РОЗДІЛ 2. ВИМОГИ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
ДО СИСТЕМ ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ДОХОДІВ,
ОТРИМАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ
2.1. Статус та функції міжнародних організацій, що задіяні в
боротьбі з відмиванням грошей
В цьому підрозділі дисертаційного дослідження з'ясовуються статус, функції та принципи діяльності міжнародних організацій у сфері боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом.
Аналіз міжнародних нормативних документів щодо міжнародного співробітництва у сфері боротьби з відмиванням брудних коштів, аналіз статусу та функцій таких міжнародних організацій, а також проведене автором дослідження діяльності таких міжнародних організацій дозволяють сформулювати такі п'ять основних особливостей побудови міжнародної системи протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом:
? наявність спеціалізованої міжнародної організації, діяльність якої спрямована на вироблення необхідної політичної волі для проведення реформ у сфері законодавства і регуляторної політики для підвищення ефективності боротьби з відмиванням грошей на національному рівні кожної окремої держави;
? покладення функцій контролю над виконанням міжнародних вимог до країн у напрямку протидії відмиванню брудних коштів на головну міжнародну організацію - FATF;
? наявність розгалуженої системи регіональних організацій, подібних FATF;
? організаційна структура міжнародних організацій, орієнтована на
здійснення контрольно-методичних функції по протидії відмиванню брудних коштів;
? наявність спеціалізованої міжнародної організації, яка об'єднує фінансові розвідки країн світу.
Перша особливість побудови міжнародної системи протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, полягає в наявності спеціалізованої міжнародної організації, діяльність якої спрямована на вироблення необхідної політичної волі для проведення реформ у сфері законодавства і регуляторної політики для підвищення ефективності боротьби з відмиванням грошей на національному рівні кожної окремої держави.
Функції такої організації виконує Міжнародна група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).
Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей - Financial Action Task Force (FATF) є міжурядовим органом, що був створений у Парижі (Франція), на самміті країн Великої сімки (G7) у 1989 р. Необхідність створення такого органа була викликана зростаючою стурбованістю світового співтовариства проблемою відмивання грошей. Рішенням глав держав і урядів Великої сімки, а також Президента Європейської Комісії (ЕК), у FATF увійшли, крім держав Великої сімки і членів ЕК, ще вісім інших країн.
На FATF була покладена відповідальність за дослідження методів і тенденцій у відмиванні грошей, моніторинг заходів, націлених на боротьбу з цим явищем, прийнятих на національному і міжнародному рівнях, а також розробка заходів, які необхідно задіяти (вжити) для боротьби з відмиванням грошей. Вже в квітні 1990 р., майже через рік після створення, FATF надала звіт, що містив "Сорок рекомендацій", що визначають заходи, впровадження яких є необхідною умовою ефективної боротьби з відмиванням грошей. Протягом 1991-1992 р. членство FATF розширилося від первісних 16 до 28 членів.
FATF здійснює аналіз і контроль за впровадженням її членами заходів боротьби з відмиванням грошей і просуває на міжнародному рівні ідею необхідності упровадження всіма країнами таких заходів. Для виконання поставлених задач FATF тісно співпрацює з іншими міжнародними організаціями, що задіяні в боротьбі з відмиванням грошей.
Друга особливість побудови міжнародної системи протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, полягає в покладенні функцій контролю над виконанням міжнародних вимог до країн у напрямку протидії відмиванню брудних коштів на головну міжнародну організацію - FATF.
Наявність в якості рекомендацій міжнародних організацій до країн нормативного документа, в якому сконцентровані основні рекомендації щодо діяльності країн у сфері відмивання брудних коштів.
Як уже зазначалося, ключовим документом FATF є "Сорок рекомендацій", що викладають основні універсальні заходи боротьби з відмиванням грошей. Вони забезпечують повний спектр дій проти відмивання грошей, що охоплюють систему правосуддя і законодавства, фінансову систему та її регулювання, а також міжнародне співробітництво.
"Сорок рекомендацій" були визнані багатьма міжнародними організаціями. Вони не складні і не загрожують економічному розвитку країн, що прийняли їх до реалізації. Рекомендації викладають принципи дій і надають країнам необхідний простір у застосуванні цих принципів відповідно до специфіки і конституційного порядку кожної з них. Навіть не зв'язані зобов'язаннями міжнародних угод, багато країн прийняли політичне зобов'язання боротися з відмиванням грошей, застосовуючи "Сорок рекомендацій". Вперше опубліковані в 1990 р., "Рекомендації" були двічі переглянуті в 1996 та 2003 рр.
FATF також розробила "Тлумачення рекомендацій", покликане роз'яснити застосування деяких з них і забезпечити додаткове керівництво.
Контроль над виконанням і впровадженням країнами "Сорока рекомендацій" здійснюється державами-членами FATF. Самооцінка і взаємна оцінка - первинні інструменти, завдяки яким FATF контролює виконання "Сорока рекомендацій". Проводячи самооцінку, кожна держава-член організації надає інформацію щодо досягнутого прогресу в справі боротьби з відмиванням грошей, відповідаючи на щорічне стандартне анкетне опитування. Потім ця інформація аналізується і дозволяє оцінити ступінь упровадження "Сорока рекомендацій" у кожній країні.
Другий елемент контролю - взаємна оцінка. Кожна держава-член FATF по черзі інспектується комісією групи на місці. Комісія складається з трьох - чотирьох експертів в області юриспруденції і фінансів з інших держав-членів FATF. Мета відвідування країни полягає в тому, щоб оцінити ступінь її просування в побудові ефективної системи протидії відмиванню