РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ХУДОЖНІХ ОБРАЗІВ ТА СТИЛЬОВІ ДОМІНАНТИ В ІСПАНСЬКИХ ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ "ЗОЛОТОГО ВІКУ"
2.1. Концепт як організація іспанського поетичного тексту
Зосередивши увагу на вивченні іспанської поезії "Золотого віку" особливо новим виявився винахід - концептизм. Саме поняття "концепт" (concepto) стало ключовим в окресленні динамічного характеру поетичного тексту та у стильових напрямах іспанської літератури того часу [181, с. 38]. Система форм поезії зовні залишалася майже незмінною, але у більшості випадків наповнювалася новим змістом. Концептуальну організацію будь-якого поетичного твору можна визначити шляхом дослідження образів, або концептуальних референтів [20, с. 265].
Визначення концептів, виявлення їхньої сутності можна простежити образну картину поезії та особливості когнітивного стилю поетів досліджуваного періоду.
Вивченням концептуального аспекту текстів успішно займаються вітчизняні дослідники, серед них філолог-романіст О.М.Кагановська [90], германісти Л.І.Бєлєхова [20-21], О.П.Воробйова [49-50], а також зарубіжні вчені - М.Тернер [298-299], Ф.Р.Палмер [285], Г.Фоконьє [265-266].
Концепти є знаками, або симптомами надсвідомих процесів, вони повинні розумітися як вираження інтуїтивної ідеї, що не може бути сформульована іншим чином [283, с. 14]. Значення - це концепт, а спосіб номінації концепта: пряме vs переносне значення [164, с. 48-49]. Підґрунтям базових концептів та прототипних концептуальних схем є слоти або фрейми, що наділені інформацією і мають відповідні структурні елементи, базову послідовність (Дж. Лакофф) [118]. Основою художнього образу є базовий концепт. Так іспанська поезія "Золотого віку" представлена чотирма виявленними базовими концептами: ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ.
Прототипна концептуальна схема художніх образів здійснюється за допомогою аналізу ряду образів, що об'єднані концептом-референтом.
Концепт передбачає приховане заначення, явно не виражене, у ньому думка звільняється, а його значення збагачується та отримує різні відтінки [113, с. 149-158]. Він втілює вибір, перевагу, що відбиваються в даній системі певної концептуальної структури як думки носія мови. Поетичний текст відображає об'єктивний світ у певній авторській перспективі. Кожен автор вибірково моделює дійсність відповідно до свого світосприйняття та світогляду. Таким чином, концептуальна картина світу складає систему концептів, що представляють собою інформацію, яку має в своєму розпорядженні носій такої системи про дійсний або можливий стан речей у світі [188, с. 91]. Концепт є тотожній образу і він може асоціюватися з об'єктом будь-якого рівня [132, с. 100].
Під концептом розуміємо термін, що слугує для пояснення одиниць ментальних та психічних ресурсів нашого пізнання та є інформаційною структурою, яка відображає знання й досвід людини, що є складовою концептуальної системи [306, с. 90]. Ми будемо розглядати концепти, що представлені лексемами: ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ, які об'єднані низкою художніх образів, що є основними елементами концептуального мислення, тобто концепт - образ, закодований у пам'яті людини, він є посередником між словами та позамовною дійсністю. Отже, концепт - це своєрідне представлення, внутрішня форма поетичного тексту.
Концепти мають нелінійну структуру, що складаються з концептуальних метафор та мають ядро та периферію і можуть розташовуватись (горизонтально та вертикально) угору та вниз.
Слід розмежовувати ядро та периферію текстових концептів. Ядро утворює інваріантне значення певного класу поля, а периферійні компоненти можуть безмежно варіювати в його складі окремих макрокомпонентів: фонетичного, лексичного, морфологічного, синтаксичного рівнів [40, с. 101].
Проблемами дослідження концептуальної структури займалися такі вчені, як Р.Джекендорфф, Р.І.Павільоніс, Дж. Фодор та інші. Під концептуальною структурою ми розуміємо сукупність концептів, що об'єднані концептуальними метафорами та метоніміями, які мають невербальний характер ментальної репрезентації. Утворення концептуальних структур залежить від ступеня людського досвіду, в тому числі й мовного [262, с. 156]. Під концептуальною системою ми розглядаємо концепти, що сформувались у процесі пізнання та відображення інформації, що закладена в іспанських поетичних текстах XVII століття.
Під прототипною концептуальною схемою ми розуміємо внутрішню структуру текстового концепту. Прототип - це "одиниця, що реалізує свої якості у найбільш чистому й повному вигляді" [цит. за 113, с. 140]. Прототипна концептуальна схема як спосіб представлення інформації може змінюватись з часом у результаті метафоричного наповнення та переосмислення концептуальних структур.
Концепт-референт - це концепт, що співвідноситься з певною ситуацією і залежить від мовного контексту, в нашому випадку - це поезія іспанських авторів XVII століття. Концепт, з яким співвідноситься метафоричне мовлення в поетичному тексті, в центрі теорії референції стоїть питання про референцію як когнітивну операцію, що не може займатися лише фактичним або описовим використанням мови [306, с. 161]. Цариною концептів-референтів є контекст, який дозволяє розкрити його сутність.
Сучасний підхід до дослідження семантики художнього тексту позначений зміщенням у бік моделювання й експлікації імплікованих структур. Щодо семантики поетичного твору, то подібне розуміння було подане Р.Н.Шепардом, Л.Купером, що мова долає думки. До того ж за зовнішньою формою цього одягу неможливо зробити висновок про форму прихованої за нею думки, оскільки вона створена зовсім не для того, щоб виявляти форму "тіла" [291, с. 139]. У вираженні смислу тексту через мережу семантичних одиниць, насамперед, виходить дослідження концептуальної організації художнього тексту, що розгортається як ієрархічна текстова структура змістового рівня, тобто структура, яка розгортається на всьому семантичному просторі текстових концептів.
Така характерна властивість текстових концептів поетич