РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИКО-СТРУКТУРНІ ТИПИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
2.1. Класифікація фразеологізмів в ідеографічному аспекті
Дослідження фразеології здійснюється різнопланово, а саме в таких конкретних
аспектах:
семантичний (Л.Булаховський, М.Шанський);
синтаксичний (І.Кучеренко, О.Шахматов);
стилістичний (Н.Бабич, І.Білодід, Г.Їжакевич, М.Шанський);
структурно-семантичний (Л.Авксентьєв, М.Алефіренко, А.Івченко, О.Молотков,
М.Палевська, В.Телія, В.Ужченко, Ф.Фортунатов);
історія, етимологія і становлення (А.Бирих, Л.Коломієць, Б.Ларін, В.Мокієнко,
Л.Скрипник, Я.Стрипчан, О.Юрченко);
семантико-стилістичний (О.Попов).
Теоретичні основи фразеології розробляли Я.Баран, О.Єфимов, Б.Ларін, С.Ожегов.
Учені пропонують різні класифікації ФО, що зумовлюється неоднаковими критеріями
підходу до фразеологічності на рівні системи. До того ж, класифікації
розробляють здебільшого на зразках сучасної фразеології. О.Юрченко подав
історичну класифікацію, зважаючи на те, що ФО „завжди спочатку переживає фазу
своєї фразеологічної потенційності”, яка „може бути зреалізована (вислів набуде
часової стійкості) або не зреалізована” [166, с. 45]. Він виділяє такі три типи
фразеологізмів:
1. Потенційна ФО:
а) ФО – оказіоналізм (вислів, який ще не має чи й не буде мати часової
стійкості і відтворюваності);
б) ФО – неологізм (вислів з початковою часовою стійкістю, заявленою у
наближеній ще до цитації відтворюваності).
2. Функціональна ФО:
а) ФО з достатньою часовою стійкістю (вислів, що вживався протягом всього
періоду розвитку мови);
б) ФО з максимально вираженою часовою стійкістю (вислів, що використовують
протягом кількох періодів розвитку мови).
3. Застаріла ФО:
а) ФО – архаїзм (вислів, який використовується переважно як стилізаційний
засіб);
б) ФО – неокротизм (вислів, який не використовується уже і як засіб
стилізації).
Необхідно підкреслити, що одним із перших дослідників фразеології в діахронії
був А.Аксамітов. Він застосував принципи ідеографічного опису і відповідно до
цього розподілив фразеологічний склад білоруської мови на такі поняттєві групи:
предметність, кількість, стан, відношення, рух, взаємодія із зовнішнім світом.
Окрім цього, вчений також провів семантико-граматичну класифікацію, беручи за
основу семантичний і граматичний принципи, тобто семантику, синтаксичні
функції, парадигматичну форму, і виділив субстантивні, дієслівні, адвербіальні,
предикативні фразеологізми, не акцентуючи своєї уваги на структурі сполук [3].
У сучасних дослідженнях з фразеологічної ідеографії існує тенденція
класифікувати матеріал і за семантичним, і за граматичним принципами, надаючи
перевагу семантичним критеріям. Увагу привертають роботи В.Мокієнка [102] та
О.Каракуці [56], у яких простежено розвиток фразеологізмів у діахронному та
синхронному зрізах. Беручи до уваги ідеографічний аспект, мовознавці виділили
типові структурно-граматичні моделі ФО в межах деяких фразеосемантичних груп.
Врахування цього аспекту, на наш погляд, по-перше, дозволить упорядкувати
фразеологічний матеріал, зібраний із пам’яток української мови XVI – XVII ст.,
на підставі зв’язку з реаліями навколишнього світу; по-друге, сприятиме
прослідкуванню системних зв’язків у межах фразеосемантичних груп; по-третє,
дасть підстави виділити структурно-граматичні моделі ФО, які є найтиповішими
для конкретного семантичного ряду.
У дисертаційному дослідженні первинною одиницею опису є семантичний ряд.
Основними критеріями його виділення є інтегруюча сема в семантичній структурі
фразеологізму (семантична ознака), а також граматична співвіднесеність із
певною частиною мови (формальні ознаки). Наголосімо, що назва семантичного ряду
не здатна повністю відобразити всього спектру конотацій і семантичних відтінків
фразеологізмів, а лише вказує на головну інтегруючу сему, на підставі якої
об’єднуються ФО. Семантичні ряди формують фразеосемантичну групу за
семантичними та формальними ознаками. Зазвичай до неї входять фразеологізми з
однаковим категоріальним значенням, що стосуються однієї сфери уявлень і
понять. До фразеосемантичної групи можуть входити ФО не тільки зі суміжним
значенням, а й із протилежним. Аналіз фразеологічного матеріалу в межах
семантичного ряду буде здійснюватися методом структурно-граматичного або
структурного моделювання. Під структурно-граматичною моделлю розуміємо „тип
синтаксичних конструкцій, за яким твориться ряд стійких сполук” [102, с. 42;
с. 51]. У межах кожного семантичного ряду після наведених структурних моделей
аналізуємо матеріал за опорним (стрижневим) компонентом, який є образним
стрижнем внутрішньої форми фразеологізму. Це дасть змогу зіставити
різноструктурні ФО з однаковим опорним компонентом у різних слов’янських мовах
(українська, білоруська, російська, польська, болгарська, чеська) і простежити
подальші зміни в їхній структурі. Після наведення структурно-граматичної
моделі, фразеологізми з однаковим значенням подано за абеткою опорного
компонента (світлим курсивом, темним – у контексті). При фразеологізмах
звичайним шрифтом у дужках позначено типові чи єдино можливі граматичні зв’язки
ФО з контекстом. Якщо ФО вживається переважно в формі одного виду, то першою
наводимо форму саме цього виду, а через скісну лінію / – форму протилежного
виду. Це ж стосується й інверсійних (структурних) варіантів, які відокремлюємо
двома скісними лініями //. Якщо основний (найбільш уживаний у пам’ятках)
компонент фразеологізму має лексичні чи словотвірні варіанти, то вони подаються
в дужках відповідно до частоти вживання. Якщо частотність уживання тих чи інших
компонентів важко встановити, то їх подано за абеткою. Факультативні компоненти
нав
- Киев+380960830922