РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ, ФОРМИ І МЕТОДИ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ДИЗАЙНЕРІВ
2.1. Організаційно-педагогічні засади функціонування мистецького навчального
закладу
У 90-х роках в Україні почала формуватися і втілюватися в життя власна політика
у галузі професійно-художньої освіти. Основи її було закладено Указом
Президента “Про основні напрями реформування професійної освіти в Україні”
[110], законами України “Про освіту”[109], “Про професійно-технічну
освіту”[110], “Про вищу освіту”[108].
У 1997 р. Кабінет Міністрів України видав Постанову № 37 “Про першочергові
заходи щодо розвитку національної системи дизайну та ергономіки і впровадження
їх досягнень у промисловому комплексі, об’єктах житлової, виробничої і
соціально-культурної сфер” [234], згідно з якою було створено Раду з дизайну
при Кабінеті Міністрів України, затверджено відповідну програму розвитку. Таким
чином дизайн стає критерієм соціально-економічної значущості на користь
необхідності формування державної стратегії розвитку цієї галузі в Україні.
У цьому зв’язку особливого значення набуло створення кадрового потенціалу в
галузі дизайну, який почав відігравати важливу роль у розв’язанні завдань
піднесення економіки країни, підвищення конкурентоспроможності продукції та
втілення соціально-економічних ринкових перетворень.
Дослідженню проблеми професійної підготовки фахівців завжди приділялася увага,
зокрема таким її аспектам: теоретико-методологічному обґрунтуванню неперервної
професійної освіти і прогнозування її розвитку (С.І.Архангельський [19],
В.П.Беспалько [28], Б.С.Гершунський [62], І.А.Зязюн [122], В.Г.Кремень [152],
Н.Г.Ничкало [212], О.М.Новиков [215]); педагогічним засадам професійного
навчання фахівців художнього профілю (Є.А.Антонович [9], Г.Є.Гребенюк [75],
В.Я.Даниленко [83], В.О.Радкевич [244], В.Ф.Рунне [269], В.В.Сеньковський
[269], О.С.Чебоненко [328], В.Г.Щербина [351], В.О.Яблонський [352] та інші);
особливостям розвитку особистості майбутніх фахівців у процесі професійної
підготовки (М.П.Лещенко [174], В.В.Рибалка [256], О.П.Рудницька [268]);
розвитку творчих здібностей майбутніх фахівців (Б.Г.Ананьєв [6],
Л.С.Виготський[57], С.О.Сисоєва [283], Н.Ф.Тализіна [300] та ін.).
Історичні та теоретичні аспекти організаційно-педагогічних засад функціонування
мистецьких навчальних закладів, а також умови їх виникнення висвітлено у працях
Г.Є.Гребенюка [75], Л.Б.Бичкової [32], О.В.Вишневської [49], В.Я.Даниленко
[83], В.В.Лубенка [178], В.О.Радкевич [247], О.П.Рудницької [268], Р.Т.Шмагало
[345], С.О.Чебоненка [328], В.В.Яблонського [352] та ін.
Методологічні засади організації навчально-виховного процесу, культурологічні
та психолого-педагогічні концепції розвитку особистості майбутнього фахівця
обґрунтувала О.П.Рудницька. У своїх дослідженнях вона зазначала, що функція
майбутньої освіти не зводиться до набуття знань та розширення ерудиції.
Суттєвого значення набуває засвоєння способів їх самостійного поповнення.
Головне полягає у тому, щоб прилучити учнів до художніх цінностей, допомогти
опанувати їх зміст. Знання про мистецтво, не підкріплені глибокими
індивідуальними пізнавальними процесами, нічого не варті [268, 28].
Важливим для нашого дослідження є обґрунтовані Г.Є.Гребенюком теоретичні та
методичні основи неперервної професійної освіти будівельно-архітектурного
профілю. Зокрема, до важливих педагогічних засад підготовки фахівців
будівельно-архітектурного профілю з напряму “Дизайн середовища” Г.Є.Гребенюк
відносить: “а) орієнтування процесу навчання і виховання на всебічне формування
фахівця робітничої кваліфікації, гармонійний розвиток творчої особистості
фахівця; б) створення умов, згідно з якими вивчення окремих теоретичних
дисциплін і поєднання частин цілого здійснюється в процесі комплексного
архітектурного проектування; в) забезпечення органічного взаємозв’язку
гуманітарних, інженерно-технічних і виробничо-технічних дисциплін; г)
організацію навчання і художнього виховання майбутніх фахівців як єдиного
процесу формування гармонійно розвиненої особистості” [75, 133].
Відомий вітчизняний мистецтвознавець, дослідник особливостей дизайн-освіти
В.Я.Даниленко у своїх працях обґрунтовує необхідність активного розвитку
дизайнерської професії в Україні і водночас здійснення ретельного контролю за
якістю підготовки фахівців з дизайну, а також надання на державному рівні
підтримки для підвищення якості новостворених дизайнерських осередків у
технічних та інших нехудожніх вищих навчальних закладах [83, 37–38].
Теоретико-методичну специфіку професії дизайнера і процедурні аспекти
дизайн-проектування обгрунтували В.Ф.Рунге та В.В.Сеньковський. Великого
значення вони надають теоретичній підготовці студентів дизайнерських
спеціальностей, метою якої є ретроспективний розгляд концепцій дизайну, у тому
числі формоутворення предметного оточення і навколишнього середовища,
осмислення їх ролі в комплексному підході до формування матеріально-художньої
культури, а також вивчення методів передпроектного аналізу, проектних
досліджень, методики і засобів дизайн-проектування [269, 3].
Важливою умовою підготовки фахівців художнього профілю, як зазначає
М.П.Лещенко, є готовність педагога до реалізації особистісно орієнтованої
освітньої системи, зокрема через впровадження мистецького компонента в
педагогічний процес [174, 115].
Організацію навчально-виховного процесу у художніх навчальних закладах на
засадах синтезу мистецтв обґрунтував відомий російський вчений В.В.Лубенко,
наголошуючи на важливості духовно-практичного способу освоєння особист
- Киев+380960830922