РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИКА ТА ПОХОДЖЕННЯ СЛІВ З ПРОСТОРОВИМ ЗНАЧЕННЯМ У ДАВНЬОВЕРХНЬОНІМЕЦЬКІЙ
МОВІ
2.1. Семантика слів, що позначають простір, межу, кордон, середину, центр
Простір є однією із найархаїчніших, значущих реалій людського буття,
вмістилищем речей і тіл матеріального й нематеріального світу. Його можна
розглядати як важливе словотвірне джерело, бо саме простір структурований
навколо людини, стає суб’єктивованим, тобто набуває ціннісної значущості для
суб’єкта, що безпосередньо відображається у мові [26, с.44-45]. Зміни в складі
та семантиці лексичних одиниць, що розкривають поняття “простір”, “межа,
кордон”, “середина, центр” у двн. мові і є областю нашого інтересу. Поняття
простору, межі, кордону, центру знайшло чітке проявлення у численних казках,
легендах, міфах, прислів’ях, де відображено древній період життя германців.
Аналіз фольклорного матеріалу дозволяє висловити припущення відносно зародження
перших просторових одиниць, вербальні реалізації яких співвідносились з
конкретними предметами і явищами [142, с.10]. Уявлення германців про простір
зводяться до наявності першопросторів зі своїми ознаками кордону, межі, центром
та периферією. Розглянемо смислову структуру слів *rыma ‘простір’, marca ‘межа,
кордон’, mitti ‘середина, центр’ у двн. текстах.
2.1.1.Семантика і зародження лексеми *rыma. Аналіз двн. слова *rыmа ‘простір’
свідчить, що воно зберігає та відображає колективний культурний досвід
германців [пор., напр.: 179, с.101-102, 121-122, 389; 124, с.81-83]. Значення
слова *rыma зводиться до семи основних понять: “відмежування буття від
небуття”, “віддалення від орієнтиру”, “часовий потік”, “проміжок між небом і
землею”, “матерія”, “першопростір”, “житло”. У давньогерманській міфології
говориться про існування структурованого (зонального) першопростору і простору.
Першопростір втілено у Niflheimr ‘світ туману / сфера смерті’: Fyrr var Юat
mQrgum Qldum, en iQrр, var scQpuр, er Niflheimr var gQrr, ok н honum miрium
liggr bruрr sб (Edda ІІ, 4). ‘За багато віків до створення землі вже був
зроблений Ніфльгейм. У середині його є потік, що називається Кипуче Джерело…’
(переклад прикладів із міфів виконано за [140]), у Mъspellzheimr ‘світ світла й
вогню’: …Fyrst var Юу sб heimr н suрrhalfu, er Mъspell heitir: kann er liуss ok
heitr – sн бtt er logandi ok brennandi…sб er surtr nefndr, er Юar sitr о
landzenda til landvarnar…(Edda ІІ, 4). ‘…Усього раніше була країна на півдні,
ім’я її Муспелль. Це – світла й спекотна країна, все у ній горить і
палає…Суртом називають того, хто сидить на краю Муспеллю і його захищає…’ та у
Ginnungagap ‘світова безодня (тепла, як безвітряне повітря)’: Ginnungagap, Юat
er vissi til norQroettar, fyltisk meр Юunga ok hQfugleik нss ok hrнms ok inn н
frб ъr ok gustr; en enn syрri hlurt Ginnungagaps, lйttisk mуti gneistum ok sium
Юeim, er flugu уr Mъspellzheimi… (Edda ІІ, 5). ‘Світова безодня на півночі вся
заповнилася тяжкістю льоду та інею, південніше панували дощі та вітри,
найпівденніша частина Світової безодні була вільна від них, бо туди залітали
іскри із Муспелльгейму...’, а простір у rъm ‘місце’ (проміжок між землею
(низом) і небом (верхом): en Fenrisъlfr ferr meр gapandі munn, ok er іnn neрru
kjцftr viр jцrрu, en efri viр himin. Gapa myndi hann meira, ef rъm vжri til
(Edda II, 51). ‘А Фенрір-вовк наступає з розтягнутою пащею: нижня до землі,
верхня щелепа до небес. Було б місце, він розтяв би пащу іще ширше’.
Першопростір ідентифікується із різними видами енергій, які гетерогенні за
часоутворенням і лімінальні за локалізованістю. Первісним вважається Муспелль
(пор. найвищу ступінь прислівника fyrst ‘усього раніше’). Він розташований на
півдні і охороняється велетнем Суртом (пор. дісл. Surtr < загальногерманське
*swartaz ‘чорний’ [160, с.43]). Лімінальність Сурта визначається природою цього
міфічного персонажу. Він функціонує як “дозорець”, “митник”, як “прикордонна
межа, кордон”, що відділяє Світло і вогонь від льоду і інею, тепло від холоду,
як та креативна сила, котра здатна у кінці світу піти війною на богів і
перемогти їх. Сурт також повноважний вершити долю (все)світу – спалити його у
вогні. Очищена вогнем “стара” матерія слугує субстратом для “нового”, більш
“якісного”, “мудрішого” світу [пор., напр.: 161, с.43-44]. Частота уживання
лексеми Mъspellzheimr складає 0,003%.
Вторинним виступає першопростір Ніфльгейм (пор. компаративний ступінь
прислівника fyrr ‘раніше’ та предикативний класифікатор – термін Т.В. Топорової
[160, с.40] – var gQrr ‘був зроблений’). ‘Світ туману’ ототожнюється із
підземним світом, царством смерті [там само]. Він не має світової орієнтації,
на відміну від Муспеллю, проте містить чітко локалізоване Життєненависне
Джерело, з якого витікають одинадцять отруйних річок. Протяжність першопростору
Ніфльгейм маркується предикатами: vбru langt komnar ‘віддалятися’, harрnaрi
‘затвердівати’, varр Юat нss ‘стала льодом’ і визначається початковою
(upsprettum ‘початок’) та кінцевою точкою руху (fylgрi ‘шлак’). Початок відліку
відстані співвідноситься із серединою (miрium) Ніфльгейму. Вторинний
першопростір втілює енергію жіночого початку і служить у якості матеріалу
(субстанції) для Творення [160, с.47]. У Ніфельгейм головний бог германців Удін
скинув веліканшу Гель і поставив її володіти дев’ятьма світами: Hel kastaрi
hann н Niflheim ok gaf henni vald yfir niu heimum... (Edda ІІ, 34). За
Піфагором, число “9” символізує кінець циклу божественного творіння і …
повернення до початку. Під “початком” він розуміє монаду (або першоматерію, або
прану, або божественну ДНК), із якої були створені різні форми життя шляхом
- Киев+380960830922