РОЗДІЛ 2
ПРАВОВІДНОСИНИ ДІЗНАВАЧА І СЛІДЧОГО З ОБІЗНАНИМИ ОСОБАМИ У СТАДІЇ ПОРУШЕННЯ
КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
2.1. Кримінально-процесуальні правовідносини – форма реалізації взаємодії
дізнавача і слідчого з обізнаними особами
Успішна боротьба із злочинністю на сучасному етапі неможлива без тісної
взаємодії слідчих (дізнавачів) з обізнаними особами, оскільки об’єднання їх
зусиль у ході кримінально-процесуальної діяльності сприяє підвищенню
ефективності розкриття і розслідування злочинів.
Узагальнення 200 кримінальних справ, у 10,5% з яких розслідування на
початковому етапі проводилося дізнавачем, а у 89,5% – виключно слідчими,
свідчить про те, що спеціальні знання обізнаних осіб використовувалися
дізнавачем і слідчим у 88% від загальної кількості вивчених кримінальних
справ.
У словниках термін “взаємодія” тлумачиться як “… погоджена дія між ким-,
чим-небудь” [135, с. 85].
Взаємодія в структурі діяльності слідчого (дізнавача) визначається як
реалізація активності (ідей, прагнень, можливостей і т.п.) двох або більше
суб’єктів спільної діяльності з метою досягнення будь-якої загальної мети в
певній сфері науки та практики (В.О. Образцов) [326, с. 33].
Найчастіше термін “взаємодія” вживається в навчальній та науковій літературі
для характеристики правовідносин слідчого з органом дізнання. Не дивлячись на
різні формулювання, більшість науковців в поняття взаємодії вказаних суб’єктів
вкладають один і той же зміст – узгоджену за метою і завданнями, силами та
засобами, місцем і часом діяльність не підпорядкованих в адміністративному
відношенні органів (слідчого і органу дізнання), яка здійснюється з метою
найбільш ефективного поєднання притаманних їм сил і засобів у ході встановлення
істини у кримінальній справі [71, с. 491-493; 100, с. 161-168; 128, с. 5; 164,
с. 207-208; 186, с. 36; 191, с. 186; 282, с. 41; 299, с. 218-221; 463, с. 7].
Ряд вчених використовують даний термін для дослідження правовідносин слідчого
не лише з органом дізнання, але й із обізнаними особами [82, с. 17; 102, с.
31-32; 109, с. 15-16; 152, с. с. 3, 9; 381, с. 29]. Так, наприклад,
С.В. Слінько і В.М. Тертишник під взаємодією слідчого, оперативних працівників
та співробітників експертно-криміналістичних підрозділів
(експертів-криміналістів) розуміють засновану на законі та відомчих нормативних
актах спільну діяльність суб’єктів, які мають різну компетенцію та
спеціалізацію, а також володіють різними рівнями знань у галузі криміналістики,
оперативно-розшукової діяльності, кримінального права та процесу, що спрямована
на досягнення загальної мети – розкриття та розслідування злочинів,
встановлення об’єктивної істини, а також забезпечення правильного застосування
закону [438, с. 5].
Правовими підставами взаємодії слідчого (дізнавача) з обізнаними особами слід
вважати сукупність законів та відомчих нормативних актів, які визначають
завдання і порядок взаємодії, права та обов’язки дізнавача і слідчого та їх
партнерів по спільній діяльності, їх відповідальність за невиконання або
неналежне виконання своїх обов’язків. Правову основу взаємодії слідчого
(дізнавача) з особами, які володіють спеціальними знаннями, становлять КПК
України, Закони України “Про судову експертизу” [52], “Про міліцію” [47], “Про
прокуратуру” [50], “Про Службу безпеки України” [51], “Про Державну податкову
службу в Україні” [41], “Про організаційно-правові засади боротьби з
організованою злочинністю” [48], “Про державну контрольно-ревізійну службу в
Україні” [40] і ін., а також відомчі нормативні акти Міністерства внутрішніх
справ, Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров’я, Головного
контрольно-ревізійного управління України [3; 4; 6; 9; 10; 21; 31] і ін.
На даний час, який характеризується інтенсивним розвитком науково-технічного
прогресу, складність розкриття злочинів обумовлюється: застосуванням злочинцями
сучасних досягнень науки та техніки, що викликає необхідність адекватної
протидії з боку правоохоронних органів і збільшенням об’єму завдань, котрі
вирішуються в процесі розкриття та розслідування злочинів; специфікою засобів
та методів діяльності сторін, які взаємодіють. Кримінальне судочинство
засноване на знаннях у сфері юриспруденції та здійснюється переважно юристами
за освітою, але очевидним є той факт, що при здійсненні даної діяльності
дізнавач і слідчий не повинні обмежуватися використанням знань лише з
правознавства. Суттєву допомогу в розкритті злочинів їм можуть надати особи,
які володіють спеціальними знаннями в інших галузях науки, техніки, мистецтва
та ремесла.
Характер правовідносин слідчого (дізнавача) з обізнаними особами визначається
конкретною формою їх взаємодії. Визначення форми взаємодії вказаних суб’єктів
кримінального судочинства необхідно починати з усвідомлення поняття форми як
філософської категорії. Так, у філософській літературі під формою (від лат.
forma – вигляд, образ, устрій [452, с. 740]) розуміють: спосіб організації та
існування предмета, процесу або явища [449, с. 383]; зовнішні риси, вигляд
предмета; зовнішній вираз якого-небудь змісту, а також внутрішня будова,
структура [450, с. 489]; спосіб існування певного змісту в його різних
модифікаціях; внутрішня організація змісту, його структура; зовнішній вигляд
предмета, зовнішня форма як продовження внутрішнього поєднання форми та змісту
[407, с. 84].
У словниках форма визначається як: спосіб існування змісту, що не відокремлений
від нього і є його виразом [327, с. 699]; обриси, контури, зовнішні межі
предмета, які визначають його зовнішній вигляд; тип, будова, спосіб орган
- Киев+380960830922