РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ
ПОДАТКОВИХ ПЛАТЕЖІВ
2.1. Оптимізація податкових платежів підприємства
Оптимізація податкових платежів пов'язана з визначенням максимальної частки доданої вартості, яку підприємство може вилучати за рахунок сплати податків. Проблема оптимізації податкових платежів стосується як держави, так і суб'єктів господарювання. Сумарний обсяг підприємницького капіталу визначає рівень національного багатства [1, с.91]. Тому держава має не перешкоджати намаганню підприємств накопичувати власний капітал для подальшого розвитку бізнесу.
Стосовно підприємства оптимізація податкових платежів може бути пов'язана з визначенням максимальної частки доданої вартості, яку воно може вилучати за рахунок сплати податків. Виходячи з цього, актуальною є розробка методичних підходів щодо визначення оптимальної величини податкових платежів підприємства. Очевидно, якщо всі ставки податків дорівнюють нулю, то сума податків, що сплачуються, також дорівнює нулю. Якщо ж встановити такі податкові ставки, що весь отриманий суб'єктами господарювання дохід піде на сплату податків, то, зібравши значну суму податків відразу ж після встановлення таких ставок, у подальшому держава не зможе одержувати податкові доходи з таких причин: по-перше, підприємства не будуть мати прибутків і, як наслідок, перестануть розвиватися, не зможуть замінити зношене обладнання й через деякий час будуть виробляти все менше продукції; по-друге, різні підприємства мають різну норму прибутку. Отже, при збільшенні податкових ставок зросте кількість підприємств, яким невигідно виробляти продукцію, оскільки в результаті вони отримають не прибуток, а збитки. Ці підприємства цілком вибувають з виробництва, а значить, не платять податків, і, по-третє, інвестори (фізичні і юридичні особи) будуть вкладати кошти в економіку тільки в тому разі, якщо капітал приноситиме прибуток. У противному разі кошти будуть вилучатися з економіки (за рахунок продажу підприємств або їх зупинки), у результаті чого різко скоротиться виробництво навіть на підприємствах, які мають хоча й невеликі, але позитивні фінансові результати своєї діяльності.
Для вирішення завдання оптимізації суми податків, які може сплачувати підприємство, вважаємо, що метою діяльності такого підприємства є одержання прибутку, який споживається. Тому для порівняння різних варіантів розвитку підприємства можемо застосувати цільову функцію споживання підприємства L (Сп1, Сп2, ..., Спn), яка залежить від величини Сп1, Сп2, ..., Спn (споживання підприємства на n послідовних рівних відрізках періоду прогнозування t) [2, с.237].
Цільова функція L буде зростати й зменшуватися разом з добутком (Сп1, Сп2,..., Спn). А максимум критерію L буде досягатися при тому варіанті розвитку підприємства, для якого цей добуток буде максимальним. Тому як критерій оптимальності для динамічного розвитку підприємства доцільно застосовувати мультиплікативну цільову функцію, що дорівнює добутку споживання в різні моменти часу:
L (Сп1, Сп2, ... , Спn) = Сп1 * Сп2 * ... * Спn. (2.1)
Таким чином, оцінювати результати податкової політики можна за допомогою мультиплікативного критерію оптимальності споживання підприємства на n послідовних рівних відрізках інтервалу прогнозування t.
Значення мультиплікативного критерію (L) буде мати значення близьке до нуля як при дуже високих, так і при дуже низьких податкових ставках.
L = ПОД1, ПОД2, ..., ПОДn, (2.2 )
де ПОД1 - сплачена підприємством сума податків у початковий момент
прогнозування,
ПОДn - аналогічна сума через певний інтервал часу.
Це означає, що повинна існувати оптимальна величина податкових платежів, при якій критерій L буде максимальним. Задача по знаходженню максимального рівня податків може бути вирішена, виходячи з припущення, що всі податки замінюються одним податком на прибуток. Реальність даного припущення базується на тому, що для вирішення поставленої задачі є несуттєвим розподіл податків по структурі підприємства. Важливе значення має оптимально можлива сума податкових платежів незалежно від того, які саме податки цю суму складають. Зрозуміло, що кінцева сума податків, сплачена через рік, буде залежати від розподілу податків по структурі підприємства, однак для визначення оптимального рівня оподаткування цією залежністю можна знехтувати, оскільки вона тільки корегує діяльність підприємства, але не визначає її, тоді як величина суми податків, що сплачуються підприємством, обумовлює можливості продовження діяльності або її припинення.
Також реальність даного припущення зумовлена тим, що в кінцевому рахунку джерелом податків виступає додана вартість, а прибуток - це основна її складова частина. Якщо після сплати податків він виявиться від'ємним, то це можна інтерпретувати, як виплату сукупного податку на прибуток зі ставкою більше 1. Таким чином, податок на прибуток дозволяє врахувати всі ситуації, у яких може опинитися підприємство при сплаті податків.
Крім того, припустимо, що метою діяльності підприємства є одержання прибутку, а тому його зменшення за рахунок податків показує, якою мірою податки знижують ефективність підприємства в досягненні мети його функціонування і привабливість для інвесторів. Таким чином, подання всіх податків у вигляді податку на прибуток дозволяє більш просто проаналізувати вплив податків на динаміку підприємства й на політику інвесторів.
З означених причин податок на прибуток виявляється найбільш зручним при спрощеному моделюванні впливу податків на діяльність підприємства й політику інвесторів, а саме ці два фактори визначають розвиток підприємства і його оподаткування через певний проміжок часу.
Припустимо також, що весь прибуток підприємства, що одержується, спрямовується на розвиток. Це припущення дещо спрощує реальну ситуацію, оскільки звичайно частка прибутку сп