РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ РИСИ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ І
НАФТОГАЗОНОСНОСТІ РЕГІОНУ
Вивченню геологічної будови, історії розвитку, структурно-тектонічному районуванню і нафтогазоносності Азово-Чорноморського регіону (АЧР), в тому числі території дослідження, присвятили свої праці багато дослідників, серед яких: Архангельський А.Д. [1], Балавадзе Б.К. [22, 89], Богаєць О.Т. [10, 72], Бойчук Г.В. [52, 73], Бондаренко В.Г. [66], Бондарчук Г.К. [10, 26, 54, 76, 111], Бялюк Б.О. [47], Гарецький Р.Г. [88], Гаркаленко І.О. [86, 89],
Герасимов М.Є. [11, 54, 110, 111], Гладун В.В. [58, 79], Глушко В.В. [72, 88], Гнідець В.П. [12, 53], Гожик П.Ф. [38, 45], Денега Б.І. [2, 72, 97],
Довжок Є.М. [47, 48], Доленко Г.Н. [49], Дякович П.І. [39, 95], Захарчук С.М. [2, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 39], Євдощук М.І. [15, 50, 51, 79, 84, 93], Єсипович С.М. [14, 23], Казанцев Ю.В. [24], Карпенко І.В. [25, 33, 75], Клочко В.П. [28, 47, 48, 50, 51, 58, 60, 90], Колодій В.В. [30, 31], Колодій І.В. [30, 31, 32],
Коморний А.Ф. [33, 34, 75], Краснощок А.Я. [36, 59 81], Краюшкін В.О. [7, 60, 79, 86], Крупський Б.Л. [47, 58, 68, 75, 107], Ладиженський Ю.М. [28, 37], Лукін О.Ю. [40], Маєвський Б.Й. [36, 42, 43, 74, 108], Мороз С.А. [45], Муратов М.В. [46], Окуловський С.М. [47, 56, 78], Орлов О.О. [57],
Павлюк М.І. [5, 10, 26, 49, 62, 63, 64, 65], Палінський Р.В. [67], Плахотний Л.Г. [26, 66, 67, 92], Полухтович Б.М. [6, 18, 20, 21, 39, 69, 70, 71, 84], Порфір'єв В.Б. [7, 86], Пустильніков М.Р. [86], Савчак О.З. [65, 80], Самарська О.В. [69], Самсонов А.І. [59, 81], Самсонов В.Й. [23, 36, 94], Сеньковський Ю.М. [53], Скорик А.М. [26, 66, 82], Соллогуб В.Б. [83, 86], Старостенко В.І. [85], Ступка О.С. [87], Федишин В.О. [2, 19, 44, 97], Чебаненко І.І. [47, 60, 78, 79, 90, 93, 99, 100, 101, 102], Чекунов А.В. [83, 86, 103], Шпак П.Ф. [21, 47, 48, 60, 78, 104, 105, 106, 107], Юдін В.В. [109, 110, 111] та ін.
Здобувачем досліджені опубліковані праці фахівців з геологічної будови і нафтогазоносності відкладів нижньої крейди незалежно від їх поглядів на походження нафти і газу, від поділу на прихильників чи противників плитової тектоніки, чи геосинклінальної теорії тощо.
2.1. Літолого-стратиграфічна характеристика осадового чохла
Основою (фундаментом) осадового чохла північно-західного шельфу Чорного моря в українському секторі слугують різні кристалічні, метаморфічні, дислоковані породи (рис. 2.1).
Під поняттям "фундамент" ми розуміємо будь-які консолідовані (дислоковані, метаморфізовані, інтрудовані) утворення, які сформувались внаслідок доальпійських геосинклінальних циклів розвитку і які перекриті осадовим чохлом.
До фундаменту в даному регіоні віднесені:
- в межах Східноєвропейської платформи (СЄП) - дорифейський кристалічний субстрат;
- в складі Скіфської плити (СП) - байкальські, палеозойські і тріасові (частково нижньоюрські) утворення.
Терміни "кристалічний цоколь (субстрат)", "складчаста основа", "складчасті товщі", відзеркалюють лише різні ступені перетворень структурних поверхів.
До тріасового фундаменту включені вулканогенно-теригенні товщі Західного Передкавказзя і Азовського моря, таврійська серія Криму і північно-західного шельфу Чорного моря.
Докембрійський кристалічний фундамент північної частини регіону представлений геосинклінальними утвореннями архей-протерозойського віку. Складчасто-блокова структура фундаменту субмеридіонального простягання, ускладнена серією глибинних розломів.
Фундамент СП, розвинутий південніше, складений породами байкальського, герцинського і ранньокімерійського складчастих комплексів.
Байкальський комплекс розвинутий на північно-західному шельфі Чорного моря і в Криму, де представлений зеленокам'яною і гранітоїдною формаціями.
Герцинський фундамент представлений середньо- і верхньопалеозойськими теригенними товщами з інтенсивною дислокованістю і метаморфізмом. Розкритий в Передкавказзі і Рівнинному Криму. В останньому - це різні сланці, окременілі вапняки, шари діабазів, кварцові порфірити. В західному Передкавказзі - це вуглисто-серицит-глинисті сланці, метаморфізовані пісковики. Інтрузивні породи широко розповсюджені і представлені гранітоїдами (зони субширотного простягання).
Герцинський комплекс представлений аспідною, флішоїдною, моласоїдною і карбонатною формаціями з незначним магматизмом. Структури герцинід субширотного простягання, що успадковані від давнього простягання байкалід, утворюють ряд антиклінальних зон.
Складчастий фундамент характеризується високим ступенем метаморфізму і високими щільностями порід (2600-2900 кг/м3), сильною дислокованістю і роздрібленістю [86].
Утворення тріасу-юри (нижньої і, частково, середньої) віднесені до складчастого фундаменту. Представлені вони на СП аргілітами, сланцями з окварцованими алевролітами і пісковиками. Шари нахилені до вертикального положення.
В осадовому комплексі СЄП виділені такі структурні комплекси: байкальський (верхній протерозой), каледонський (кембрій - нижній девон), герцинський (середній девон - нижній тріас), кімерійський (середній тріас - середня юра) і альпійський (верхня юра - антропоген). Осадовий чохол СП складений альпійським комплексом порід.
У районі досліджень складчасті комплекси основи осадового чохла і кристалічні породи фундаменту перекриваються платформним чохлом від крейди і молодшими за віком товщами [9].
У складі альпійського структурно-формаційного комплексу виділяються такі структурні поверхи, що представлені різними формаціями порід: нижньокрейдовий - базальною прибережно-континентальною і трансгресивно-теригенною формацією; верхньокрейдовий-еоценовий - карбонатною; олігоцен-нижньоміоценовий - теригенно-глинистою майкопською; середньоміоценовий-антропогеновий - строкатою теригенно-карбонатною
(рис. 2.1).
Таким чином, альпійські структурно-формаційні утворення незгідно перекривають гетерогенну складчасту основу СЄП і молодої СП, утворюючи ортоплатфорний