РОЗДІЛ 2. СУЧАСНА СИСТЕМА МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ
2.1. Міжнародна безпека як фактор забезпечення ефективних гарантій миру
Пошуки реальних шляхів укріплення всеосяжної безпеки вимагають цілком визначеної та політично ясної позиції, проведення чіткої межі між концепціями, спрямованими на забезпечення безпеки і благополуччя всіх країн і народів, і такими, які б не мали нічого спільного з безпекою міжнародною або національною [14,C.10].
Поняття "міжнародна безпека" (МБ) широко використовується в Статуті ООН, Резолюціях Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки ООН, рішеннях міжнародного суду ООН, документах міжнародних організацій, дво- та багатосторонніх міждержавних угод, національних документах та доктрині міжнародного права.
Згідно з пунктом 1 статті І Статуту ООН, ця організація була створена для того, щоб підтримати міжнародний мир, безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання і усунення загрози миру, придушення актів агресії чи інших порушень миру і проводити мирними засобами, згідно з принципами справедливості міжнародного права, налагодження або розв'язання міжнародних суперечок і ситуацій, що можуть призвести до порушення миру [15,C.3-6].
Проблеми міжнародної безпеки детально обговорювалися на Генеральних Асамблеях ООН у зв'язку із складанням і прийняттям у 1970 році Декларації про укріплення міжнародної безпеки[16]. В Декларації 1970 року і наступних Резолюціях ГА ООН під міжнародною безпекою розумівся особливий стан міжнародних відносин, явище об'єктивного світу. Так, у преамбулі Декларації 1970 року держави-члени ООН підкреслили обов'язок кожної з них займатися глибоким вивченням міжнародної обстановки, що складається, та дослідженням засобів і ресурсів, передбачених у відповідних положеннях Статуту ООН для досягнення миру, безпеки і співробітництва в світі.
Генеральна Асамблея ООН відзначила, що міжнародна безпека - це такий стан міжнародних відносин, для забезпечення якого необхідним є дотримання цілей і принципів Статуту ООН. Рада Безпеки ООН у багатьох резолюціях відзначає, що міжнародна безпека представляє собою особливий стан міжнародних відносин і застосування сили всупереч Статуту ООН порушує такий стан.
Суттєвим моментом у понятті міжнародної безпеки є визнання світовим співтовариством необхідності співробітництва держав в різних сферах міжнародних відносин для її підтримки.
В Декларації 1970 року співробітництво держав в різних сферах і на різних рівнях визнане як необхідна умова забезпечення міжнародної безпеки. Положення міжнародних документів і практика держав дозволяє визначити міжнародну безпеку як особливий стан міждержавних відносин, за якого всі держави можуть за умови міжнародного правопорядку забезпечити свій суверенітет. Необхідними умовами дотримання міжнародної безпеки є підтримання загального миру і співробітництва держав по забезпеченню міжнародної безпеки.
В Дипломатичному словнику міжнародна безпека визначається як такий стан міжнародних відносин, що виключає порушення загального миру або створення загрози безпеці народів у будь-якій формі [17,C.190].
Автор цілком погоджується з англійським політологом Б.Базаном, думка якого визнається більшістю спеціалістів, який вважає, що міжнародна безпека - це такий стан міжнародних відносин, " при якому заборони і гальма по відношенню до війни є більш потужними, ніж спонукальні мотиви до неї; ці гальма впливають на всі сторони будь-якої суперечки, предметом якої виступають претензії та ідеології держав" [18,P.218].
Особливу думку висловив польський політолог М.Добросельський, який заявив, що не існує загально визнаного поняття міжнародної безпеки і бути його не може. На його думку, "будь-яка спроба дати чітке визначення поняттю "міжнародна безпека" заздалегідь приречена на невдачу і не має жодного практичного значення, так як неможливо передбачити і врахувати всі елементи, структури або процеси, що б гарантували безпеку в усіх можливих ситуаціях"[19,C.93].
Український політолог А.В.Кудрицький слушно вважає, що міжнародна безпека - це " система заходів, що гарантують державам всіх континентів мир на основі поваги суверенітету, недоторканості кордонів і територіальної цілісності, відмови від застосування сили чи погрози силою, мирного вирішення суперечок, невтручання у внутрішні справи [20,C.371-372].
Згідно з думкою В.Ф.Петровського, яку поділяє і автор дослідження, виникнення військово-стратегічного паритету відкриває шлях до забезпечення міжнародної безпеки не через військове суперництво, а через здійснення принципів мирного співіснування, припинення гонки озброєнь та роззброєння. Цей шлях поєднав штучно розірвані поняття національної і міжнародної безпеки. Такий підхід передбачає, що "національна безпека є невід'ємною від безпеки міжнародної, яка, в свою чергу, складається з однакової безпеки сторін [21,С.11]. В.Н.Федоров теж вважає, що шлях до національної безпеки пролягає через взаємну безпеку - безпеку для всіх і забезпечення безпеки є в наш час завданням, перш за все, політичним, виконувати яке необхідно за допомогою політичних засобів [22,C.4].
Професор Т.І.Проектор міжнародну безпеку розглядає як такий стан міжнародних відносин, за якого створюються умови, необхідні для існування і функціонування держав при забезпеченні їх повного суверенітету, політичної і економічної незалежності, можливості дати відсіч військово-політичному тиску і агресії, їх рівноправних відносин з іншими державами [23, C.41].
Отже, міжнародна безпека може розглядатися як такий стан міжнародних відносин, за якого створюються умови, необхідні для існування і функціонування держав, забезпечення їхнього повного суверенітету, політичної та економічної незалежності, можливої відсічі воєнно-політичному тиску і агресії, рівноправних відносин з іншими країнами. Разом з тим міжнародна безпека - це політика, що сприяє створенню ефективних гарантій миру як для окремої країни, так і для всього світового співтовариства [24,C.95].
Нарощування регіональних та глобальних екологічних викликів
- Киев+380960830922