Розділ 2
Трансформаційна модель конверсії для сучасної україни
2.1. Теорії трансформації в ракурсі конверсійних перетворень
Термін "трансформація" використовується в декількох значеннях. По-перше, як
певна якісна зміна якого-небудь соціального інституту або суспільної сфери:
економіки, політики, людини, її свідомості і т.ін. По-друге, як якісна зміна
просоціалістичних або пострадянських держав чи суспільств, як їх системне,
цілісне перетворення. Зокрема, В.Самоніс і Г.Сані пишуть: "Посткому-ністична
трансформація, певно, буде довгим, складним і багатостороннім процесом переходу
від комуністичної економічної системи до ринкової економіки" [195, с.60-61].
Заговорили навіть про створення спеціальної науки або її окремого напрямку –
транзитології, що вивчає трансформаційні процеси в постсоціалістичних країнах.
А.Анікін, наприклад, в передмові до статті Самоніса і Сані стверджує, що
транзитологія "так, можливо, назвуть галузь економічної і політичної науки, що
трактує шляхи повернення посткомуністичних країн в цивілізований світ. Цей
напрямок в науці розвивається і викликає у нас чималий інтерес" [195, с.55].
А.Отрешко вважає, що транзитологія спеціальна наука про суспільні (соціальні)
трансформації [152, с.248], наука, яка вивчає зміни в Радянському Союзі та
посткомуністичному світі.
Такі ж суперечливі, різноманітні і неоднозначні концепції трансформації. І щоб
повніше з'ясувати все різноманіття їх змісту, як уяввляється, необхідно
здійснити їх класифікацію, критерії якої можуть бути дуже різні.
Перший критерій - час походження теорії та її емпіричне обгрунтування, на базі
якого можна виділити декілька груп теорій.
А. Теорії-гіпотези, що виникли на основі і багато в чому як результат розвитку
концепцій, конвергенції і деяких форм неомарксизму. Їх можна охарактеризувати
ще і як протрансформаційні, а до них віднести концепції "соціалізму з людським
обличчям", "ринкового соціалізму" та інші ідеї "Празької весни-68", погляди
А.Сахарова і інших. Вони не мали емпіричного обгрунтування і, по суті,
історичного підтвердження, але заклали теоретичну основу і розкрили основні
тенденції, цілі і завдання трансформації соціалістичних суспільств. Вони
викривали їх недоліки: командно-адміністративну економіку, тотальний контроль з
боку партії-держави, порушення прав людини, і вже цим вказували шляхи їх
ліквідації.
О. Шик, певно був, одним з перших, хто в 60-х роках найбільш повно сформулював
деякі цілі і завдання необхідних, з його точки зору, перетворень в
чехословацькому суспільстві. Так, він "вимагав повної свободи діяльності
підприємств в області виробництва і збуту продукції, відносно встановлення цін
на вироби, виходячи з ринкової номенклатури" [115, с.37], намагався ввести в
економіку країни "капіталістичний принцип конкуренції" і виступав за відмову
від централізованого планового управління економікою, пропагуючи гасло "якомога
менше планування, якомога більше свободи" [115, с.37], намагався добитися
повного відокремлення підприємств від держави і створення "нової колективної
власності", тобто, виступав з позицій "ринкового соціалізму".
А.Сахаров у своїх публічних виступах [203; 199] і листах керівникам держави та
діячам науки [202; 200; 201] висунув ряд тез, в яких піддавав критиці існуючий
в Радянському Союзі соціально-політичний устрій. Зокрема, він характеризував
його як тоталітарний "з непомірною владою єдиної партії і держави над всіма
сторонами життя своїх громадян" [199, с.557], говорив про відсутність в
соціалістичних країнах свободи переконань, наявності освіченої громадської
думки, плюралістичного характеру освіти, свободи друку і т.ін., внаслідок
властивого їм економічного, політичного й ідеологічного монізму, а також про
необхідність "внутрішніх зрушень" [199, с.559], тобто соціальних змін у країні,
при цьому він підкреслював, що є прихильником теорії конвергенції [203,
с.22-23] і суспільства зі змішаною економікою [202, с.26], і заявляв: "Я
захищаю тезу про первинне, визначальне значення громадських і політичних прав у
формуванні долі людства" [199, с.556].
Б. Теорії і концепції, в рамках яких відбувалося усвідомлення "першої"
обмеженої практики реформування (трансформування) соціалізму, її історії і
теоретичних основ. Її здійснювали в своїх книгах, лекціях, публічних виступах,
як правило, за кордоном, на Заході колишні члени керівництва комуністичних
партій і соціалістичних держав. Вони формувалися поступово, існували значною
мірою фрагментарно, носили уривчатий характер. Зокрема, це ідеї М. Джіласа, Г.
Карделя, О. Шика, З. Млинаржа і інших.
З.Млинарж, один з ідеологів і теоретиків "празької весни", стверджує, що в 60-х
роках вони встали на шлях, "який, зрештою, привів би до трансформації не тільки
системи, але і самої компартії, це означало б крах головних опор тоталітарної
системи" [140, с.91]. Він вважає, що ідея трансформації системи зародилася
тоді, коли ряд керівників партії і держави прийшли "до розуміння необхідності
такої системи свого правління, за якої враховувалися б інтереси всіх прошарків
суспільства" [140, с.52]. Хоча він і визнає, що в той час чехословацький
реформаторський комунізм "являв собою напрямок, що істотно обмежує політичну
демократію" [140, с.52]. Однак можна вважати, що саме його виникнення пов'язане
з недостатньо повною реалізацією прав людини в країні, її свободою в політичній
і духовній сфері, а також відсутністю політико-соціального і економічного
консенсусу в суспільстві. Млинарж, зокрема, пише: "те, що здавалося мені тоді
загальною злагодою, насправді було пасивністю людей, змучених сталінським
терором" [140, с.55]. Він стверджує, що своє "головне завдання я бачив у тому,
щ
- Киев+380960830922