РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З
ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ЛЮДСЬКИХ
ВЗАЄМИН У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ.
2.1. Теоретичні засади дослідно-експериментальної роботи.
Процес виховання культури людських взаємин на прикладах художньої літератури є досить складним та багатофункціональним. Складність його полягає, перш за все, в тому, що учитель повинен враховувати вікові особливості школярів у процесі вивчення літератури. По-друге, учитель повинен пам'ятати, що виховання культури людських взаємин на прикладах художньої літератури полягає не у простому вивченні учнями художнього твору та аналізі поведінки героїв, а у зверненні уваги підлітків до власних вчинків та до власного життя через аналіз взаємин та вчинків героїв художніх творів.
Ми говоримо про багатофункціональність процесу виховання культури людських взаємин, оскільки саме поняття "культура" може розглядатися як гармонія культури знань, культури творчої дії, культури почуттів та спілкування.
Вікова група школярів-підлітків вибрана для дослідження не випадково, оскільки підлітковий вік займає особливе місце у процесі формування особистості та її взаємин з оточуючими. Проблему "підліток у навчанні" досліджували П.Блонський, Л.Виготський, Б.Ельконін, В.Сухомлинський, І.Кон, В.Крутецький та інші. За спостереженнями вчених, у цей період людського розвитку фізичне дозрівання супроводжується підйомом усієї життєдіяльності. Школярі дорослішають розумово, морально й соціально. "Підлітковий вік - це початок інтенсивного формування світогляду, моральних переконань, принципів та ідеалів, системи оціночних суджень, якими підліток починає керуватись у своїй поведінці" [76 ].
Серед найбільш суттєвих вікових особливостей дітей підліткового віку дослідники [76; 64; 108 ] називають:
1. Істотні зміни у розвитку пам'яті, які виявляються у виникненні можливості встановлення складних асоціацій, зв'язку нового матеріалу з старим, включення нового в систему знань.
2. Підвищення аналітико-синтетичної діяльності мозку.
3. Зрушення у сфері уваги (вона характеризується не лише збільшеним обсягом і стійкістю, а й специфічною вибірковістю).
4. Здатність до абстрагування та узагальнення.
5. Дослідницьке ставлення до пізнання, чекання нових форм ознайомлення з навчальним матеріалом.
6. Потяг до самостійності.
Саме цьому віковому періоду розвитку особистості присвячено багато досліджень. Психологи намагаються пояснити різкі психічні зміни, розібратись у характері вікових новоутворень. Підвищена емоційність, збудження - характерні прояви віку. Підлітки дуже вразливі, на зауваження реагують різко, інколи - грубо. Говорячи про специфічні риси сучасних підлітків, учені зазначають, що "тривогу викликає егоїстичність дітей, замкнутість, невміння спілкуватись з оточуючими, знаходити друзів, емоційна глухота" [107 ]. Подолання подібних вад - одне із завдань сучасної школи.
Зазначені зміни у психіці підлітків є результатом посиленого розвитку нервової системи, перелому у формуванні психіки. Перелом багато в чому визначається процесом активного становлення самосвідомості підлітків, їх потребою усвідомити самого себе як особистість.
Самосвідомість не закладена в дитині спочатку, вона є продуктом розвитку особистості, продуктом відносин з іншими людьми, вона є не тільки знання себе, але і відношення до себе в їх поєднанні, це "... результат пізнання, для якого необхідне усвідомлення реальної обумовленості своїх переживань" [147 ].
У підлітків з'являється потреба усвідомити особисті якості визначити своє місце в навколишньому світі. Ця потреба залежить від розвитку дитини, у різних дітей вона проявляється по-різному, індивідуально, але кожен підліток, хоче він того чи ні, думає про себе, відкриває ті чи інші якості особистості, дає їм оцінку, порівнює себе з іншими людьми. Цей процес постійний, думки про своє "Я" серйозно турбують підлітка. Оцінки різко змінюються, переваги та вади характеру визначаються, в основному, в порівнянні (товариші - дорослі - герої книг - кіно). Саме в підлітковому віці відбувається виникнення і розвиток нової форми самосвідомості: утворення думок про себе. Іншими словами, самосвідомість у підлітків піднімається на якісно новий рівень.
Через це в підлітковому віці відбуваються суттєві зміни у відношенні школяра до себе, як особистості, члена колективу, як суб'єкта діяльності. Усвідомлення своєї особистості дитиною починається з пізнання навколишнього світу, оточуючих людей, до того ж в першу чергу усвідомлюються лише вчинки і дії, і лише шляхом аналізу і узагальнення підліток поступово приходить до розуміння особистісних якостей.
Багато в чому ріст самосвідомості зумовлює розвиток у підлітків тенденції дорослості.
Усвідомлюючи свої вчинки, дії, оцінюючи свій характер, підліток порівнює себе з оточуючими людьми, помічає дещо спільне з якостями самостійної особистості, намагається знайти в собі якомога більше таких якостей, відмежовується від дитинства. Тенденція дорослості (намагання бути, здаватись і вважатись дорослим) проявляється переконливо. Всі, кому доводилось мати справу з підлітками, знають як наполегливо підкреслюють вони свою самостійність, зовні намагаються виглядати старшими, як хворобливо вони реагують на зауваження дорослих.
Почуття дорослості - це новоутворення свідомості, через яке підліток порівнює та ототожнює себе з іншими, знаходить зразки для наслідування, будує свої стосунки з іншими людьми, перебудовує свою діяльність. Виникає така особлива риса підліткового віку, як намагання бути самостійним у всьому. Підлітку хочеться проявити себе, свої здібності, свою самостійність. Але бажання підлітків, їх думки значною мірою перевищують реальні можливості дітей.
Фізичні та розумові здібності підлітків, успіхи в освоєнні ними дійсності, участь у реальному житті обмежені віковим станом організму. І якими б дорослими не вважали себе п'яти-шестикласники, якими сильними та умілими вони б собі не здавались, - во