РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ, ЩО СПОСТЕРІГАЛИСЯ, МЕТОДИКА ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Проведений аналіз літератури дозволив прийти до висновку, що багато питань, які стосуються відбору хворих для включення до програми аутогемотрансфузії, обрання оптимального методу її виконання, тривалості періоду накопичення аутокрові, а також клінічної оцінки методу потребують уточнення та вирішення ряду нез'ясованих аспектів.
Нами було проведено клінічне дослідження, спрямоване на уточнення методики аутогемотрансфузії у хірургічних хворих, її вплив на стан деяких функцій еритрону та вивчення дії малих доз еритропоетину на функціональний стан "червоної крові" в період підготовки до операції методом аутогемотрансфузії.
2.1. Загальна характеристика хворих, що спостерігалися.
В основу дисертаційної роботи покладені дані спостереження і лікування 219 хворих з патологічними станами органів черевної порожнини, характер яких потребував планової хірургічної операції. У комплексі підготовки хворих до операції та при її виконанні застосовувався метод аутогемо-трансфузії. Добір пацієнтів та включення їх до програми аутогемотрасфузійної терапії, проводилися за вільною вибіркою.
Із 219 пацієнтів, що спостерігались, 122 знаходились на обстеженні, готувалися до операції та оперувались у відділенні хірургії органів травлення Інституту гастроентерології АМН України, а 97 - у хірургічних і проктоло-гічному відділеннях клінічної лікарні № 6 м. Дніпропетровська за період з 1998 по 2002 рр. Розподілення хворих, що спостерігалися, за статтю і віком наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподілення хворих, що спостерігалися, за віком і статтю
СтатьВік хворихУсього21-3031-4041-5051-6061-70> 70Чоловіки16183931325141Жінки31182627378Усього19195757598219
Серед хворих, що спостерігались (табл. 2.1), чоловіків було 141 (64,4%), жінок - 78 (35,6%). Вік пацієнтів був різним, але частіше спостерігалися пацієнти середнього та похилого віку, тобто в ті періоди життя, коли найчастіше проводяться планові операції.
Хворі, що спостерігалися, страждали на різні захворювання: шлунка і дванадцятипалої кишки (86 осіб), тонкої і товстої кишок (95 осіб), хвороб гепато-біліо-панкреатичної системи (38 осіб). У табл. 2.2 наведені основні дані про характер захворювання та обсяги хірургічних втручань, які перенесли хворі з патологією шлунка та дванадцятипалої кишки.
Таблиця 2.2
Характер захворювання та вид операцій у хворих з патологією
шлунка і ДПК
Види оперативних втручаньЗахворювання шлунка і ДПКУсьогоВХШВХ
ДПКПВ
анасто-
мозуРец.ви-
разка ДПК після СПВРак
шлункаАхала-зія
кардіїРезекція шлунка дистальна64--24-34Резекція шлунка проксимальна----4-4Гастректомія----3-3СтВ + економна рез. шлунка-632--11СтВ + дренуюча шлунок операція-143---17Продовження таблиці 2.2СПВ + дренуюча шлунок операція-6----6Реконструк-тивні операції--2---2Езофагокардіоміотомія-----11Паліативні операції----8-8Усього6308239186
Із 86 (39,2%) хворих, що спостерігалися з патологією шлунка та два-надцятипалої кишки у 39 (45,3%) осіб був пухлинний процес у шлунку, у 36 (41,9 %) - виразкова хвороба, у 10 (11,6 %) - рецидивні та пептичні виразки анастомозу і тільки у 1 (1,2%) хворого - доброякісне захворювання абдомінального відділу стравоходу. Характер проведених оперативних втручань залежав від захворювання, його розповсюдженості та виявлених ускладнень. Із 86 прооперованих хворих у 45 (52,3%) проведена різна за обсягом дистальна резекція шлунка, у 7 (8,1%) - проксимальна резекція шлунка та гастректомія, у 23 (26,8%) - органозберігаючі операції при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, у 2 (2,4%) - реконструктивні хірургічні втручання і тільки у 9 (10,4%) осіб - паліативні, незначні за обсягом хірургічні операції. Основна кількість оперативних втручань мала досить великий обсяг і, у зв'язку з цим, потребувала поповнення крововтрати, яка виникала в ході операції.
В табл. 2.3 наведено характер захворювань та види оперативних втручань у пацієнтів що нами спостерігалися з патологією тонкої та товстої кишок.
Із 95 осіб з патологією тонкої та товстої кишок злоякісні пухлини були у 84 (88,5%) пацієнтів, у 4 (4,2%) - була товстокишкова нориця, доброякісні захворювання кишок були у 7 (7,3%) осіб, в тому числі у 2 - хвороба Крона. Характер захворювання визначав і обсяг хірургічного втручання. Різна за обсягом резекція кишок виконувалась у 68 (70,5%) хворих, що обумовлювало
Таблиця 2.3
Характер захворювання та вид операцій у хворих з патологією
тонкої та товстої кишок
Види оперативних втручаньЗахворювання тонкої та товстої кишокУсьогоХвороба КронаНориця Рак обод. кишкиРак сигмопод.кишкиРак прямої кишкиПухлина тонкої кишкиДоброякісна пухлинаПараколостомічн грижаПравобічна
геміколектомія--7-----7Лівобічна геміколектомія--2-----2Резекція поперечної обо-дової кишки --2-----2Резекція сигмоподібної кишки2--16----18Видалення прямої кишки----12---12Низька передня резекція прямої кишки----24-3-27Формування товстокишко-вої нориці--1314---18Закриття товстокишко-вої нориці -3------3Інші операції-111-1116Усього2413205014195
великий об'єм крововтрати, а у інших 27 (29,5%) пацієнтів були менш травматичні хірургічні операції, однак це було визначено вже у ході операції. В залежності від локалізації патологічного процесу та його розповсюдженості вид резекції та об'єм крововтрати відрізнялися. Так, найбільші за обсягом та крововтратою були оперативні втручання на прямій кишці, до яких ми відносили екстирпацію прямої кишки, низьку передню резекцію прямої кишки та черевинно-анальну резекцію. Інші оперативні втручання, такі як геміколектомія, резекція сигмоподібної кишки були меншими за обсягом ушкодження та крововтратою.
Найбільш складними в абдомін