РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна методологія доклінічної детекції/діагностики злоякісних новоутворень
Необхідно відзначити, що сьогодні в онкологічній практиці, а також при проведенні обстежень стану здоров'я трудящих і населення в цілому, прийнято встановлювати діагноз онкопатології на підставі рентгенологічних даних, даних УЗД, комп'ютерної томографії та ін., що, по суті, дозволяє виявити вже хворобу. Тому для цілей медичної профілактики онкопатології, в тому числі для розробки профілактичних заходів ці методи є мало придатними, бо вони спрямовані на хоча й раннє, але усе ж таки виявлення вже сформованої пухлини. Таким чином, пошук методів виявлення доклінічних проявів злоякісних новоутворень у контексті гігієнічної та медичної профілактики - один з найважливіших шляхів у реалізації керування онкологічним ризиком.
У зв'язку з тим, що потенційний канцерогенний ризик, обумовлений впливом канцерогенонебезпечних факторів виробничого середовища, реалізується не у всіх працюючих, надзвичайно важливим крім проведення оздоровчих заходів умов праці, є виявлення серед осіб, що мають виробничий контакт із канцерогенними факторами, тих з них, які у найбільшій мірі схильні до розвитку злоякісних новоутворень. Це тим більш важливо, якщо враховувати, що, з одного боку, пухлинна хвороба, що викликана будь-яким канцерогенонебезпечним виробничим фактором хімічної, біологічної або фізичної природи, як правило, має досить тривалий період розвитку, і тому необхідно намагатися як можна раннього виявлення осіб, схильних до онкопатології, або тих, хто має її продромальну (початкову) стадію. З іншого боку, саме початкові стадії розвитку пухлинної хвороби, виходячи із сучасних наукових усвідомлень про процеси канцерогенезу, в більшості випадків можуть бути зворотними, що надзвичайно важливо з погляду прийняття своєчасних управлінських рішень та профілактичних заходів (тобто припинення професійного контакту з канцерогенонебезпечним агентом, здійснення необхідних лікувально-профілактичних заходів і ін.).
На наш погляд, ініційованими можна вважати практично всіх осіб, що працюють в канцерогенонебезпечних виробництвах, особливо тих, які зазнають впливу хімічних канцерогенів у концентраціях, що перевищують ГДК, однак ініціація може бути реалізована і при більш низьких рівнях впливу. Останнє пов'язано із тим, що сучасна методологія оцінки ризику припускає, що канцерогенні ефекти при впливі на організм хімічних канцерогенів, яким притаманна генотоксична дія, можуть виникати в результаті впливу надмалих доз, що викликають ініціювання ушкоджень генетичного апарата [ 2, 7, 8, 11, 119 ].
Аналіз числених літературних даних [112, 113, 117, 118, 122-125] дав підстави припускати, що для тестування та нормування речовин і факторів, що мають потенційну канцерогенну дією, найбільш адекватними є методи, які запозичені з клітинної іммунології. Теоретично ці методи дозволяють визначати з великою долею ймовірності початкові стадії злоякісної трансформації клітин-мішеней або діагностувати початок розвитку пухлини шляхом оцінки реакції сенсибілізованих лімфоцитів з пухлинними антигенними маркерами.
На жаль, сьогодні в нашій країні істотний відсоток щодо існуючих методів оцінки канцерогенного ризику працюючих не є індивідуалізованим і все ще базується або на експериментальних дослідженнях на тваринах, (труднощі екстраполяції цих даних на людину очевидні), або на епідеміологічних дослідженнях на великих і неоднорідних (з різних причин) контингентах. Для того, щоб розпізнати онкологічне захворювання на ранніх стадіях розвитку, тобто ще в безсимптомний період, людину необхідно всебічно обстежувати та проводити різноманітні дослідження за допомогою сучасних клінічних, інструментальних, лабораторних та інших діагностичних методів. Проте, проведення таких досліджень усього населення вимагає великих коштів; вони трудомісткі, а також вимагають досить складної організації досліджуваного процесу.
При цьому більшість методів спрямована на виявлення пухлинної хвороби, але не на виявлення передракових станів. Останнє ж, на наш погляд, є одним з найбільш істотних моментів у проблемі профілактики онкологічних захворювань. Виявити пухлину на ранніх стадіях її розвитку можна при дослідженнях крові, сечі, а також ряду біологічних рідин, в яких можуть бути виявлені ті чи інші біомолекули, які є продуктами життєдіяльності пухлини, що розвивається, чи бути результатом реакції певних систем організму на появу трансформованих клітин.
У цьому зв'язку найбільш перспективним напрямком діагностики злоякісних новоутворень у теперішній час є виявлення так званих маркерів пухлинного росту, що виробляє в організмі пухлинна тканина. На сьогодні відомо декілька десятків таких маркерів, постійно відкривають нові. Разом з тим, основними недоліками ранньої діагностики онкологічних захворювань за допомогою маркерів пухлинного росту є:
- низька чутливість /специфічність;
- висока вартість реактивів і апаратури, які є необхідними для виявлення маркерів;
- велика трудомісткість та вузька спрямованість.
До методів, що дозволяють ідентифікувати початкові стадії злоякісної трансформації тканини шляхом виявлення сенсибілізації лімфоцитів до пухлинних антигенів, відноситься метод імунодетекції раку (ЕФП-тест) [9].
Пухлинні антигени в даний час розподіляють на пухлиноасоційовані органоспецифічні антигени (ПОАГ), що можуть бути присутні у незначних кількостях на нетрансформованих клітинах та різко зростати при трансформації; а також пухлиноасоційовані антигени, які відсутні на поверхні нормальних клітин. До числа пухлиноасоційованих антигенів відносяться і "нові" для організму тканиноспецифічні детермінанти, що можуть з'являтися на поверхні трансформованих клітин на стадії промоції внаслідок активації гену Pro і його продукту - клітинної нейрамінідази, що викликає десіалування клітинної поверхні [9]. Останнє, в свою чергу, оголює приховані антигенні детермінанти, а також зм
- Киев+380960830922