РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИЧНІ ПРОЦЕСИ В ТЕРМІНОЛОГІЇ
Кожна жива мова являє собою не статичну, а динамічну систему. За В.Гумбольдтом, мова є не ?(????, а ?(???????. Тому полісемія, синонімія та антонімія є для неї не лише явищами, але й тими процесами, що відбуваються постійно.
Аналіз сучасної юридичної та економічної термінолексики різних мов із погляду семантики, дослідження таких складних процесів, як полісемія, антонімія та синонімія, дає можливість виявити, що термінології, так само, як і загальновживаній лексиці, властива асиметрія. Вона може проявлятися у варіативному називанні одного й того ж поняття, у дублетних формах, в опозиціях ініціальних терміноелементів та їх перехрещенні. Внаслідок цього з'являються "гібридні" терміни, в яких поєднуються питомі і запозичені терміноелементи. Якщо розглядаються пари термінів, домінуючою ознакою яких є полярність значень, представлена або чергуванням наявності/відсутності ініціальних терміноелементів, або наявністю терміноелементів із полярним значенням, у цьому випадку можна твердити про антонімічні відношення у термінології. Відтак, в антонімію термінів закладено бінарний принцип опису явищ, який активно підтримується системністю термінології [59, с. 14].
Що ж до полісемії, то вона є обумовленою статусом терміна у системі мови та його зв'язком із позначуваним. Прояв системних семантичних ознак у термінології є специфічним порівняно із загальнолітературними словами [60, с. 53].
2.1. Полісемія
Погляди на полісемію як універсальний процес у зарубіжному мовознавстві представлені у праці С.Ульмана "Семантичні універсалії", де розглядаються різні етапи пошуків семантичних універсалій, а також проблема відношення між полісемією і частотністю слова, між омонімією і структурою слова, аналізуються співвідношення мотивованості і немотивованості, структура семантичних полів різних мов [253].
У вітчизняному мовознавстві аналіз полісемії охоплює широке коло питань: "Крім чисто лінгвістичних універсалій, що виділяються на різних мовних рівнях ..., є необхідність розрізняти універсалії більш широкого спектра дії, а саме психолінгвістичні, що виступають у ролі справжніх мовних констант і відбивають зв'язок між процесами мислення і мовлення" [163, с. 16]. Такий широкий спектр дії семантичного процесу - полісемії проф. Ф.О.Нікітіна розглядає, керуючись результатами спостережень над первинним словниковим запасом дитини і створенням дитячої полісемії, яка з часом переростає у полісемію словотворення у дорослої людини. Підтвердженням для визначення полісемії як психолінгвістичної універсалії послужили дослідження акад. Н.П.Бехтерєвої в експериментальній медицині. "Смисловий код, який посідає людський мозок (... не від народження, а після засвоєння рідної мови), будується за принципом відомих кожному лінгвістові семантичних полів" [163, с. 17].
"Полісемія термінів - це природний прояв законів розвитку лексики. З нею можна боротися, її можна стримувати, однак вона ... буде знаходити та знаходить вихід у термінологію як складову частину лексики загальнолітературної мови" [60, с. 53]. Прогрес цивілізації приводить до необхідності не лише утворювати нові слова, але й давати нові значення старим словам; "як говорив М.Бреаль, чим більше значень зібрано в одному слові, тим більше різних аспектів інтелектуальної і соціальної діяльності воно презентує" [253, с. 267].
Серед причин, які стали основними при виникненні полісемії у термінології, називають три: обмеження наукового інвентаря, співіснування старих і нових понять, некритичне ставлення до появи нових запозичень [135, с. 89]. По-перше, науковий і технічний матеріал, який постійно зростає, неможливо "втиснути" в обмежену кількість наукових понять, яка є порівняно замалою для нього. Тому "присвоюється" інше значення, схоже певними ознаками з первісним значенням. По-друге, з розвитком науки і техніки зникають старі поняття, на зміну їм приходять нові. Процес заміни відбувається поступово, а тому "співпрацюють" поняття, які стосуються одного процесу, але є результатом різних поглядів.
У лінгвістичній літературі описувалася роль певних факторів у розвитку полісемії, зокрема таких, як культурний, мовний і соціальний прогрес [253, с. 267-270], а також розглядалися джерела полісемії термінів [49].
Спостереження над вимогами для термінів - повна визначеність значення та стійкість використання - показують, що обов'язковість подібних вимог часто порушується. Однозначність і точність є природно бажаними ознаками термінів. "У своєму історичному житті і вони бувають не вільні від впливу тих чи інших обставин, які розхитують первісну домовленість, як і сама домовленість відносно вкладуваних у терміни значень не завжди досягається на початку використання, що пов'язується з різними науковими школами чи вибором джерела найменування" [26, c. 23].
Визначення термінологічного поля, до якого входить сам термін, а також позначуване ним поняття, є однією з проблем полісемії термінів. Для спеціаліста буває достатнім згадування цього поля, і термін сприйматиметься однозначно [235, с. 78]. "Зміст терміна повністю розкривається тільки через його реальне функціонування, через даний "метасинтаксис", тобто тільки тоді, коли він виступає елементом даної метамови" [СЛТА, с. 8]. Контекстом для терміна є не ситуація чи текст, а лише термінологія, де він набуває своєї однозначності [198, с. 166].
Якщо термін закріплений за певною термінологією, він стає однозначним. Те саме відбувається з інтернаціональними терміноелементами, які вичленовуються у складі сучасних термінів. Їх відносна самостійність дозволяє уникати полісемії [163, с. 13]. Таким чином, постає питання, яке неодноразово порушувалося лінгвістами: де проходить межа між двома семантичними процесами - полісемією та омонімією [26, с. 47-48]. Складність поставленого питання полягає ще в тому, що розрив між полісемічними словами і омонімами відбувається поступово. Тому говорити про "завершеність" або