РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводили протягом 1999-2001рр. у лабораторії арахноентомології ІЕКВМ УААН і тваринницьких господарствах Харківської області.
Вивчення фауни, біології та екології підшкірного оводу Hypoderma bovis De Geer (1776), паразита великої рогатої худоби і розробку ефективних методів боротьби з ним проводили в умовах Лісостепової зони України (Харківська область) у трьох базових тваринницьких господарствах і приватних секторах. Розроблений інсектицидний препарат ектоцид впроваджено у 5 господарствах Харківської та Донецької областей.
Метою нашої роботи було удосконалення екологічно безпечної інтегрованої методики боротьби з гіподермозом і розробка високоефективної системи заходів по захисту великої рогатої худоби від даної інвазії.
Матеріали.
Для виконання поставлених завдань у роботі використовували:
- імаго і личинки підшкірного оводу строки (Hypoderma bovis) I - III вікової стадій, зібранних в господарствах Харківської області;
- культури кімнатної мухи (Diptera: Muscidae - Musca domestica L.);
- синтетичні інсектициди (циперметрин, дельтаметрин), авермектини і натрій металічний;
- велика рогата худоба двох вікових груп (молодняк 1,5-2 річного віку і дорослі (корови)).
Вивчення особливостей біології підшкірних оводів Лісостепової зони України (Харківська область)
При вивченні фауни підшкірних оводів у тваринницьких агробіоценозах використовували загальноприйняті ентомологічні методики [157].
Вивчення тривалості льоту оводів проводили шляхом візуальнлго спостереження за відродженням імаго в садках та за тваринами на пасовищі через 2 тижні після виходу перших личинок строки на залялькування за методикою В. М. Вороніна [26]. Під наглядом знаходилось 5 гуртів великої рогатої худоби. Позитивний результат льоту оводів відмічали при появі занепокоїння в гуртах тварин з проявою "зику", в зв'язку з нападом самок підшкірного оводу.
Для відлову комах у місцях зустрічі самок і самців (узгірья, біля тварин) [157] використовували ентомологічний сачок діаметром 30 см [102].
Вивчення міграції личинок І вікової стадії підшкірних оводів проводили на Вовчанському м'ясокомбінаті та забойному пункті СБК "Мрія". Були обстежені хребтові канали за методикою І.С. Івашкова [56]. Хребтовий канал розподіляли на відділи: шийний, передній-грудний (до 6 ребра), задній грудний (до 13 ребра), поперековий і крижово-хвостовий. Після розпилення туші стволову частину спинного мозку досліджували на наявність личинок строки (H. bovis).
Дослідження стравоходів проводили за методикою С.Д. Орлова [106]. Вищезазначений метод полягав у початковому візуальному обстеженні м'язового шару стравоходу, потім м'язовий шар відділяли від слизової оболонки і досліджували його на наявність личинок стравохідника (H. lineatum).
Вилучених личинок оводів консервували в 70% спирті для подальшого визначення до виду за К. Я. Груніним [40]. Цей метод полягав у мікроскопії ротових крючків. У строки вони поділяються під гострим кутом у вигляді вилки, у стравохідника передній кінець загострений і має пуповидний виступ. Після визначення виду личинок їх вимірювали під мікроскопом МБС - 11.
Личинок збирали шляхом видавлювання з жовен, а також при обстеженні туш тварин на м'ясокомбінаті.
Отриманих личинок фіксували окропом з подальшим консервуванням у 70% спирті [157] із розрахунку в 4 рази більше від об'єму личинок [26].
Вивчення тривалості розвитку личинок в жовнах проводили з січня по жовтень. Спостереження проводили у період утворення свищових отворів (січень-березень).
Найбільш зручним для збору личинок з жовен є, за нашим удосконаленням, метод М.В. Вороніна [26] з використанням тканинних ковпачків. Новизна методу полягала в тому, що замість м'якої проволоки для кільця основи ковпачка ми використовували пластмасовий стаканчик з об'ємом 85 см3. Для фіксації навколо жовна на основу ковпачка приклеювали стрічку тканини - "бязі", до якої прикріпляли 4 стрічки тканини по 6 см довжиною і 1,5 см шириною.
На основі ковпачка прикріпляли рукавчик довжиною 7 см у формі циліндру з відкритою верхівкою і шпагатом для зав'язування рукавчика. У потрібний час рукавчик розв'язували і оглядали.
Навколо свища або жовна, де наклеювали ковпачок, вистригали шерсть до шкіри і протирали змоченим у бензині або ацетоні тампоном, не порушуючи цілісності струпу і не змочуючи його розчинами. Приклеювали ковпачки на тварин стандартною замазкою Менделеєва. Для цього її підігрівали до рідкого стану, потім вільні кінці ковпачка занурювали у рідину до основи кільця, після чого наклеювали на жовен, свищ повинен бути в центрі. Тварин з приклеєними ковпачками тримали на прив'язі. На ковпачках незмивними чорнилами ставили порядковий номер личинки, дату утворення свища, схематично замальовували їх розміщення в робочому журналі. Дату виходу личинок записували у журнал і переносили їх в садки або консервували вищевказаним методом.
Вивчення динаміки підходу і випадіння личинок проводили два рази на місяць (січнь - жовтень) методом пальпації поверхні тіла тварин (шиї, спини, грудей, попереку, боків і крижів). Знайдені жовна відмічали вистриженням шерсті навколо нього, щоб відрізняти нові жовна від старих і схематично замальовували і відображали їх розміщення в робочому журналі.
Вивчення фази лялечки проводили лише на личинках вільно випавших із жовен у тканинні ковпачки. Вирощували імаго з лялечок у лабораторних умовах за методом В.Ф. Галата [30], контролем були лялечки, розміщені в зовнішньому середовищі за методом М. В. Вороніна [26].
Зібраних личинок з тканинних ковпачків поміщали в зовнішньому середовищі у ящики (50 см довжини, 25 см ширини і 18 см висоти), які наповняли 12 см шаром землі з дерном, перегороджували поперек дерев'яними полицями висотою 4 см на 5 рівних відділень, зверху покривали дрібною дротяною сіткою. Зібраних личинок протягом двох днів, підсад