РОЗДІЛ 2. МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ - МАЙБУТНІХ
УЧИТЕЛІВ - ТЕХНОЛОГІЙ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ
2.1. Особистість як суб'єкт життєтворення
Рівень сформованості у студентів здатності до життєтворення на першому етапі дослідження, як зазначалось вище, оцінювався нами за допомогою опитування і обговорення різноманітних аспектів і обставин, що стосуються життєвого шляху студентів у цілому, зокрема технік життєтворчості, тобто побудови життєвих стратегій та планів, різних етапів цього процесу тощо. Обговорення відбувалось серед студентів п'яти груп Педагогічного інституту Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника протягом 2001 року. Загальна кількість студентів - 102 особи.
Метою нашого дослідження є теоретико-методологічний аналіз проблем життєтворення та побудова на цій основі експериментальної моделі процесу набуття досвіду у власному життєтворенні студента - майбутнього вчителя. Проблеми життєтворення стають все важливішими тому, що особистість постає не тільки об'єктом власного життя, але й його суб'єктом. Вона здатна бути його автором, зробивши своє життя предметом своєї волі та свідомості. Саме така людина може найбільш ефективно функціонувати в умовах сучасного демократичного суспільства. Практика вимагає вказати, що потрібно зробити, щоб особистість стала суб'єктом власного життя, найкращим чином використовуючи можливості, які надаються їй життям, а також відзначити ті методи і прийоми, які можуть застосовуватись нею для проектування свого життєвого шляху найкращим чином.
На основі попереднього обговорення порушених проблем із студентами було з'ясовано, що на даному етапі свого життя вони вважають, що вже зробили свій перший доленосний висновок. Отже, першорядним для них став процес навчання, а процес побудови подальшого життєвого шляху відійшов на другий план. Тим часом в окремих питаннях студенти виявляють незадоволення своїм станом і вважають за необхідне докладати певних зусиль, щоб поліпшити його у майбутньому. Насамперед це стосується проблем, пов'язаних з необхідністю планування майбутнього сімейного життя, вибору місця роботи, визначення себе на професійному рівні, участі у певних організаціях тощо. Студенти, намагаючись оцінити умови свого життя, найчастіше визнають за можливе основну увагу звертати на процес навчання, а не на комфортність цих умов. Крім того, займатися далекосяжними прогнозами заважає їм брак вільного часу. Все це заважає студентам звернути увагу на ті проблеми, які вже визріли у їхньому житті і які вимагають поступового усвідомлення і розв'язання. В той же час обговорення відповідних тем і проблем є для них бажаним. На основі бесід і опитувань можна зробити висновок, що в них існує мотивація до рефлексії життєвого шляху і методів життєтворення. Серед двох типів проблем, які стосуються або планування власного життєвого шляху, або ознайомлення із методами цього планування, першорядними для студентів переважно виявляються інші проблеми. Тому основну увагу слід приділити тим засобам, які дозволяють зробити людину суб'єктом власного життя, здатною до власного життєтворення.
Для цього слід розглянути передусім, крім поняття життєвого шляху, наступні дві групи понять. По-перше, це поняття життєвого проекту, життєвого плану, життєвої перспективи тощо, які підлягають свідомій побудові та постійній корекції. По-друге, це система життєвих цінностей, життєвих позицій або система життєвих орієнтацій, які підлягають усвідомленню, рефлексії, а за потребою побудові та корекції.
Здається, що перша група понять є конкретнішою і придатнішою для з'ясування певних правил і методик, на основі яких можна побудувати оптимальні життєві проекти і плани. Цей процес можливий і виправданий лише тоді, коли особистість має оптимальну систему життєвих цінностей, тобто адекватно пристосована до життя. Інакше процес проектування власного життя стає непростим завданням, яке не можна легко розв'язати поза апробацією (передусім лише в уяві), а головне - без оцінювання варіантів тих життєвих цінностей і позицій, яких дотримується або могла б дотримуватись людина, а також без рефлексії, перевірки і корекції цієї системи цінностей.
Розглядаючи особистість як суб'єкт життя, слід враховувати, з одного боку, її ставлення до життя, цінності та смисли, а з іншого боку, - способи реалізації цих цінностей, тобто операційно-практичний аспект їх реалізації. Це стосується як понять першої групи, так і другої. Іншими словами, особистість повинна аналізувати, оцінювати і формувати як власні життєві орієнтації, так і власні більш конкретні життєві проекти. У зв'язку з цим можна зіслатись на думку К.О. Абульханової-Славської про доцільне виділення таких трьох аспектів, що стосуються структури життєвого шляху, як життєва позиція, життєва лінія та смисл життя [1]. Активність особистості, будучи реалізованою у часі, визначає лінію життя (тобто вона є похідною від активності). Лінія життя при цьому залежить від життєвої позиції, а також від того, як особистість визначає смисл свого життя. Поняття життєвої позиції розкриває спосіб самореалізації особистості в суспільстві; психологічні, моральні і вольові координати особистості в системі міжособистісних стосунків, суспільних відносин. У життєвій позиції відбуваються не тільки суб'єктивні наміри особистості, а й сукупність реалізованих життєвих відносин. Тому поняття життєвої позиції пропонується вважати основним у сфері життєтворення, яку загалом визначає активність особистості, її самовизначення.
Життєва позиція - це узагальнюючий, вибраний особистістю спосіб реалізації життєвого шляху. Цей вибір відбувається на основі цінностей особистості, утворюючи певну вторинну детермінанту, що визначає всі основні життєвияви. Таким чином, життєва позиція (а точніше, система життєвих позицій) визначає потенціал розвитку особистості. На противагу цьому ми вважаємо за необхідне звернути основну увагу на процес становлення життєвої позиції (життєвої орієнтації), а також на її застосування в процесі її реалізації, тобто в про