РОЗДІЛ 2
РОЗРОБКА ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ ОЦІНКИ ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Розвиток класифікації економічних показників оцінки використання електроенергії
Для підвищення ефективності управління підприємством у системі управлінського обліку поряд з об'ємними показниками споживання енергоресурсів можуть бути використані питомі показники енергетичної потужності і витрат енергії, аналіз яких необхідно здійснювати у взаємозв'язку з показниками використання виробничої потужності і капіталомісткості продукції [47, с.27; 170]. Дослідження взаємозв'язку показників використання виробничої потужності та електричної енергії на основі питомих характеристик дозволить виявити резерви зниження електроємності продукції. Тому дуже важливим є виявлення передумов і можливостей створення методичних основ розрахунку резервів зниження електроємності продукції і надалі створення концепції управління енергетичними потужностями підприємства. Одним із таких показників, на думку Б.М. Волкова і М.А. Яновського, є економічність енергоспоживання, що являє собою "сукупність властивостей продукції, яка характеризує її технічну досконалість по ступеню використання паливно-енергетичних ресурсів, які споживаються виробом, при використанні його за призначенням" [24, с.20]. Спроба визначити межі технічно припустимих значень питомих витрат енергії, а також проаналізувати їх вплив на кінцеві результати виробництва здійснювалися рядом авторів [124, с.156]. Проте дослідження обмежувалися тільки визначенням значень питомих витрат та аналізом їх впливу на технологію виробництва. При цьому питомі показники витрат енергії не були взаємопов'язані з техніко-економічними показниками діяльності підприємств, що не дозволяло виконати об'єктивну оцінку економічних результатів їх впровадження у виробництво.
Одним із показників, який характеризує рівень ресурсомісткості виробництва, є енергоємність продукції. Незважаючи на рівнозначність трактування даного показника, проте, дотепер відсутній єдиний підхід до визначення енергоємності продукції. Одним із дискусійних питань є визначення переліку видів витрат енергії, які включаються в розрахунок показника. На думку Б.М. Волкова і М.А. Яновського, енергоємність виробу являє собою "витрати паливно-енергетичних ресурсів, необхідних для виробництва, технічного обслуговування і ремонту виробу" [24, с.20]. Відповідно до даного визначення енергетичні витрати поєднують витрати ресурсів, що здійснюються на різноманітних етапах виробничого процесу: на стадії виробництва і технічного обслуговування устаткування, які за своїм економічним змістом відносяться до поняття енергоємності виробництва. Аналогічні недоліки властиві визначенню енергоємності, як відношенню вартості спожитих енергетичних ресурсів до обсягу реалізованої продукції [11, с.30].
Для характеристики ефективності використання енергетичних ресурсів у виробничому процесі на промислових підприємствах застосовується показник рівня використання енергетичних ресурсів, який визначається як відношення корисної енергії, витраченої на виробництво продукції, до загального обсягу енергії, отриманої підприємством за певний період часу. При цьому кількісним критерієм ефективності виробництва є значення показника в межах 50-51% [44].
Показником оцінки енергоємності суспільного виробництва виступає енергоємність національного доходу, розрахунок якого здійснювався протягом багатьох років у економіці СРСР [99]. У дослідженнях ряду авторів минулих років відзначається, що ефективний розвиток суспільного виробництва повинен здійснюватися при зниженні його енергоємності щорічно на 2,3% [76, с.34-35]. Як відзначають Бесчинський А.А., Коган Ю.М. та інші автори, основним показником використання електричної енергії на рівні народного господарства є електроємність продукції, визначена як співвідношення спожитої електричної енергії до валової продукції, або електроємність національного доходу, яка відбиває питоме споживання електричної енергії протягом відносно тривалого періоду часу [13, с.165; 42, с.19]. На думку ряду авторів більш об'єктивним показником використання електричної енергії є електроємність чистої продукції, яка позбавлена елементів повторного врахування [20, 26, 61, 65]. Розрахунок електроємності по чистій продукції має ряд недоліків, які пов'язані з відсутністю можливості використання даного показника для виявлення галузевих особливостей у використанні енергетичних ресурсів на макрорівні, тому що відповідно до методології статистичного обліку електроємність визначається по показнику валової продукції [3, с.22].
У практиці обліку окремих показників використання електричної енергії застосовуються показники електроозброєності праці, які можуть бути розраховані по розміру енергії і по потужності. Електроозброєність праці по енергії визначається шляхом відношення спожитої на підприємстві електричної енергії за рік до середньоспискової чисельності промислово-виробничого персоналу [14, с.103; 55, с.31]. Електроозброєність праці по потужності визначається на основі розміру сукупної встановленої електричної потужності устаткування підприємства [156, с.55; 160, с.22]. Для аналітичних цілей застосовується показник електроємності основних виробничих фондів, який розраховується шляхом відношення всієї спожитої електричної енергії за рік до вартості основних виробничих фондів, а також електроенергоємність виробництва - відношення витрат електричної енергії до обсягу валової продукції [6, с.67; 78, с.167; 79, с.124]. В економічному аналізі практично не застосовується коефіцієнт корисного споживання енергії, який характеризує питому вагу корисної складової витрат електричної енергії в сумарному обсязі спожитої електричної енергії [108, с.101].
Одним із показників, який відображає динаміку зміни виробничої потужності, на думку ряду авторів, є динаміка енергетичних потужностей, які обслуговують виробничі процеси. Для цих цілей використовуються фондопотужностний коефіцієнт, визначений як відношення