РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ НА ВИРАЗКОВІ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНІ КРОВОТЕЧІ ТА МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих, що спостерігалися
Під нашим наглядом було 130 хворих на виразкові гастродуоденальні кровотечі, які знаходились на стаціонарному лікуванні у клінічному об'єднанні швидкої медичної допомоги м. Дніпропетровська та дорожній клінічній лікарні на ст. Дніпропетровськ Придніпровської залізниці у 2004 - 2006 рр. Усі хворі надійшли до стаціонару в екстреному порядку. Серед досліджуваного контингенту хворих було 105 (80,8%) чоловіків та 25 (19,2%) жінок. Середній вік хворих склав 50,1 років - найстаршому було 77 років, наймолодшому 17 (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Розподілення хворих, що спостерігалися, за віком і статтю
СтатьВік хворихУсього<2021-3031-4041-5051-6061-70>70Чоловіки5161123171914105Жінки1-5548225Усього6161628212716130
При дослідженні анамнестичних даних виявлено, що переважна більшість пацієнтів надійшли до стаціонару протягом першої та другої доби від початку гастродуоденальної кровотечі (рис. 2.1).
Рис. 2.1 Розподіл хворих в залежності від тривалості догоспітального періоду
У більшості хворих епізод гастродуоденальної кровотечі з'явився першим симптомом захворювання. Розподіл хворих в залежності від тривалості виразкового анамнезу наведений у рис. 2.2. 23 (17,7%) хворих у минулому один раз знаходилися на лікуванні з приводу виразкової гастродуоденальної кровотечі, 5 (3,8%) - багаторазово (більше 2 разів).
Рис. 2.2 Тривалість виразкового анамнезу
Клінічна картина при надходженні хворих до приймального відділення залежала від обсягу крововтрати і тривалості кровотечі та у більшості хворих була типовою. Хворі скаржились на блювоту кров'ю, "кавовою гущавиною", виділення оформленого чи рідкого (мелена) чорного калу, загальну слабкість, тахікардію, запаморочення, втрату свідомості.
Користувались класифікацією крововтрати за П.Г.Брюсовим [87] з виділенням легкого (до 20% ОЦК), середнього (21-30% ОЦК), важкого (31-40% ОЦК) та украй важкого (більше 40% ОЦК) ступеня. Крововтрата легкого ступеня при надходженні до стаціонару була у 26 (20,0%) хворих, середнього - у 39 (30,0%), важкого - у 35 (26,9%) та украй важкого - у 30 (23,1%). Як видно на рис.2.3, більшість пацієнтів надійшли до стаціонару з крововтратою середнього ступеня.
Рис. 2.3 Розподіл хворих в залежності від ступеня крововтрати
У 36 (27,7%) випадках виник рецидив гастродуоденальної кровотечі, враховуючи який розподіл хворих за ступенями крововтрати був такий: 19 (14,6%) - легкий, 37 (28,5%) - середній, 39 (30,0%) - важкий та 35 (26,9%) - украй важкий ступінь крововтрати.
Залежність обсягу крововтрати від тривалості догоспітального періоду представлена на рис. 2.4. Більшість хворих з легкою та середньою за ступенем крововтратою надійшло до стаціонару впродовж першої доби з початку кровотечі, відповідно 69,2% та 54,5%. При крововтраті важкого ступеня надходження хворих впродовж першої та другої доби відбувалося у приблизно однакової кількості - 39,3% та 42,9%. При крововтраті украй важкого ступеня найчастіше пацієнтів госпіталізували через 2 доби з моменту початку кровотечі - 40,0% усіх випадків.
Рис. 2.4 Залежність ступеня крововтрати від тривалості догоспітального періоду
При надходженні до стаціонару усім хворим у обов'язковому порядку проводили ендоскопічне дослідження. Виявлення локалізації джерела кровотечі та оцінка стійкості гемостазу за Forrest дозволяло якнайшвидше визначитися з подальшою тактикою лікування виразкової гастродуоденальної кровотечі. У 96 (73,8%) (1 - гостра виразка) випадках джерелом кровотечі була виразка цибулини 12-палої кишки, з них 78 чоловіків (81,3%) та 18 жінок (18,7%). У 30 (23,1%) (8 - гостра виразка) хворих виразка, яка кровоточила, знаходилася у шлунку, з них 23 чоловіків (76,7%) та 7 жінок (23,3%). Джерелом кровотечі у 4 (3,1%) хворих була пептична виразка гастроентероанастомозу. У 2 хворих виразка 12 - палої кишки й у 2 - виразка шлунку поєднувались із синдромом Мелорі-Вейса. В двох випадках виразка шлунку (джерело кровотечі) поєднувалася з виразкою цибулини ДПК. У більшості випадків (100 - 77,0%) була картина нестійкого гемостазу, з яких F2a (тромбована судина у кратері виразки) відмічалася у 46 (46,0%), F2b (фіксований до кратера виразки тромб-згорсток) - у 46 (46,0%) та F2c (дрібні тромбовані судини у кратері виразки) - у 8 (8,0%) хворих. 15 (11,5%) пацієнтів надійшли до клініки із ознаками стійкого гемостазу (F3 - відсутність стигм кровотечі у кратері виразки). При фіброгастродуоденоскопії у 15 (11,5%) пацієнтів були ознаки активної кровотечі: F1a - 9 (6,9%) та F1b - 6 (4,6%) випадків (таблиця 2.2).
Таблиця 2.2
Ендоскопічна характеристика джерела кровотечі при надходженні хворого до стаціонару (за Forrest)
Forrest 1
Forrest 2Forrest 3 А В А В С
Абс.964646815%
6,94,635,435,46,211,5 11,577,011,5
При аналізі локалізації джерела кровотечі у 12-палій кишці виявлено, що переважна кількість виразок знаходилось у ділянках задньої стінки цибулини ДПК. Залежність локалізації джерела кровотечі у 12-палій кишці від його ендоскопічної характеристики за Forrest представлена у таблиці 2.3. Можна побачити, що переважна більшість активно кровоточивих дефектів слизової та велика масова частка виразок з нестійким гемостазом локалізуються на задній стінці цибулини 12-палої кишки.
Таблиця 2.3
Залежність локалізації джерела кровотечі у цибулині 12-палої кишки від його ендоскопічної характеристики за Forre