РОЗДІЛ 2.
ФОРМУВАННЯ ТА ЯКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РЕЛІГІЙНОЇ СВІДОМОСТІ СУЧАСНОГО СТУДЕНТСТВА
2.1. Соціальний статус студентства як фактор його духовної самобутності
Студентство як спільнота складає невід'ємну частину суспільства, а відтак самим фактом свого існування є соціальним феноменом. Більше того, за визначенням П. Сорокіна, студентство безперечно може бути віднесене до важливих соціальних груп, що відтворюються в часі та просторі і впливають на величезну безліч індивідів, на інші соціальні групи й на соціокультурний світ в цілому106.
Студентська молодь - це не лише спільнота певного віку, а специфічне соціально-демографічне утворення, що характеризується, з одного боку, властивими їй психолого-фізіологічними особливостями, навчальною підготовкою і включенням у громадське життя, у соціальні механізми, а з другого - вона є особливою субкультурою, що взаємодіє із соціальним середовищем, в якому живе й реалізує свої потреби.
В цьому контексті актуалізація проблем українського студентства, в т.ч. і світоглядних, пов'язана із його стрімким кількісним зростанням, що відбувається за рахунок появи платної форми навчання в державних вищих навчальних закладах, приватних інститутів та пояснюється зв'язаним з цими процесами різким зниженням освітньо-виховного рівня. Екстенсивний розвиток сфери вищої освіти, на думку ректора НТУУ "КПІ", академіка НАН України М. Згуровського, небезпечний тим, що "примітивний ринок праці почав позбавляти молодь і систему вищої освіти відповідних стимулів, що призвело до синдрому непотрібності якісної освіти і передових знань. Вища освіта стала відігравати роль формального атрибута працівника, підтверджуючи його статус відповідним дипломом"107. Зміни мотивації вступу молоді до вищих навчальних закладів зводяться, по-перше, до того, що вищі заклади освіти найчастіше ідентифікується не з рівнем кваліфікації та знань, які забезпечує вищий навчальний заклад, а тільки з одержанням диплома, а також пояснюється зростаючою прагматичністю молоді у виборі спеціальності, вузу (орієнтованість не на свої здібності, професійні інтереси, а на перспективність, престижність тієї або іншої спеціальності)108.
За останні 15 років кількість студентів вищих навчальних закладів різних рівнів та різних форм власності зросла більш ніж удвічі й наприкінці 2005 року перевищила 2,5 млн. осіб, а частка молоді, що отримала вищу освіту, склала 35% порівняно з 18% у 1991 році109. Тобто, сучасний український соціум характеризує досить значний відсоток студентів (22% з числа молодих людей віком від 14 до 29 років та 5% - від усього населення)110. Для порівняння наведемо статистику інших країн. Зокрема, у Російській Федерації студентство складає 4,7%111, в США - 5,5%, у Франції - 3,3%, у Польщі - 3,8% від усього населення112. Тобто Україна за чисельністю студентства фактично не відрізняється за показниками, що наявні у ближньому й далекому зарубіжжі.
Особливість такої соціальної групи, як студентство, відкривається завдяки розумінню останньої як мобільної групи, метою діяльності якої є організована за визначеною програмою підготовка до виконання високих професійних і соціальних ролей у матеріальному та духовному виробництві.
Студентський вік, як будь-яка інша стадія життєвого циклу людини, має свою неповторну специфіку. Ще відомий педагог К. Ушинський вважав період від 16 до 22 років "визначальним", вказуючи на те, що саме цієї пори формується напрям думок та характер людини. Адже, під час навчання у вищому навчальному закладі відбуваються системні зміни ціннісних орієнтацій, що пов'язані, з одного боку, із становленням характеру та інтелекту особистості, а з другого - інтенсивним формуванням спеціальних здібностей в зв'язку з професіоналізацією.
Це міркування вдало доповнює соціолог В.Шубкін, який вважає "вік від 17 до 25 років доленосним періодом в житті людини"113. І справді, на нього припадають інтенсивні пошуки свого покликання, вибір професії, перехід від книжних романтичних уявлень до зіткнення з реальними інститутами, професійне самовизначення, працевлаштування, кохання, становлення сім'ї. Все це пов'язано з такою гостротою емоційних переживань, з такою кількістю рішень, які потрібно прийняти в найкоротший термін і які значною мірою визначають долю людини.
Однак маємо розуміти, що студентство - це не тільки молодь, яка навчається у вищих навчальних закладах і є потенційною базою кваліфікованих кадрів країни114. Це - специфічна соціально-демографічна та соціокультурна група населення, що об'єднує студіюючу молодь вищих навчальних закладів України і за характером своєї діяльності, поглядами тощо є дуже близькою до інтелігенції. На наше переконання, інтелігенція, а точніше та її частина, яку ми називаємо інтелектуальною елітою, відіграє щонайважливішу (якщо не головну) роль у продукуванні й трансляції ціннісно-нормативних структур того чи іншого суспільства. Тому так важливо досліджувати студентство як резерв формування інтелектуальної еліти та рушій розвитку як економічного, так духовного потенціалу українського суспільства. Зрозуміло, що масовий потяг молоді до здобуття вищої освіти розширює соціальний вектор студентства, тобто тієї соціально-культурної спільноти, яка характеризується тільки їй притаманними рисами і належність до якої вимагає від молодих людей певних скоординованих дій в напрямку самоосвіти і самовиховання.
Тобто, з огляду на соціально-демографічні, соціально-економічні та суспільно-політичні фактори студентство є і завжди буде найперспективнішою частиною суспільства в силу свого віку, фізичних потенцій і кондицій, духовних сил та нереалізованих можливостей.
Відтак студентство - це, як правило, молодь, яку відрізняють від інших верств та прошарків населення такі основні критерії: віковий, соціальний, психологічний, а часом і духовний. Зважаючи на це, зауважимо, що специфіка молоді як об'єкта соціології полягає в тому, що процеси, які відбуваються в її середовищі, мають значно бі