Страхування ресурсного потенціалу АПК

РОЗДІЛ 2
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ СТРАХУВАННЯ В АГАРНІЙ СФЕРІ
2.1. Розробка концептуальних засад страхування
ресурсного потенціалу АПК
У сучасних умовах особливість страхування ресурсного потенціалу АПК передбачає розвиток різних видів страхування, що належать до галузей страхування майна, відповідальності, життя, підприємницьких, фінансових та інших ризиків. В сучасних умовах в аграрній сфері механізм проведення страхування полягає в реалізації фінансово-економічних відносин, за яких страхувальник (юридична та фізична особа) через сплату грошового внеску (страхової премії) забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або Законом України "Про страхування", суму виплати страховиком, який приймає на себе певний обсяг відповідальності й для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, в разі необхідності перестраховує частину останнього. Страхувальниками можуть бути підприємства АПК будь-якої форми власності чи сільські мешканці, при цьому враховується сезонність виробництва сільськогосподарської продукції, специфічність даної галузі.
Принципи побудови системи страхування ресурсного потенціалу АПК відрізняються для добровільних та обов'язкових видів страхування. Добровільне страхування діє як в силу Закону, так і на добровільних засадах і здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком щодо об'єкту страхування та ризиків, які приймаються на страхування. Загальні умови й порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, які розробляються страховиком. Конкретні умови страхування обумовлюються при укладанні договору.
Добровільне страхування має вибіркове охоплення, бо не всі потенційні страхувальники бажають приймати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладання договорів. Термін страхування завжди обмежений, початок і закінчення якого обумовлюються в договорі, оскільки страхове відшкодування (страхова сума) підлягають сплаті, якщо страховий випадок трапився в період дії договору страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договору на новий термін. Договір добровільного страхування починає діяти тільки при сплаті разового або першого страхового внеску, якщо вони вносяться декілька разів. Розмір страхового забезпечення залежить від бажання страхувальника та умов проведення страхування.
Обов'язкове страхування здійснюється на підставі Закону України "Про страхування", згідно з яким страховик зобов'язаний страхувати відповідні об'єкти (обов'язкові види страхування подані в статті 7), а страхувальник - вносити належні страхові платежі, якщо страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони відшкодовуються у судовому порядку. При цьому автоматично здійснюється безстрокове суцільне охоплення обов'язковим страхуванням вказаних в Законі об'єктів [40].
Процес сільськогосподарського виробництва являє собою органічну єдність і взаємодію людини та природи, при цьому він внутрішньо суперечливий. У зв'язку з недостатнім знанням закономірностей розвитку навколишнього середовища, останнє часто виступає як неконтрольована сила, що порушує нормальний процес виробництва і призводить до непередбачуваних наслідків. Це породжує необхідність прийняття економічних заходів, які дозволили б відновити постраждалі об'єкти, відшкодувати збитки, завдані підприємству, і завдяки цьому створити необхідні умови відновлення процесу виробництва. З огляду на те, чи готовий суб'єкт взяти на себе відповідальність за страхове відшкодування збитків потерпілим внаслідок настання небажаних подій, розрізняють страхові та нестрахові ризики. Відшкодування збитків за страховими ризиками бере на себе страховик з можливою частковою відповідальністю страхувальника (пропорційна відповідальність, застосування франшизи тощо). Страхування дозволяє відшкодовувати збитки, завдані стихійними явищами, неправомірними діями третіх осіб, несприятливими економічними подіями, форс-мажорними обставинами, за рахунок створення страхового фонду та перерозподілу коштів учасників процесу страхування.
В умовах необхідності проведення заходів щодо покращання екологічної безпеки країни важливу роль грає страхування екологічних ризиків, яке передбачає відповідальність страховика за ризики, пов'язані з навколишнім середовищем та базується на нормах природоохоронного законодавства. Екологічне страхування дозволяє покрити збитки страхувальника, пов'язані з відшкодуванням третім особам тих втрат, які вони зазнали від забруднення навколишнього середовища у зв'язку з діяльністю страхувальника.
Отже, з'ясування сутності страхування ресурсного потенціалу АПК та прояв різноманітних ризиків в агарній сфері зумовлюють необхідність удосконалення їх класифікації. Нами пропонується класифікація страхових ризиків ресурсного потенціалу АПК за критерієм об'єкта, відображена на рис. 2.1. При цьому ризики майнових ресурсів охоплюють можливість завдання збитку матеріальним ресурсам та нематеріальним активам підприємств агарної сфери виробництва, майну сільських мешканців. В дисертаційній роботі не розглядаються ризики спричинення шкоди нематеріальним активам (гудвілу, бренду, патентам, "ноу-хау", технічній, науково-практичній, інструктивній, проектній та іншій документації), бо вони не страхуються через неможливість точного визначення розміру завданого збитку.
Рис. 2.1. Класифікація страхових ризиків ресурсного потенціалу АПК
Розглядаючи об'єкти майнового страхування в сільському господарстві, слід підкреслити, що на них істотно впливають несприятливі об'єктивні, незалежні від людини, природні та інші чинники. Оскільки відновлення обов'язкового страхування майна селянських (фермерських) господарств, орендарів, акціонерних та інших підприємств недержавної форми власності в нинішніх умовах здійснюється повільно, а для добровільного страхування вони не мають достатніх ко