі відомих ознак; ідентифікація групова - це ототожнення себе з якою-небудь групою (великою чи малою) або спільнотою, прийняття її цілей і цінностей, усвідомлення себе членом цієї групи або спільності. Як показує Б. Поршнєв [129], механізм групової ідентифікації виявляється в тому, що людину формує система правил і норм, з якими вона себе ототожнює. Кожна людина відносить себе до певної соціальної групи, ідентифікує своє "Я" з іншими "Я" у загальному "ми". У членів групи в результаті механізму психологічної ідентифікації виникає почуття "ми", тобто те, що цементує дану соціальну сукупність, викликає у їх членів схожі спонукання й акти поведінки.
Деякі дослідники вважають термін "ідентифікація" занадто розпливчатим. Наприклад, американський психолог А.Бандура вважає, що "ідентифікація" означає те ж саме, що і моделювання або наслідування. Він бачить відмінність цих термінів лише в тому, що термін "наслідування" вживається в експериментальній психології, а термін "ідентифікація" - в галузі психології особистості. Згідно з висновками американського дослідника П.Массена, ідентифікація відрізняється від простого наслідування наступним: 1) при ідентифікації засвоюються не дискретні акти поведінки, а комплексний інтегрований зразок поведінки; 2) ідентифікація відбувається спонтанно, без прямого підкріплення; 3) поведінка, якої набуває індивід в процесі ідентифікації, є досить стабільною; 4) ідентифікація грунтується на інтимному особистісному зв'язку з моделлю [225]. Більшість дослідників підкреслю