РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВУКОНАСЛІДУВАНЬ ТА СЛІВ ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ
2.1. Лексико-семантична характеристика ономатопоетичних слів та слів звуконаслідувального походження російської мови
У російській мові звуконаслiдувальні слова представлені невеликою кількістю слів. Наша картотека нараховує 252 лексичні одиниці. Звуконаслiдувальні слова росiйської мови неповно представлені як у сучасних словниках, так і в словниках раннього періоду. За свідченням О.І. Германовича, тлумачний словник російської мови за редакцією Д.Н. Ушакова нараховує близько 150 вигуків, до складу яких нарівні зі звуконаслiдувальними словами входять дієслівно-вигукові форми типу "толк", "шасть". Ще в меншій кількості представлені вигуки в більш давніх словниках. Словник церковнослов'янської та російської мови, упорядкований другим відділенням Академії наук у 1847 р., нараховує близько 100 вигуків, до складу яких входять звуконаслiдувальні слова та дієслівні вигуки [36:108]. Невичерпно подані звуконаслiдувальні слова і в словнику Сучасної росiйської літературної мови (М-Л., 1950-1965, т. 1-17) - нами нараховані 85 лексичних одиниць. Причина такого становища полягає в їх недостатній вивченості.
Значна кількість звуконаслiдувальних слiв росiйської мови багатозначні. Подібні звучання сформувались як мовні одиниці для передачі аналогічних звукових вражень, пор.: пых - 1) уживається на означення звуків, що утворюються при пихтінні. Пуф! Дышу равномерно я - пых-пых! [Р, XI, 1801] (Гусев); 2) на означення раптової дії за значенням дієслова; наслідування звуків пострілу. Едем этак ночью с Андрей Петровичем,.. а тут пых [Р, XI, 1801] со стороны из ружья (Мамин-Сибиряк). Хны - 1) наслідування звуку плачу; 2) хропіння уві сні. Уж он давно хны [Р, IV, 609] (спит) (Сл. Даля).
Тук - уживається звуконаслідувально на означення коротких, уривчастих ударів, стуку, напр.: Бейся пульс ровно, тук, тук, тук [Р, XV, 1112], никогда бы не дошли до этого (Герцен). У даному випадку йдеться про наслідування звуків серцебиття, порівняти з наступним прикладом, в якому мова йде про стук дощу, тобто про звуки неживої природи: Ночью Коростылев проснулся - по крыше постукивает реденько: тук...тук..тук! [Р, XV, 1112] (Панова).
Отже, наведені вище приклади підтверджують, що більшість ономатопоетичних слів російської мови не виступають наслідуванням звучання лише одного предмета чи звуку.
Паралельно з багатозначними словами в російській мові існує велика кількість однозначних звуконаслідувальних слів, які незалежно від контексту виступають лише в одному значенні. Напр.: Бултых - наслідування падіння тіл у рідину. Вдруг бултых [С, I, 123] что-то в воду: спасите, слышу, кричит (Тургенев). Динь - наслідування звучання дзвоника. "Динь-динь-динь!" [Р, II, 794] - раздается звук колокольчика (Салтыков). Однозначними виступають звуконаслідувальні слова, що передають крики тварин та птахів, напр.: Журавлям хорошо: поднялся повыше и лети, - курлы-курлы-курлы [Р, V, 1869] (Полевой).
Серед звуконаслідувальних слів російської мови є чимало синонімів. Безперечно, що між звуконаслідувальними словами на позначення того самого поняття в певній мірі існують семантичні розбіжності. Таким чином, мова може йти про різні за формою, але близькі за значенням ономатопоетичні слова, напр.: наслідування звуків пострілу - бах, бух, паф (пафф), пиф-паф, бабах, бац, та-та, бу-бу (наслідування звучання кулемета) тощо.
Бах! Бух! [С, I, 128] - яснее доносились орудия. Та-та-та, - постукивало из едва видимой торфяной равнины (А.Н. Толстой). Бац! бац! [С, I, 65] - раздалось у него над ухом. Это Васенька выстрелил в стадо уток (Л. Толстой). Он спустил курок...- и громадный огненный сноп вылетел из ствола, и раздалось оглушительное "бу!", "бу!" (Чехов). Наконец в полдень отыскали проклятого кабана: - паф! паф!.. не тут-то было: ушел в камыши (Лермонтов).
Від слів-варіантів, які співвідносяться між собою як синоніми, необхідно відрізнити звуконаслідувальні слова, що образно відтворюють різні прояви однієї й тієї самої дії, пор.: звучання удару: тук (стук) - звучання від удару твердого тіла, бряк - звук чи шум удару металевих або скляних предметів, звяк - звучання ударів металевих предметів, хлоп - наслідування негучних за силою ударів, звуків хлопання тощо. Вот вам от меня к чаю лимонный сок, песок и шоколаду кусок!.. Да с этим - хлоп, хлоп, хлоп! [Р, IV, 604] его три раза по лицу и ударил (Лесков). На стене отцовская сабля. Схватила панночка и бряк [С, I, 120] по полу (Гоголь). Стук! стук! стук! [Р, XIII, 120] равномерно стучит, Словно ступает нога деревянная. Входит старый седой инвалид (Некрасов).
Крім розмовної мови та фольклору, звуконаслідувальні слова російської мови широко використовуються в художній літературі. Для передачі різних відтінків одного звучання письменником можуть бути використані одночасно декілька звуконаслідувань. Наприклад, О. Толстой, характеризуючи звучання декількох гармат, вживає одночасно два звуконаслідувальних слова: Из лесочка с бесовскими криками выкатываются какие-то в зеленых кафтанах, видом не русские, и бум-тарарах [С, I, 124] - бьют из пушек деревянными ядрами в мирные монастырские стены (А. Толстой).
Приклад подібних уживань наводить А. Заславський, описуючи звуки, що утворюються від перекочування бочки по різних поверхнях: Так-топ- рах-рах! Это выкатывали бочку из трюма. Потом дзанг-банг, бум-друм-р-р-р-брррр! Это бочку катят по железной палубе. Бам-дзянг-гризз! Бочка свалилась на железную ленту - дорожку... Чтобы заснуть, Киркин считал бочки. Засыпал обыкновенно на сто тридцатой (Заславский).
Аналогічні приклади знаходимо і у творі Г. Бакланова "Пядь земли", де автор передає звучання кулі, що летить: Пиу!.. Чив, чив, чив! Словно плетью хлестнули по земле перед самой воронкой. Фють! - падает стебель, перебитый у основания; Ви-и-у-у! - из-за края поля нарастающий вой мин; Пак! Пак! Пак! - частят пушки (Г.Бакланов).
Автором може вживатися одне й те