Розділ 2
АНАЛІЗ ЗМІСТУ, МЕТОДИКИ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНИХ ЗАНЯТЬ З ФОРМУВАННЯ ДІЛОВОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ БІЗНЕС-КОЛЕДЖУ
У "Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті" [133, 3-4] зазначається, що головною метою української системи освіти є завдання створити умови для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатне навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства, сприяти збереженню й продовженню українських культурно-історичних традицій, виховувати шанобливе ставлення до державних святинь, української мови і культури, історії й культури народів, які проживають в Україні, формувати культуру міжособистісних стосунків. Усе частіше вітчизняні й міжнародні громадські організації звертаються до проблем сучасності: виховання у дітей і дорослих культури мовлення, особистісної, професійної поведінки, формування людей високої освіченості й культури, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, мобільності в освоєнні та впровадженні новітніх наукомістких й інформаційних технологій.
Пріоритетами державної політики в розвитку освіти, як зазначено про це в Конституції України [83] та в Національній доктрині [133], називається особистісна орієнтація освіти, розвиток україномовного освітнього й культурного простору, використання наукових результатів як бази й змісту навчання. Саме такими орієнтирами ми керувались у процесі відбору змісту та розробки методики експериментальних занять з метою формування ділової культури студентів бізнес-коледжу.
Єдність освіти й науки як принцип державної освітньої політики допомагає системі навчально-виховної діяльності в Україні успішно рухатись до інтеграції з міжнародним інформаційним простором та формувати зміст навчання на основі новітніх наукових технологій. У нашому дослідженні зроблена спроба всебічної опори на цей принцип.
2.1. Загальна характеристика змісту ділової культури студента бізнес-коледжу
У поняття змісту ділової культури включається система соціально-економічних і моральних цінностей, виправданих часом і життям у поколінь таких традицій і норм поведінки, що регулюють людські стосунки в процесі виконання обов'язків громадсько-професійної діяльності. Вони формуються системою державних і громадських організацій та інститутів, які розробляють і впроваджують у досвід життєдіяльності самі ідеї та механізми взаємозв'язків між окремими виконавцями та учасниками економічної й політичної взаємодії по створенню та споживанню матеріальних і духовних благ. Процес розробки та впровадження окремих правил і норм поведінки постійно змінюється, а механізми впровадження їх у життя увесь час удосконалюються. Через зміст ділової культури, методику її впровадження виконується низка життєво важливих функцій, які постійно вдосконалюються і змінюються відповідно до того, як здійснюється економічний розвиток, які морально-етичні правила набувають переваг, а які відживають та виходять у минуле, даючи місце новим утворенням. Зміст ділової культури формувався нами на основі як правових та морально-психологічних вимог, так і з урахуванням тих нових підходів, які виникли за останні десятиліття. Такими, на наш погляд, є підходи В.І. Сипченка та О.Т. Набоки [176, 5], засновані на принципі конкурентоспроможності та мобільності особистості вихованця на ринку праці. Дослідники виступають за розробку нової концепції виховання особистості, спрямованої на формування такої індивідуальності, яка б володіла почуттям особистої відповідальності, раціональною поведінкою, мала б підприємницькі нахили й здібності. Автори зазначають, що для суспільства важливо виховати таку особистість, яка б ставила собі за мету чесність та порядність будь-яких (ділових, особистих, товариських) стосунків, виконання "неписаних" етичних норм, щиру турботу про близького [176, 5]. Вчені пов'язують вирішення цієї проблеми з процесом формування ціннісних орієнтацій особистості, вказуючи на те, що на них все більше впливають соціальні чинники. І з цим важко не погодитись. Рівень виховання особистості дійсно визначається мірою набуття соціального досвіду з одного боку та мірою віддачі його суспільству через свій внесок у скарбницю матеріальних і духовних цінностей - з іншого. Безумовним є також факт участі особистості в реальних процесах професійної діяльності, бо вона не є чимось ізольованим від інших членів виробничого колективу та суспільства взагалі. Соціалізація як процес пристосування людини до обставин різного рівня і масштабів не відбувається стихійно. Вона є процесом різноплановим і таким, що поєднує в собі об'єктивні й суб'єктивні явища. У дисертації розглядається один з аспектів соціалізації, а саме формування ділової культури студентів бізнес-коледжу з метою їхньої соціалізації.
З метою визначення ефективних педагогічних умов формування ділової культури студентів бізнес-коледжу було розроблено систему змістових, організаційних і методичних заходів, у яких знайшли втілення найсуттєвіші складники поняття ділової культури. До його складу включаються вимоги, які формувались під впливом реальних змін економічної орієнтації, прийняття світових тенденцій до поглиблення ринкових відносин та поглиблення політичної культури. Нам здається продуктивною позиція О. Рудакевича [171] щодо виділення національно-специфічних властивостей культури. Автор пояснює їх як такі, що є "продуктом життєдіяльності лише даного народу і виражають унікальні умови його існування або демонструють своєрідну логіку вирішення традиційних проблем людства. У національно-специфічному сегменті культури найбільше відображені особливості психічного складу етносу, його ментальність та історичний шлях розвитку" [171, 167]. Безумовно, що такі національні ідеї відіграють відповідну роль у всій системі культури народу, нації, держави та входять елементами в усі інші форми прояву культури. Інтегративний характер культури торкається усього спектру її складників, що вимагає у професорсько
- Киев+380960830922