РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ
2.1. Аналіз основних елементів ринку праці
Аналіз структури зайнятості та безробіття доцільно проводити на основі сполучення соціально-статистичних, оперативних і соціологічних методів дослідження.
Як свідчать результати аналізу, Україна займає 6-е місце у світі по кількості робочої сили, 45-е місце по росту коефіцієнта зайнятості (-1,5), по показнику гнучко обумовленої роботодавцями практики прийому і звільнення - 16-е місце, по показнику гнучкості захисту ринку праці системою соціального захисту 42-е місце [109, с. 83-84]. Існування в Україні соціально-економічних проблем визначено вітчизняними вченими в багатьох роботах [41, 51, 97, 22, 98, 108, 116, 117, 108, 117, 96].
За даними Державного комітету статистики України, у країні 10,1% працездатного населення складають безробітні [108].
У 2003 році на ринку праці України закріпилися позитивні тенденції щодо збільшення зайнятості і скорочення безробіття населення. Чисельність зайнятого населення склала 20,6 млн. осіб і в порівнянні з 2002 року зросла на 154,0 тисячі. Рівень зайнятості зріс з 56,2% у 2002 р. до 56,6% у 2003 році. Зростання цього показника відбулося у 14 регіонах України. Найбільш суттєво - в Полтавській, Чернігівській, Сумській, Чернівецькій та Закарпатській областях (на 3,2-6,9 відсоткового пункту). Найвищий рівень зайнятості спостерігався у Волинській, Закарпатській, Вінницькій областях та м. Києві (60,0%-65,2%). У Запорізькій, Івано-Франківській, Волинській областях відбулося зниження рівня зайнятості на 3,1-5,0 відсоткового пункту. Найнижчий рівень зайнятості був у Тернопільській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях (45,9%-49,6%). Чисельність безробітних (за визначенням МОП) в середньому за 2003 рік зменшилась на 241,5 тисяч (або на 10,5%) і становила 2,1 млн. осіб. Рівень зайнятості населення за статтю та за місцем проживання приведен на рис. 2.1. Зниження рівня безробіття (з 10,1% до 9,1% економічно активного населення) відбувається за рахунок скорочення цього показника серед мешканців міст при одночасному погіршенні ситуації у сільській місцевості. Серед осіб працездатного віку цей показник знизився на 1,1 відсотковий пункт та становив 9,7% економічно активного населення відповідного віку.
Рис. 2.1. Рівень зайнятості економічно активного населення (всього за статтю та за місцем проживання)
Зниження обсягів та рівня безробіття спостерігалося у 20 регіонах, найбільш суттєво у Закарпатській та Чернівецькій областях. Найнижчий рівень безробіття у 2003 році склався у м. Києві (4,8%), Одеській (5,4%) та Вінницькій (5,6%) областях. У Черкаській та Волинській областях відбулося зростання рівня безробіття на 2,0-2,6 відсоткового пункту. Найвищий рівень безробіття населення віком 15-70 років у 2003 році склався у Тернопільській (13,0%) та Хмельницькій (13,3%) областях.
Ринок праці за 2003 рік характеризувався: збільшенням попиту на робочу силу та її пропозицію, збільшенням кількості працевлаштування незайнятого населення і зменшенням його активності в пошуках роботи.
У 2002 році в економіці Харківського регіону було зайнято 753 тисячі чоловік чи кожен 16 працюючий в Україні (у м. Харкові відповідно 456 тисячі чоловік і кожен 27).
Протягом 2003 р. продовжувалося скорочення кількості працюючих майже у всіх видах економічної діяльності в промисловості, сільському господарстві, будівництві. За останні два роки загальна чисельність зайнятих в економіці скоротилася майже на 5%. Збільшилась чисельність працюючих тільки в сфері фінансування, кредитування, страхування - на 26%, в апараті органів державного та господарського управління, органів управління кооперативних та громадських організацій - на 73%, чисельність самозайнятих - у 7,5 рази [108].
Характерною рисою розвитку економіки є структурний перерозподіл робочої сили в сфері малого бізнесу. Так, за даними статистичних досліджень, економічна активність населення зростає, щорічно збільшується кількість людей, що намагаються самостійно забезпечити себе роботою (самозайняті, працюючі на сімейних підприємствах, в особистому сільському господарстві тощо).
Що стосується відмінностей за статтю, то вони є більш істотними: в усіх без винятку вікових групах спостерігаються більш високі рівні зайнятості чоловіків, але в найбільш активному працездатному віці - 35-49 років - різниця є мінімальною. Відсутнє в Україні і притаманне більшості країн зниження зайнятості жінок після початку репродуктивної діяльності.
При цьому, тендерні відмінності в рівнях зайнятості знаходяться в зворотному зв'язку з освіченістю (рис. 2.2).
Слід відзначити, що в останні роки в Харківській області частка молоді, яка зайнята в економіці, постійно зменшується, а кількість осіб старшого віку майже не змінюється. При цьому жінки переважають в усіх вікових групах. Незважаючи на загальне скорочення чисельності, питома вага працівників з вищою освітою зростає, тобто керівники підприємств та організацій намагаються зберегти кваліфіковані кадри.
Рис. 2.2. Рівні зайнятості населення за віковими групами та статтю у 2003 р.
Так, на кінець 2003 року 399 тис. (53%) працівників мали дипломи про закінчення вищого навчального закладу. При цьому 220 тис. осіб (55% від загальної кількості дипломованих фахівців) закінчили заклади освіти 3-4 рівнів акредитації, з них чверть зайнято в освіті, кожен п'ятий - у промисловості, дев'ятий - в органах державного управління.
Також важливим показником, що характеризує стан ринку праці, є рівень безробіття. Загальний рівень безробіття в Україні приблизно відповідає параметрам таких країн як Іспанія, Італія, Франція. Проте специфічним проявом безробіття в Україні є висока частка людей, які вимушено працюють в режимі неповної зайнятості, тривалий час перебувають в неоплачуваних відпустках або не отримують заробітної плати протягом кількох місяців.
В Україні своєрідним компенсатором соціальн