РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО ПОЛЯ МЕНТАЛЬНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Специфіка фразеологічних одиниць як одиниць системи мови виявляється передусім у своєрідності їх семантики, яка найчастіше стає об'єктом дослідження, особливо у світлі теорії номінації та ономасіології (В.Г.Гак, В.М.Телія, Н.Д.Арутюнова та ін.). Під фразеологічною системою мови ми розуміємо засоби вторинної образно-символічної й оцінно-характеризуючої номінації, що функціонують у мові поряд із лексичною системою, як основною, і прямою номінацією та виконують образно-номінативно-характеризуючу функцію у сферах спілкування.
Фразеологічну систему можна досліджувати у різних аспектах:
1. Денотативна віднесеність фразеологічних одиниць та їх понятійна сфера (виділення семантичних полів).
2. Функціонально-семантичне використання фразеологічних одиниць: типологія конотацій і емоційно-єкспресивних нашарувань, система багатозначних фразеологізмів, синонімів, омонімів, антонімів, паронімів та ін. (семасіологічний аспект).
3. Комплекс життєвих ситуацій, система образів, символів, метафор, які містяться у номінативних значеннях компонентів фразеологічних одиниць, як своєрідний показник відображення світу носіями мови (ономасіологічний аспект) та ін.
Досить чітко розмежовує семасіологічний і ономасіологічний аспекти В.Г.Гак. Він уважає, що при семасіологічному підході "...простежуються різноманітні фразеологічні перетворення, фразеологічна обробка даних слів...При аналізі внутрішньої форми фразеологізму в ономасіологічному плані вихідним пунктом є саме явище і з'ясовується, яку відмінну рису воно символічно позначає за допомогою фразеологізму [36, c. 11].
Г.С.Шур вважає: "Семасіологічний підхід пов'язаний із дослідженням онтології мови, а ономасіологічний - з особливостями його функціонування. Дослідження онтології мови означає виявлення принципів організації її елементів безвідносно індивідів, що говорять даною мовою. Ономасіологічний підхід повністю пов'язаний із мовленнєвою практикою індивідумів" [170, с.110].
З даного приводу А.С.Аксамитов висловлюється таким чином: "При ономасіологічному вивченні на перший план виходить аспект, який пов'язаний із функціонуванням слова чи фразеологізму у якості найменування. Семасіологія йде від звучання слів і фразеологізмів до їх значення, у той час як ономасіологія вивчає, які слова і словосполучення використовують люди, висловлюючи ту чи іншу думку. Семасіологія запитує: "Що значить це слово?", а ономасіологія: "Як називається ця річ?" [3, c.99].
Радянські фразеологи у пошуках способів дослідження фразеологічної системи запропонували цілий ряд своїх методів. Це контекстологічний метод Н.Н.Амосової, варіаційний В.Л.Архангельського, аплікативний В.П.Жукова, формалізований М.М.Копиленка, метод фразеологічної ідентифікації А.В.Куніна.
Отже, виникає питання: який з окремлених підходів вибрати з метою дослідження фразеологічного фонду мови для подальшого створення ідеографічного словника? Нам видається, що ономасіологічний підхід у дослідженні фразеологічної семантики надає можливості прослідкувати те, як різноманітні явища отримують мовне вираження за допомогою фразеологічних одиниць. Фразеологічна ономасіологія дозволяє виявити типи і види фразеологічної номінації, розчленувати фразеологічний фонд мови на смислові групи і виявити специфіку тих явищ дійсності, які охоплює фразеологія (на відміну від лексики), представити у ономасіологічному висвітленні семантико-граматичні розряди фразеології і т.д.
Ідеографічне вивчення і опис фразеології ми, вслід за А.С.Аксамитовим, Л.А.Івашко, В.М.Мокієнком, А.М.Еміровою та іншими дослідниками, наводимо за допомогою методики опису полів фразеологічної системи.
Говорячи про практичне вивчення фразеології методом виділення семантичних полів, слід зазначити, що різні автори до цієї роботи підходять самими різноманітними способами.
А.С.Акмсамитов вважає, що "системні ряди фразеології будуть у більшій мірі закриті, якщо її склад розкласифікувати за такими предметно-тематичними групами, які будуть відрізнятися повнотою поділу, а кожна з них буде мати такі суттєві і незалежні ознаки, що виключать внутрішнє протиріччя системи" [4, c. 74].
Співвідносно з окресленими передумовами А.С.Аксамитов поділяє усі фразеологічні одиниці на формально-граматичні групи за характером їх внутрінньої лексичної сполучуваності, при цьому він виділяє наступні дистрибутивні групи: прикметник+іменник, іменник+іменник, дієслово+іменник+іменник, прислівник+дієслово, числівник+іменник тощо.
Крім того, користуючись методом субституції, дослідник розбиває увесь фразеологічний корпус на понятійні групи. Після цього усі 0фразеологізми поділяються на семантичні поля ("понятійні поля" у термінології А.С.Аксамитова): предметності, взаємодії, руху, стану, відношення, кількості, якості. Кожна з цих "фразеологічних мікросистем" поділяється автором на групи, що ілюструють поодинокі, конкретні поняття. Так, семантичне поле "взаємодії" поділяється на дві групи фразеологічних одиниць - психічна взаємодія і фізична взаємодія. Ці групи, у свою чергу, поділяються, відповідно, на групи: розумова взаємодія; психічна взаємодія; тривалий фізичний вплив, одноактний фізичний вплив - фізична взаємодія [3, c.99-116].
Свою методику виділення фразеосемантичних полів пропонує А.М.Емірова. На першому етапі із фразеологічного корпусу виокремлюються одиниці, у семантиці яких наявна спільна ознака екстралінгвістичного характеру, потім в одне поле автор об'єднує фразеологічні одиниці, що мають у семантиці спільний компонент [173, c.192].
Свої варіанти методики виділення фразеосемантичних полів пропонують й інші дослідники, але було б неправильним уважати, що всі проблеми і труднощі на цьому шляху вирішені. Практичний поділ фразеологічного корпусу на семантичні поля пов'язаний із цілим рядом об'єктивних труднощів.
Кожна з запропонованих методик має свої переваги, але, на жаль, має і свої недоліки,