РОЗДІЛ 2. Історико-філософська рецепція гуманістичної
спрямованості вчення Д. Юма про людську природу 85
2.1. Інтерпретація філософії Д. Юма у концепціях сучасного
лібералізму 85
2.2. Тлумачення вчення про людську природу Д. Юма
у філософському постмодернізмі 112
2.3. Етико-гуманістичні орієнтири філософії людської природи
Д. Юма у сучасній західній та вітчизняній традиціях 135
ВИСНОВКИ 158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 165
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В українській філософії відбувається зростання
активності філософських пошуків. Відкриваються нові персоналії для
історико-філософського опрацювання. Звертається увага на ще мало досліджені
філософські проблеми. Однією з таких проблем є проблема людської природи у
філософії Д. Юма. Впроваджуються нові методи пізнання, нові підходи в
історико-філософському дослідженні. Неабиякої ваги набуває метод компаративного
історико-філософського дослідження, що покликаний співставляти вчення,
представлені в історії філософії, а також напрямки філософського знання.
Методологічні тенденції сучасної української історико-філософської думки
обумовили дослідження вчення Д. Юма у контексті філософського лібералізму,
постмодернізму, сучасної української філософії.
В історико-філософському процесі знаходимо те, що має кореляти у сучасній
філософській думці і може бути використане для більш глибокого осягнення
дійсності. Загальне завдання історико-філософського дослідження полягає у
висвітленні відкриттів – нових результатів дослідження тої чи іншої філософії
по відношенню до вже зроблених висновків та узагальнень у дослідницькій
літературі. І такі результати, у відношенні філософії Юма, з’явились, що і було
однією з причин вибору теми дисертації. В історії філософії завжди постає
питання про причини, витоки тієї чи іншої філософії (генетичний метод в
інтерпретації причин сутності філософського вчення, за В. Віндельбандом). Тому,
з’ясовуються джерела походження позиції Юма щодо людської природи. Історія
філософії має за мету створити сучасне адекватне уявлення про філософа
минулого, якщо підвищується індекс його цитувань, посилань на нього,
збагачується палітра інтерпретацій його філософії. Комплексне уявлення про
філософа минулого неможливе без відтворення інтерпретаційного поля, що так чи
інакше стосується досліджуваної філософії. У сучасному філософському
лібералізмі постійно зустрічаються посилання та цитування творів Юма. Але в
українських джерелах інтерпретації цієї літератури залишаються невідображеними
у друкованих виданнях. Людська природа виступає як об’єктом критики, так і
об’єктом дослідження у постмодерній філософії. Однак ця тема залишається
невисвітленою у сучасній вітчизняній філософській літературі. Дисертаційне
дослідження покликане запровадити дискусію щодо співвідношення філософії Д. Юма
і філософського лібералізму та постмодернізму.
В історії людства завжди викликали інтерес, були актуальними проблеми
гуманістичного змісту. Поставали питання про сутність людини, людської природи,
людини як особистості, індивідуальності, гармонійного співіснування індивіда і
суспільства. Отже, актуальними є досліджувані у дисертації різні аспекти
проблеми людської природи у філософії Д. Юма – можливість розгляду філософії
людської природи як специфічної науки; співвідношення поняття людської природи
та скептицизму; закономірності процесів мислення (у межах досвіду); зв’язку
теорії пізнання, моральної та політичної філософії. Розглядаються проблеми
інтерпретації Юма у філософії сучасного лібералізму, постмодернізму, у деяких
джерелах сучасної історіографії філософії. У дисертаційній роботі запроваджене
дослідження цілісного структурованого матеріалу етичного,
соціально-філософського та гносеологічного компонентів філософського вчення
Д. Юма.
З огляду на перелічені тенденції у сучасному філософському дискурсі, актуальним
та необхідним є опрацювання цілого комплексу проблем, започаткованих у
філософії Д. Юма, що тим чи іншим чином відображені у філософських та
політичних вченнях XX-XXI ст.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Роботу виконано у відповідності з
Комплексною науковою програмою Київського національного університету імені
Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України” (Науковий керівник –
академік НАН України Л. Губерський), НДР №01БФ041-01 філософського факультету
„Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть”.
Ступінь наукового опрацювання проблеми. Джерела походження вчення Д. Юма про
людську природу сягають філософської думки античності (Геракліт, Платон,
філософія скептиків і т. д.). Проблематика природи людини, її виявлення та
механізми функціонування цікавлять також філософів середньовіччя (наприклад,
Августин Аврелій, Феодоріт Кирський, Тома Аквінський та ін.), а також їх
попередників – гностиків. Феномен людської природи стає предметом особливого
дослідницького зацікавлення у філософії доби Відродження (М. Монтень та ін.).
Безпосередніми попередниками філософії Д. Юма є низка філософів, що складають
англійську емпіричну традицію – це Дж. Локк та Дж. Берклі, хоча підстави для
формування вчень Дж. Локка, Дж. Берклі та Д. Юма склалися ще в
експериментальній філософії Ф. Бекона та у філософському вченні Т. Гоббса.
Найближчі послідовники і критики Д. Юма – А. Сміт, Ф. Гатчесон, А. Фергюсон, а
також шотландська школа „здорового глузду” на чолі з Т. Рідом.
У процесі дисертаційного дослідження вибір методології був обумовлений працями
І. Бич
- Киев+380960830922