Розділ 2.
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАТУС УЧИТЕЛЯ
В ПРОБЛЕМНОМУ ПОЛІ СІЛЬСЬКОГО СОЦІУМУ
Аналіз соціально-психологічної літератури за тематикою дослідження показав, що
особистісні характеристики сільського вчителя не знаходили свого відображення
достатньою мірою. Тому на першому етапі емпіричної частини роботи доцільно було
переконатися, що сільський учитель є представником такої категорії населення,
яка має істотні специфічні відмінності, зокрема й порівняно з міським
педагогом. Потрібно було з’ясувати, у чому суть цих відмінностей і чи впливають
вони якимось чином на професійну та громадську діяльність сільського вчителя,
скласти уявлення про його особистісний потенціал у процесі формування
громадської думки. На другому етапі дослідження шляхом опитування жителів села
було встановлено перелік найактуальніших проблем життя сільського регіону та
коло найбільш значущих осіб, які б могли позитивно впливати на їхнє
розв’язання. Було розроблено поняття транзакції як одиниці комунікації.
Відповідно до кількості трансакцій, з’ясовувалося місце, яке займає вчитель у
сільському соціумі порівняно з іншими важливими персонажами, та характер
проблем, із якими до нього звертаються односельчани. На третьому етапі
розв’язувалася проблема вибору та опису особистісних рис учителя, які служать
соціально-психологічною основою його лідерського потенціалу. Методика
семантичного диференціала дала змогу охарактеризувати особистісні риси
сільського педагога в ракурсі їхнього сприймання односельцями. За цією ж
методикою сільські вчителі оцінювали самих себе і своїх найавторитетніших
колег, що становило зміст четвертого етапу (рис. 2.1).
Порівняння семантичних профілів авторитетного сільського вчителя та інших
персонажів у різноманітних варіантах оцінки і самооцінки дало змогу
Рис 2.1. Зміст основних етапів дослідження
чіткіше охарактеризувати сільського вчителя як лідера громадської думки,
визначити його потенційні можливості та реальний вплив на представників
сільської громади.
2.1. Порівняльна характеристика особистісних рис сільських і міських учителів
Сучасні дослідження яскраво ілюструють факт, що особистість учителя – як
сільського, так і міського – є досить проблемною, що робить актуальним вивчення
та широке описання його соціально-психологічних характеристик [99, с. 20-24;
106, с. 4]. З упевненістю можна припустити, що різні вияви такої проблемності
негативно впливають не тільки на статус і поведінку вчителя в соціумі, а й
істотно погіршують його професійні властивості. Постає доволі актуальне питання
про наявність рис, які б свідчили про загальну гуманістичну спрямованість
учителя, його емоційно-вольові та комунікативні властивості, які б могли
нівелювати негативний вплив загальної особистісної проблемності педагога. Проте
такий вплив завжди є відносним, хоч би через те, що досліджуваний учительський
загал є досить різнорідним і поділяється на сільських і міських учителів, риси
яких мають певні відмінності, що викликані різними чинниками. Зокрема, умови, у
яких перебувають сільські і міські педагоги, суттєво відрізняються рівнем
комфортності, ступенем демократизації навчально-виховних установ, їхнім
інформаційним забезпеченням, умовами праці, обладнанням, засобами навчання,
рівнем зацікавленості оточення в здобутті високоякісної освіти для своїх дітей
та ін.
З метою поглиблення уявлень про специфічні особливості сільського вчителя, про
унікальність його індивідуальності як професіонала та суб’єкта соціальної
взаємодії у Вінницькому обласному інституті післядипломної освіти педагогічних
працівників було проведено порівняльне дослідження вчителів сільських і міських
шкіл за шістнадцятифакторним особистісним опитувальником Р. Кеттела. Було взято
до уваги його універсальність, високу практичність і можливість отримати досить
багатогранну інформацію про індивідуальності обох категорій учителів. Особливу
аналітичну цінність становило те, що питання опитувальника за своєю суттю є
проективними та віддзеркалюють досить широкий спектр буденних життєвих
ситуацій, взаємодія в межах яких і становить основну сферу дослідження. До
вибірки ввійшли 52 педагоги – по 26 із міста і села. Отримані результати було
згруповано за факторами (табл. 2.1).
За фактором МD “адекватність самооцінки” можна зробити висновок проте, що
самооцінка є дещо завищеною в обох категорій педагогів, особливо в сільських. У
цьому вбачається нечітка тенденція до самозаспокоєння на тлі далеко не завжди
задовільної ситуації та формального виконання загальних вимог, які могли б бути
розціненими як загрозливі для звичного перебігу подій. Особлива цікавість
полягає в тому, що проглядається намагання обох категорій педагогів приховати
свої справжні риси, завищити свої можливості, свідомо чи підсвідомо переоцінити
себе, навіть якщо при цьому буде викривлено об’єктивний стан речей.
За фактором А “відлюдність – комунікабельність” сільські вчителі виявилися
більш комунікабельними порівняно з міськими. Саме за цим особистісним
континуумом спостерігається найбільш значуща різниця між двома категоріями
педагогів. Досить показово, що ця різниця стосується саме сфери комунікативних
можливостей людини і свідчить про те, що у відповідній царині сільський педагог
суттєво випереджає міського. Можна припустити, що сьогоднішній міський педагог
перебуває на високому рівні емоційного напруження і певною мірою “втомився” від
спілкування. Це може бути викликано великою перевантаженістю сучасних міських
шкіл та надмірною кількістю емоційних “дотиків” між cуб’єктами педагогічного
процесу. У цієї групи може спостерігатися тенденція до зр