Розділ 2
Умови проведення, програма та методика досліджень
2.1. Грунтово-кліматична характеристика місця досліджень
Однією з умов, яка забезпечує отримання високих та сталих врожаїв
сільськогосподарських культур є повне забезпечення культурних рослин всіма
необхідними факторами життя. Така умова може бути виконана на основі врахування
природних ресурсів регіону, раціонального використання досягнень землеробства
та вимог рослин до умов навколишнього середовища [247]. При цьому правильне
використання землі забезпечує підвищення урожайності, збільшення валового збору
продукції рослинництва та зниження витрат на її виробництво.
При підвищенні ефективності аграрного виробництва велике значення надається
ґрунтовому покрову та клімату. Як писав В.В. Докучаєв: ”Ґрунт і клімат є
основні та найважливіші чинники землеробства – перші та неминучі умови урожаїв”
[82]. Грунтово-кліматичні особливості регіонів впливають на ріст, розвиток та
урожайність вирощування культур, обумовлюючи підбір застосовуваних агрозаходів,
сільськогосподарських машин та знарядь при проведенні польових робіт.
Наукові основи вивчення взаємозв’язків сільськогосподарських рослин з погодою
та кліматом були докладені у працях А.Т. Болотова, І.М. Комова, П.І. Броунова
[20, 134]. На необхідність врахування грунтово-кліматичних умов та біологічних
особливостей сільськогосподарських культур наголошували П.А. Костичев, К.А.
Тімірязєв, В.В. Докучаєв та інші. Зокрема, М.І. Вавілов [32], філософськи
осмислюючи вплив природних факторів на урожай, писав: “Кліматичні фактори у
нашій країні, взяті в цілому, визначальні в проблемі урожайності, вони сильніші
за економіку, сильніші за техніку”. Броунову П.І. належить відкриття існування
критичних періодів у житті рослин: ”Для рослин існують особливі періоди –
критичні – протягом яких рослини особливо потребують дії певного
метеорологічного фактора або навпаки дія якогось з факторів є особливо
небажаною. Для кожної сільськогосподарської культури тривалість та
інтенсивність такого періоду може змінюватися залежно від ґрунту та клімату”.
Знання умов життя рослин та їх вимог до навколишнього середовища дозволяє
найбільш повно використовувати потенційну продуктивність рослин в конкретній
грунтово-кліматичній зоні, врахування таких вимог є обов’язковим і при
плануванні наукових досліджень.
Харківська область займає площу більше 31 тис.км2. Значна частина території
знаходиться на півдні Лівобережного Лісостепу. Південна та південно-східна
частини області розміщені на півночі Степу [3].
Розораність сільськогосподарських угідь становить 82,3%, близько 34% ріллі в
різній мірі еродовані [24].
Ґрунтове вкриття області представлене переважно чорноземами типовими та
глибокими, які займають більше 50% всієї площі сільськогосподарських угідь і
близько 80% ріллі [175].
Лісостеповий агрогрунтовий район охоплює північно-західну та північну частину
області. Основними ґрунтами є чорноземи типові, темно-сірі та сірі лісові.
Забезпеченість ґрунтів рухомим фосфором у 65% ріллі середня; 68% ґрунтів мають
підвищену та високу забезпеченість легкодоступними формами калію [178].
Польові дослідження по впливу різних способів основного обробітку ґрунту на
основні показники родючості чорнозему типового та врожайність зерна гороху
проводились в стаціонарному досліді кафедри землеробства на дослідному полі
Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва та в
учбово-дослідному господарстві “Докучаєвське” Харківського району Харківської
області.
В геоморфологічному відношенні територія дослідного поля розташована головним
чином в межах четвертої лівобережної тераси річки Уди і пересікає її вузькою
смугою.
Характер ґрунтового покриву дослідного поля визначається трьома обставинами:
* Розташування його на південній окраїні лісостепової зони;
* Особливостями влаштування поверхні;
* Особливостями складу ґрунтотворних порід, а також умовами ґрунтового
зволоження.
Ґрунтовий покрив дослідного поля представлений переважно чорноземом типовим
важкосуглинковим на лесовидному суглинку. Цей ґрунт характеризується
агрономічно цінною зернисто-грудковатою структурою, добрими фізико-механічними
властивостями, великими запасами доступних для рослин поживних речовин, високою
гумусованістю та інтенсивною біологічною активністю [24].
Опис морфологічних ознак чорнозему типового, розріз якого був закладений на
стаціонарному досліді, представлений нижче.
Н 0-34 см -гумусово-акумулятивний, темно-сірий, добре гумусова ний до 27 см
орний, зернисто-грудкуватий, нижче підорний грудкувато-зернистий, важко
суглинистий, вологий, без карбонатний. Поступово за забарвленням переходить в
Нрk 34-63 см -верхній перехідний, темно-сірий з буруватим відтінком, досить
добре гумусований, вологий, слабо ущільнений, грудкувато-зернистий, важко
суглинистий. До 48 см без карбонатний, нижче карбонатний. В нижній частині
горизонту кротовини, заповнені слабо гумусова ним матеріалом. Коротко, нерівно
за забарвленням переходить в
НРk 63-82 см -нижній перехідний, темно-бурий, нерівномірно гумусований,
вологий, грудкувато-зернистий, важко суглинистий, карбонатний. Горизонт дуже
переритий земле роями. Поступово, місцями нечітко та нерівно за забарвленням та
структурою переходить в
Phk 82-103 см -нерівномірно забарвлений, внаслідок сильної переритості
кротовинами, бурі ділянки часто чергуються з темнувато-палевими і палевими,
дуже слабо гумусованими і не гумусованими ділянками. Горизонт вологий, дещо
ущільнений, грудкуватий, важко суглинистий, карбонатний, місцями рясний псевдо
міцелій. Коротко за забарвленням переходить в
Рk 103-130 -материнську
- Киев+380960830922