Розвиток мотивації навчання молодших школярів у процесі вивчення інтегрованих курсів.

РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ
ВИВЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
В ПРОЦЕСІ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ
В даному розділі наданий опис програми інтегрованого курсу “Довкілля” як основи
вивчення мотивації навчання молодших школярів в процесі інтегрованого навчання
і комплексної методики, що обрана для констатуючого дослідження мотивації
навчання молодших школярів.
2.1. Програма інтегрованого курсу “Довкілля”.
“Довкілля” - центральний предмет у молодшій та середній ланках школи, яка
працює за навчальним планом, що реалізує концепцію інтеграції змісту
природничо-наукової освіти. Школи з моделлю природничонаукової освіти
“Довкілля” працюють за навчальним планом і програмами, які пройшли апробацію і
затверджені Міністерством освіти, за однією з моделей природничонаукової освіти
(для за­гальноосвітніх шкіл, шкіл з гуманітарним профілем, шкіл з
природничо-математичним профілем) [128].
Згідно програм розроблено:
система підручників, посібників, зошитів, щоденників для учнів [38; 39; 144;
145];
система посібників для вчителів [19; 20; 43];
телесеріали “Уроки серед природи” (1-6 кл.);
методичні розробки для проведення “нтегративні днів”;
методичні основи обладнання кабінету “Довкілля” [107].
Інтегрований курс “Довкілля” формує у свідомості учнів систему знань, яка
включає знання про фізичні, астрономічні, фізико-географічні, хімічні,
біологічні явища з життєвого світу дитини відповідно до інтересів і уподобань
учнів даного віку; відомості з етнографії, історії краю, життя суспільства;
знання про здоровий спосіб життя та безпеку життєдіяльності. За­галом курс
“Довкілля” в 1-6 класах дає основи екологічної філософії для дітей, яка
опирається на наукові знання, відповідає сензитивним періодам розвитку дітей і
є глибоко національ­ною, як того вимагає принцип природовідповідності.
Дидактично обґрунтовуючи цей принцип, О.Я.Савченко відмічає: “Застосування
цього принципу пов'язано зі створен­ням у навчально-виховному закладі
відповідного етносередовища, з широким використанням фольклору, народних
звичаїв, традицій, тісною співпрацею із сім'єю для збагачення дітей знаннями і
позитивними емоціями про свій родовід, націю, з вихованням інте­ресу до рідного
краю, поваги до старших поколінь” [139].
Вивчається курс “Довкілля” протягом 3 годин на тиждень (1-е півріччя у 1-му
класі - 2 години). В кожній період навчання переважає один певній метод
пізнання навколишнього світу, який відповідає віковим особливостям учнів,
згідно з яким і названо курс: 1-й клас - “Запитую довкілля”, 2-й клас -
“Спостерігаю довкілля”, 3-й клас - “Досліджую довкілля”.
Форми занять, спе­цифічні для програми “Довкілля”, включають як традиційні
уроки, на яких враховується інтеграція знань (урок вивчення нового матеріалу,
практичні роботи, контролю знань), так і специфічні для програми “Довкілля”
заняття:
уроки серед природи (1-6 кл.);
заняття на екологічній стежці (7-11 кл.);
узагальнюючі уроки;
інтегровані дні;
“динамічні паузи” (великі перерви на 30 хвилин, на яких учні 1-4 кл. проводять
щоденні самостійні спостереження чи дослідження за інтересами).
Урок засвоєння нового матеріалу є основним у цій системі. Структура його
суттєво відрізняється від аналогічного уроку в традиційній школі. В моделі
“Довкілля” засвоєння нового матеріалу відбувається на основі інтеграції
декількох потоків інформації : від об’єктивної реальності (довкілля чи окремих
об’єктів довкілля); від тексту; від спілкування учнів між собою (під час роботи
в групах); від спілкування з учителем.
Всі види уроків спрямовані на формування у учнів уявлень про основні
загальнонаукові поняття; на розвиток рис природодослідника - інтелектуальних
здібностей та вмінь аналізувати, синтезувати, порівнювати, уяви, уваги,
спостережливості, пам’яті, вміння співпрацювати в групах, критично ставитись до
своїх думок; екологічної культури, моральних якостей, любові до рідного краю.
Методи навчання, спе­цифічні для програми “Довкілля”:
- планування і проведення спостережень, досліджень по встановленню загальних
зв'язків між об'єктами довкілля;
системне пояснення об'єктів (встановлення струк­тури об’єкту, його внутрішніх і
зовнішніх зв'язків, його розвитку);
встановлення дидактичного тезаурусу засвоєних знань - ієрархізація вивчених
понять відповідно до їх загальності, фундаментальності;
моделювання цілісності дидактичних відрізків на­вчального матеріалу;
переформулювання, ущільнення (згортання, концентрація) одержаної інформації на
основі сутнісних зв’язків;
структурування ущільненої інформації — встанов­лення між її елементами зв’язків
на основі спе­цифічних (фізичних, хімічних, біологічних) законів і загальних
закономірностей природи;
подання інформації в зна­ковій формі, у початковій школі це малюнки, найчастіше
умовні.
групова організація дослідницько-пошукової практичної роботи.
Перераховані методи формують свідомість природодослідника з екофілософським
ставленням до світу, розвиненими увагою, уявою, здатністю до співпраці,
інтелектуальними вміннями і практичними навичками, що є базою для оволодіння
надбаннями сучасної науки, необхідними в повсякденному житті.
Система форм навчання, що використовується кожного уроку довкілля, обумовлює
гармонійний розвиток творчих здібностей дитини. Система включає наступні
компоненти.
Читання тексту дорослому - цей метод роботи розвиває вміння дитини читати
самостійно, виділяти головне, відповідати на запитання дорослого, слухати
іншого, розвиває увагу та пам’ять учнів, включає, крім вчителя, інших дорослих
(батьків, старших братів і сестер) в роботу з дітьми.
Робота в групах - метод спрямований на формування в учнів