РОЗДІЛ 2
ОБ`ЄКТИ, УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Біологічна характеристика інтродукованих в Україні видів листопадних
магнолій
Рід Магнолія названий К. Лінеєм на честь французького ботаніка Пьєра Магнола
(1638 - 1715 рр.). Переважна кількість видів магнолій є листопадні дерева або
кущі. Згідно з останніми класифікаційними повідомленнями [168, 102, 56], рід
магнолія об’єднує 80 видів. Це – представники давньої флори Землі. Їхні предки
були поширені ще у верхньокрейдяний та третинний періоди. Більша частина видів
займає дуже обмежені природні ареали, які знаходяться в Південно-Східній Азії
та Північній Америці, що викликає необхідність охорони, відновлення,
розповсюдження та примноження чисельності цих рослин. У розширені екологічних
ареалів існування магнолій провідна роль належить ботанічним садам, які
повертають рідкісним та зникаючим видам право на довге життя в умовах
інтродукції.
З кожним роком магнолії набувають все більшої популярності в декоративному
садівництві. За декоративними якостями, а також за давністю використання в
культурі, особливо на Сході, вони заслуговують визнання
садівників-інтродукторів та притягують увагу ботаніків усього світу. Проте,
поки що вони дуже рідкісні в зелених зонах міст нашої країни.
Культура листопадних магнолій на Україні має віковий досвід [144].
Інтродуковані вони були переважно в західних областях та на Південному березі
Криму. Їх видовий склад не перевищував семи – дев’яти видів, зустрічались вони
поодинокими екземплярами. Найбільш численною є колекція магнолій (55 таксонів),
інтродукованих у Ботанічному саду Київського університету. Дана колекція, на
наш погляд є чудовим об’єктом для проведення постійних спостережень за
механізмами пристосувань даних реліктових рослин до нових кліматичних умов
існування. Зокрема, найбільш цікавим є визначення механізмів адаптації цих
теплолюбивих рослин до складних зимових умов Українського Полісся та Лісостепу.
Тому об’єктом дослідження були обрані рослини магнолії різного екологічного
походження, інтродуковані в грунтово-кліматичних умовах ботанічного саду імені
акад. О.В. Фоміна. Найбільш широко розповсюджена в Україні - магнолія кобус (M.
kobus). У природних місцях зростання поширена у Центральній та Північній
Японії, південній частині Корейського півострова.
Рис. 2.1.1. Цвітіння магнолії кобус (M. kobus).
Зростає на пагорбах біля гірських річок. Назву дістала від місцевості Кобуші в
Японії. Це листопадне дерево висотою до 20 м, крона широкопірамідальна або
широкорозложиста, діаметром до 6 м. Квітки чашоподібні, молочно-білі, ароматні,
діаметром до 10 см. Цвітіння починається в кінці квітня – на початку травня до
появи листя, а закінчується, коли листя розпустилося повністю (Рис. 2.1.1).
Плодоносить на початку жовтня. Це один із найбільш поширених у світі видів. В
Україні культивується з 1982 року. Географія її поширення щороку зростає.
Магнолія кобус – найбільш зимостійка та посухостійка з усіх інтродукованих
листопадних видів цієї родини, відносно газостійка. Це зумовлено тим, що її
невелике листя має ксероморфну будову і менш інтенсивно випаровує вологу, а
його пігментна система стійка до умов освітлення.
М. Суланжа (M. x soulangiana) – гібрид, одержаний Суланж – Боде у Фромонті
(Франція) у 1820 році шляхом запилення квіток магнолії оголеної (M. denudata)
пилком лілієквіткової (M. liliflora). Квітки келихо- і чашоподібні, діаметром
8-25 см. Пелюсток 6 - 9, всередині білі, зовні – від білого до
темно-пурпурового кольору, іноді із пурпуровими стрічками (Рис. 2.1.2).
Рис. 2.1.2. Цвітіння магнолії Суланжа ( M. x Soulangiana).
За забарвленням квіток, габітусом рослин, формою листя, періодом цвітіння
виділяють 28 декоративних форм цього гібриду.
М. верболиста (M. salicifolia) – в природі зростає у Центральній та Південній
Японії на островах Хонсю, Сікоку, Кюсю в горах на висоті від 600 до 1800 м над
рівнем моря, у вологих западинах упродовж гірських річок. Це листопадне дерево
висотою до 12 м з пірамідальною кроною. Квітки дзвоникоподібні, діаметром до 12
см, білі, ароматні (Рис. 2.1.3). Магнолія верболиста малопоширена, зимостійка,
потребує родючих грунтів з достатньою кількістю вологи. Розмножується гірше ніж
інші види.
Рис. 2.1.3. Цвітіння магнолії верболистої (M. salicifolia).
М. загострена (M. acuminata) – росте у східній частині Північної Америки – від
берегів озера Ері на південь до Алабами і від Міссісіпі на захід до Арканзасу.
Листопадне дерево висотою до 30 м з широкопірамідальною кроною. Квітки
маленькі, 5-7 см заввишки, дзвоникоподібні, жовто-зелені із сизим нальотом.
Цвіте у другій декаді травня. Декоративне паркове дерево, перспективне для
використання в озелененні по всій Україні. Цінний вид у селекційній роботі для
отримання морозостійких гібридів листопадних магнолій.
М. зірчаста (M. stellata) – в природі росте у гірських лісах на острові Хонсю
(Японія). Листопадний кущ висотою до 3 м з густою круглястою кроною діаметром
до 3,5 м. Квітки білі, діаметром 8-12 см, з приємним ароматом. Цвіте рясно,
квітки можуть бути навіть нижче 30 см від землі (Рис. 2.1.4).
Рис. 2.1.4. Цвітіння магнолії зірчастої (M. stellata).
М. лілієквіткова (M. liliflora) – росте у районах Центрального та Західного
Китаю у вологих западинах уздовж гірських річок. Це великий листопадний кущ або
не високе дерево. Квітки - вузькокелихоподібні, лілієподібні, прямостоячі,
діаметром 5-8 см (Рис. 2.1.5).
Рис. 2.1.5. Цвітіння магнолії лілієквіткової (M. liliflora).
Пелюсток - 6, зовні вони малиново-пурпурові, всередині білі. В Україні
культивується рідко. Характеризується найменшою зимостійкістю.
М. оберненояйцевид
- Киев+380960830922