РОЗДІЛ 2
ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЗАКОННОГО ВІДТВОРЕННЯ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ КОМП'ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ
2.1. Оцінка матеріалів попередньої перевірки про незаконне відтворення та розповсюдження комп'ютерних програм і прийняття рішення про порушення кримінальної справи
Важливою умовою успішного розслідування незаконних відтворень та (чи) розповсюджень комп'ютерних програм є своєчасне їх виявлення та порушення кримінальної справи. У ч.2 ст.94 КПК України закріплено, що кримінальна справа може бути порушена тільки тоді, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Реалізація умови щодо своєчасного порушення кримінальної справи прямо залежить від якості матеріалу попередньої перевірки, що надійде слідчому [426, 391]. Отже, при ухваленні рішення про порушення кримінальної справи за фактом незаконного відтворення та (чи) розповсюдження комп'ютерних програм оцінка матеріалу попередньої перевірки об'єктивно зумовлена та займає ключову позицію [30, 46].
Оцінка матеріалів попередньої перевірки з кримінально-процесуального боку входить до стадії порушення кримінальної справи [431, 221], протягом якої вирішується питання про проведення розслідування або відмову від його проведення, і виконується з метою обґрунтованого ухвалення того або іншого рішення.
Якщо розглядати оцінку взагалі, то слід звернутися до переконливої позиції І.М. Лузгіна. Вчений вважає, що будь-яке пізнання, у тому числі і в розслідуванні злочинів, припускає оцінку досягнутого знання, результатів пізнавальної діяльності. У оцінці виражається ставлення людини до об'єктивної дійсності, продуктів праці, знань [278, 178].
Будь-яка оцінка є єдністю суб'єктивного і об'єктивного моментів у пізнанні дійсності. Вона виявляється ставленням суб'єкта, що пізнає, до дійсності. Оцінка одночасно суб'єктивна (виконується суб'єктом, залежить від нього, від мети його діяльності, потреб) й об'єктивна (заснована на об'єктивному знанні явищ, предметів, що вивчаються). Тобто вона виконується за внутрішнім переконанням, що засноване на всебічному, повному та об'єктивному розгляді усіх обставин у їх сукупності [208, 89].
Оцінці властива ціннісна орієнтація, яка передбачає правильне використання в пізнанні об'єктивних цінностей і тих критеріїв, на які людина орієнтується, даючи оцінку. Ціннісна орієнтація при цьому визначається рядом чинників, серед яких найважливіше значення мають: а) знання кримінального і кримінально-процесуального законів; б) уміння визначити конкретні задачі розслідування; в) професійний і життєвий досвід [278, 181-182].
Як вузловий момент, в якому відбувається оцінка зібраних даних, А.Р.Бєлкін правильно відзначає момент прийняття рішення про порушення кримінальної справи [49, 190]. При оцінці матеріалів попередньої перевірки у слідчого відбувається формування знання щодо фактичних обставин події. Зміст цього знання одержує своє вираження у висновках і рішеннях, які формуються у слідчого за допомогою глибокого і всебічного вивчення зібраних матеріалів. Крім того, слід мати на увазі, що одні й ті ж відомості можуть оцінюватися різними слідчими по-різному. Це залежить від змісту ціннісної орієнтації слідчого, запасу знань, наявності професійного досвіду, уміння правильно застосувати їх при оцінці досягнутого знання.
Знання фактичних обставин події оцінюються І.М. Лузгіним щодо їх відповідності дійсності як помилкові, імовірні та достовірні. Конкретизація оцінки імовірного знання показує ставлення до нього людини і практично полегшує розв'язання пізнавальних задач. Проте, треба мати на увазі, що, яка б імовірність не називалася, вона сама по собі від цього не зміниться, не перейде в іншу категорію оцінки - у помилкове або істинне знання.
Імовірність означає недостатньо обґрунтоване знання; достовірність, навпаки, цілком обґрунтоване знання, що виключає будь-які сумніви в його правильності, відповідності дійсності [278, 199]. Як імовірне знання оцінюється таке знання фактичних обставин події, яке сформувалося у слідчого на основі вивчення деякої сукупності відомостей, припускає різне пояснення явищ і потребує додаткової перевірки.
Імовірне знання обумовлюється відсутністю даних для достовірної оцінки досліджуваного положення. Знання оцінюється як імовірне щодо деяких обставин: причини події, способу скоєння злочину, мотиву і так далі. Підставою для достовірної думки про ці обставини могло б служити їх безпосереднє сприйняття, але у слідчого немає можливості безпосередньо сприймати такі обставини, тому він вимушений встановлювати та досліджувати їх за допомогою відомостей, одержаних з різних джерел. Доки оцінка всієї сукупності одержаних відомостей остаточно не переконає слідчого в дійсній природі явищ, що вивчаються, їх походженні і зв'язках, думки про них оцінюються як імовірні [278, 201; 388, 236].
Достовірність сприймається як точне, відповідне дійсності знання, що містить істинне пояснення події та виключає інші пояснення.
На етапі порушення кримінальної справи слідчий звичайно має в своєму розпорядженні неповні та неточні відомості. Думки про подію в період порушення кримінальної справи, що ґрунтуються на цих відомостях, повинні бути оцінені як імовірні (не достовірні), оскільки до проведення розслідування не можна передрікати питання про те, чи є вони істинними або помилковими.
О.Д. Соловйов правильно вважає, що знання слідчого у стадії порушення кримінальної справи щодо ознак повинні бути істинні, а знання про факт скоєного злочину - високого рівня імовірності [376, 35]. Іншими словами, у такий момент компетентній особі необхідна і достатня, і достовірна наявність ознак, які вказують на можливість того, що злочин мав місце [187, 84].
У даному випадку має значення правильне розуміння терміна "достатні дані", який відноситься до оціночних кримінально-процесуальних термінів. Д.О. Коваленко відзначає, що важко припустити якийсь певний критерій для тлумачення даного терміна, оскільки та чи інша невизначеність змісту може зробити