РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ CТІЙКОСТІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ
СТРУКТУРНО-ІННОВАЦІЙНИХ ЗМІН СЕРЕДОВИЩА ГОСПОДАРЮВАННЯ
2.1. Загальна методика оцінки процесів розвитку підприємства
Одним з найважливіших завдань розвитку економіки в сучасних трансформаційних умовах є швидке й реальне підвищення ефективності виробництва, зростання й поліпшення якісних показників, наукове обґрунтування поточних і перспективних планів. І без здійснення функцій економічного аналізу, без вивчення закономірностей розвитку підприємства, без виявлення недоліків і помилок не можна розробити оптимальний варіант управлінського рішення, сформувати раціональний механізм управління стійким розвитком підприємства, сприяти підвищенню ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства, що в остаточному підсумку виражається в економії живої й уречевленої праці.
Головною метою аналізу процесів розвитку є визначення резервів підвищення ефективності використання потенціалу підприємства. Основою цього буде використання запропонованої автором функціональної залежності (формула 1.1) відповідно до якої й була розроблена схема проведення аналізу, представлена на рис. 2.1. На можливості розвитку підприємства значний вплив оказують фактори зовнішнього середовища. Кожне підприємство має власне зовнішнє оточення, що охоплює безліч різних факторів, які можуть так чи інакше впливати на функціонування підприємства як у поточному періоді, так й у перспективі.
Аналіз зовнішнього середовища необхідний для актуального уявлення про стан інфраструктури в якій функціонує підприємство, а також для об'єктивної оцінки можливостей здійснення процесів розвитку. Такий аналіз служить інструментом, за допомогою якого можна передбачати потенційні погрози й нові можливості. Він дозволяє підприємству вчасно розробити план дій на випадок виникнення непередбачених обставин. Класифікаційні ознаки факторів зов-
Рис. 2.1. Узагальнена схема аналізу процесу розвитку
нішнього середовища внаслідок їхньої багатогранності досить різноманітні Отже в основу їх класифікації можуть бути покладені різні принципи. Для виробничого підприємства доцільне використання груп факторів, поданих на рис. 2.1.
Аналіз зовнішнього середовища вимагає постійної уваги з боку механізму управління розвитком. Тому він здійснюється на основі вивчення великого обсягу інформації й вимагає конкретизації для прийняття правильних і своєчасних рішень. Непрямі фактори практично не піддаються формалізованому опису, для їхньої оцінки потрібен великий обсяг інформації, яка найчастіше не має кількісного й однозначного вираження.
Стан економіки характеризується в основному традиційними категоріями: темп економічного росту, міжнародний платіжний баланс, темпи інфляції, податкова ставка, рівень зайнятості населення в цілому й по галузі, платоспроможність підприємств і т.ін. Економічне середовище не перебуває в стані спокою й активно впливає у силу своїх динамічних змін на підприємство, причому цей вплив може мати як негативні, так і позитивні наслідки. Гарантією успішного функціонування підприємства може бути його вміння інтерпретувати, аналізувати й прогнозувати тенденції в зміні економічного середовища й пристосовуватися до цих змін. Україна в цілому визначила свої довгострокові цілі й пріоритети. Вони закріплені Конституцією України та іншими основними документами нашої країни. Мова ведеться про перспективи України як високорозвиненої, соціальної за своєю суттю, демократичної й правової держави. Чітко визначена в [136] геополітична спрямованість стратегічного курсу країни припускає європейську інтеграцію.
Дія економічних факторів у теперішній час визначається тією складною економічною ситуацією, що була характерна для національної економіки. Так в 1991 р., після гіперінфляції, пов'язаної насамперед з різким підвищенням цін на енергоносії (усього за один рік ціни зросли більше як в 102 рази), падіння ВВП склало 22,9%, а обсягів промислового виробництва 27,3%. Валютний курс національної грошової одиниці знизився в 8,3 рази [111]. На початок поточного періоду розвитку країни більша частина структурних диспропорцій була нейтралізована, почалися позитивні структурні зрушення. Випереджальними темпами почали зростати реальні наявні доходи населення. За темпами зростання економічних показників в 2000-2003 р. Україна ввійшла в групу країн, які сьогодні лідирують у світі [136, с.11].
У період з 1991 р. по 2003 р. докорінно змінилися соціально-економічні відносини, затверджена принципово нова економіка, практично заново сформовані її головні атрибути - фінансову, грошову, бюджетну, банківську, митну й іншу системи, які в сукупності визначають економічну інфраструктуру незалежної держави. Особливо відчутним став перелом у реформуванні відносин власності. Нині понад 80% від загального обсягу промислової продукції виробляється недержавними підприємствами [136, с.36].
У той же час економічне зростання в 2000-2003 р. здійснювався, головним чином, на екстенсивній основі й наявні фактори росту себе фактично вичерпали. А це означає, що існуюча ситуація не гарантує забезпечення постійного росту й прискореного подолання на цій основі розриву в обсягах валового внутрішнього продукту (ВВП) на одну людину між Україною й країнами Заходу [114]. У такій ситуації необхідно реалізувати стратегію випереджального розвитку, яка б могла гарантувати щорічні темпи зростання ВВП на 6-7% й як мінімум подвоєння в визначений період обсягів виробництва, забезпечення на цій основі відчутного підвищення рівня життя населення [136, с.14].
Найбільш інформативним показником, що характеризує рівень розвитку економіки держави є валовий внутрішній продукт, динаміка зміни якого для України представлена на рис. 2.2. Крім цього, у табл. В.1. представлено інші показники, що характеризують динаміку розвитку економіки України, а в табл. В.2 відбитий прогноз основних макроіндикаторів національної економіки.
Як видно з рис. 2.2 в Україні з 2000 до 2003 р. ВВП зріс па 32,9%,