РОЗДІЛ 2
ДЕКОДУВАННЯ МЕНТАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ НАЦІЇ В ПРОЦЕСІ ПЕРЕКЛАДУ ЕТНОЛЕКСЕМ
МІФОЛОГІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ
З метою визначення механізму декодування ментальної ідентичності нації в
процесі перекладу необхідно встановити:
* які концепції та напрями теорії перекладу вивчають процес перекладу як
культурний трансфер;
* яким чином ці концепції можна адаптувати до процесу декодування специфіки
етнічної ментальності при перекладі етнолексем міфологічного походження;
* які існують особливості та способи перекладу безеквівалентної лексики та
національно маркованих слів-реалій;
* у чому полягають сутність та особливості етнолексем міфологічного походження;
* яким чином міфологія й етнолітература пов’язані з поняттям “ментальність” і
процесом перекладу;
* які спільні та відмінні риси ментальності носіїв української та німецької мов
можна визначити в контексті перекладознавства;
* яким чином здійснюється декодування ментальної ідентичності нації при
перекладі.
Крім розгляду релевантних засад перекладу нашою метою є обґрунтування
діалектичної взаємозалежності між ментальною ідентичністю нації та стратегією
перекладу. Виокремлення спільних і відмінних рис ментальності носіїв
української та німецької мов здійснено на основі вивчення, аналізу та синтезу
праць українських і німецькомовних дослідників з даного питання. Основною
методикою розділу є узагальнення існуючих концепцій перекладу, виявлення нових
властивостей і зв’язків, а також створення ідеальної моделі діалектичної
взаємозалежності між ментальною ідентичністю нації та стратегією перекладу.
Вказаний підхід до перекладацької діяльності є новим.
2.1. Засоби декодування ментальної ідентичності нації в процесі перекладу
2.1.1. Відтворення специфіки ментальності при перекладі
Виходячи з дефініції поняття “ментальна ідентичність нації”, під “специфікою
ментальності” ми розуміємо певні специфічні риси етнічної ментальності,
характерні для даного етносу (нації). З метою визначення способів її
відтворення при перекладі зупинимося на релевантних напрямках і концепціях
перекладознавства. Розглядаючи переклад як “форму існування семіотичного
досвіду однієї лінгвокультурної спільноти у знакових засобах іншої
лінгвокультурної спільноти” (за Ю.А.Сорокіним) [148, с. 34], варто зазначити,
що при перекладі національно маркованої лексики дуже важливими компонентами
виступають: “фонові знання” – “знання, присутні у свідомості людини та тієї
спільноти людей, до якої цей індивід відноситься” [22, с. 57] (за
Е.М.Верещагіним і В.Г.Костомаровим), а також “фонова інформація” –
“соціокультурна інформація, притаманна лише для певної нації або
національності, засвоєна масою її представників і відображена у мові даної
національної спільноти” [25, с. 87]. Проте, ні фонові знання, ні фонова
інформація не є чимось усталеним, з плином часу певна їх частина втрачає
актуальність або, навпаки, розширюється у результаті розвитку контактів між
народами та їхніми культурами. Зважаючи на те, що фонова інформація певною
мірою співвідносна із поняттям “ментальність” (якщо розглядати її в якості
частини соціокультурного досвіду, яка передається від покоління до покоління та
відображена у мові), можна вважати ментальність категорією більш стійкою у
часі. Не дивлячись на те, що ментальність зазнає історичного впливу, основні
риси етнічного “характеру” залишаються незмінними.
Синонімом поняття “фонові знання” виступає категорія “етнокультурний фон”,
визначення якої запропонував Р.Кісь: “Співвідношення середовища, де
розгортається життєдіяльність етносу, системи традиційних способів
життєдіяльності етносу та його соціально-психологічних характеристик” [70, с.
50].
Іншим поняттям, яке відображає специфіку мов і світобачення носіїв мови, є
“лінгвоетнічний бар’єр”, особливості функціонування якого зображає Л.К.Латишев.
Він говорить про переклад як “суто лінгвоетнічну ретрансляцію”, в процесі якої
перекладач нейтралізує лише лінгвоетнічний бар’єр (“розходження в мовах,
закономірностях їхнього функціонування, культурах учасників комунікації” [79,
с. 17]), який інколи співпадає із соціально-груповими розбіжностями. В
результаті нейтралізації лінгвоетнічного бар’єру носіям мови оригіналу та мови
перекладу надаються “об’єктивно рівні можливості сприйняття та інтерпретації
повідомлення (…), включаючи можливість однакового реагування на нього” [79, с.
21], а якою буде ця реакція (комунікативний ефект) залежить від
індивідуально-особистісних якостей кожного із відповідних адресатів. У даному
контексті дослідник зауважує, що “...перекладач (який кваліфіковано виконав
переклад) не несе відповідальності за реакцію адресата перекладу” [79, с. 16].
Л.К.Латишев відносить до факторів комунікативної компетенції знання мови,
звичку до певного способу вираження змісту, наявність попередніх знань і такі
ціннісні орієнтації учасників комунікації, як світогляд, переконання,
схильності, інтереси, смаки, оцінні стереотипи [79, с. 24]. Названі фактори
мають змішану загальнолюдську, лінгвоетнічну, соціально-групову,
індивідуально-особистісну природу. Сукупність лінгвоетнічних аспектів цих
факторів він називає “лінгвоетнічною комунікативною компетенцією (ЛКК)” [79, с.
24], а розходження ЛКК носіїв мови оригіналу та мови перекладу іменує
“лінгвоетнічним бар’єром”. Отже, лінгвоетнічний бар’єр складається із низки
факторів:
* розходження мовних систем мови оригіналу та мови перекладу (мовна система –
сукупність усіх реальних та абстрактних можливостей функціонування мови);
* мовна норма (сукупність аналогі
- Киев+380960830922