РОЗДІЛ 2
ОБІГРАВАННЯ МОВНИХ ОДИНИЦЬ У МЕЖАХ БУДОВИ СЛОВА ТА СЛОВОТВОРЕННЯ
Досить помітне місце в явищі словесної гри займають різноманітні випадки
обігравання компонентів слова в межах будови слова (без їх формальних видозмін,
але на письмі – з можливими графічними модифікаціями) і словотворення (з
утворенням нових структурних мовних одиниць).
2.1 Обігравання структурних елементів слова
На рівні будови слова обігравання різних структурних елементів слова (це не
обов’язково має бути власне морфема) відбувається в широкому семантичному
діапазоні – від нового, ніби “уважнішого” осмислення етимологічного значення
компонента до прямого його переосмислення за зразком іншого одно- або
близькозвучного слова (слова в цілому або його частини) чи групи слів.
Наприклад: “Доля посміхалася нам [Україні і Фінляндії в 1917–1918 рр. – О.Т.]
однаково. Але із свити його величності імператора “всєя Великая, Малая й Бєлая
і прочая” фінам дістався генерал Маннергейм, а нам – генерал Скоропадський.
Прізвище останнього стало долею його влади” (ГУ, 28.05.1996); “...Влада і
власність – одного кореня, а тому цим силам [тим, хто прагнув прийти на зміну
існуючому керівництву Київської міської державної адміністрації під час
виборів. – О.Т.] влада потрібна заради власності, яка у столиці коштує чимало”
(ГУ, 18.06.1996); “Шопеніана” – назва замітки про засилля торговельних закладів
на шкоду закладам культури (“Де був Шопен, тепер тільки “Шоп”... Ви, мабуть,
здогадалися, “шоп” – лавка (англійською “shop”). Пропала студія. Нема
бібліотеки. Зате є “шоп” і склад, себто комора”. – ГУ, 1.10.1994). Ось,
наприклад, як реакція письменника на спроби певних політичних сил відновити в
Одесі пам’ятник російській цариці Катерині ІІ: “… “подвиги” цариці–матушки
спати їм не дають – уже й площу охрестили Катерининською. А це ж не та
Шевченкова сердешна Катерина, а та Катерина, що від слова “кат” (О.Орач.
Катерині другій – удруге // Слово і час. – 1996. – № 11–12. – С. 88). Досить
популярними є жартівливі “етимологізування” частин слова на зразок: Архімед –
головлікар, жаргон – аспірин, авторучка – власна ручка (пестливо) і под. [див.,
наприклад: “Вітчизна”, 1973, №10, мікрогазета “Оптиміст”]. Пор. випадки
аналогічного, свідомо неправильного “етимологізування” на лексичному рівні –
переосмислення лексичного значення слова в цілому: “– І яку спеціальність він
матиме після закінчення? – Одну якусь із нових: бакалавра чи магістра. – А
...що воно таке? – Як вам сказати?.. Бакалавр – це, мабуть, власник бакалійної
лавки. Де різна бакалія продається: сіль, сірники, крупи... А магістр – це бери
вище. Напевне, спеціаліст з чорної чи білої магії” (ГУ, 21.11.1998); “Але
особисто дошкулило мені [після падіння під час ожеледиці, хоч у прогнозі погоди
її не передбачалося. – О.Т.], що “без істотних опадів”. Я ж бо упав чи ні?
Упав. То що? Я не істота? А переді мною двадцять чоловік і після мене тридцять!
Вони – не істоти?!” (ГУ, 03.02.1996); “Літо – від літати” (з реклами
велосипедів: на фотографії – чоловік на велосипеді, що ніби злітає в повітря).
Існують також випадки каламбурного обігравання ніби в протилежному напрямку –
як “застереження” від хибного етимологізування, наприклад: “Команда [про
організацію однодумців, спільників. – О.Т.] – не від “командувати”?” (ГУ,
2.10.1994).
Рідше трапляються випадки обігравання структурних елементів слова за допомогою
кількох слів, оформлених у вигляді сполучення службового слова з повнозначним,
словосполучення і навіть речення. Наприклад, своєрідне “витлумачення” слова:
“Сім`я – сім “я” (газ. “Експрес”, 17.08.1999 – натяк на те, що кожний із членів
сім`ї є індивідуальністю, “я”); “Е, не їда!” (ГУ, 10.07.1999 – підпис під
малюнком, де зображений козак, незадоволений з тих делікатесів, що йому
пропонують), пор. назву славнозвісної поеми І.Котляревського “Енеїда”.
Поєднання в контексті слова і одно– чи близькозвучного сполучення слів, які
ніби “віддзеркалюються” одне в одному: “А якби у нас була УНАС?” (ГУ,
13.07.1994; УНАС – абревіатура від “Українська національна аграрна спілка”);
“сонце / пряж / колискова про літа є / колоскова пролітає / спека / пляж / ляж
/ десь далеко голуби є / десь далеко голубіє / кряж” (М.Фішбейн. – ГУ,
12.02.1996). Пишучи про особливості мови В.Сосюри, В.М.Русанівський, зокрема,
зауважує: “Є в поета улюблений каламбур, який досить часто повторюється: “Знову
ти?! О люба, чи не сон це?.. / Золотими літерами сонце / на панелі пише про
любов; Усе до сонця, все до сонця… / О ні, народу мій, не сон це” [79,
313–314]. У цього ж поета ще: “О ні, брати, о ні, не сон це! / Встає вже
Комунізму сонце!..”. Обігравання структурних елементів слова за допомогою двох
(кількох) слів є одним із засобів побудови дитячих загадок каламбурного
характеру. Ось що пише з цього приводу відомий дитячий письменник Анатолій
Качан: “Мабуть, багато хто з вас… знає кумедне запитання-загадку: “Як ти
вважаєш, на бал коні ходять? ” “Звичайно ж, ні! ” — зопалу відповідають
довірливі новачки. І помиляються. Бо виявляється, що вас питали про зовсім інше
— чи ходять на балконі квартири… Ця жартівлива загадка побудована лише на
зовнішній подібності слів, що вимовляються однаково, але мають різне значення”
(журн. “Урок української”. — 2002. — №1. — С. 48). І самі дитячі поети нерідко
використовують цей засіб. Наприклад, у А.Качана (там же, с. 49):
Аби розвіяти досаду,
Пішов з Тризором я до саду.
Осіннім садом я блукав
І яблука в траві збирав.
Позавчора я в Італію
Написала лист Віталію.
Від чорнила і від мила
Ледве руки я відмила.
Особливо тонко обіграються в подібних зіставленнях–переосмислення
- Киев+380960830922