РОЗДІЛ 2
РЯДИ ПРЕФІКСАЛЬНИХ КОНВЕРСИВІВ І СЕМАНТИКА ЇХ КОНСТИТУЕНТІВ В ІСТОРІЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
2.1. Принципи моделювання рядів префіксальних конверсивів
Моделювання складається з двох етапів: створення моделей і використання цих моделей з метою адекватного опису досліджуваних об'єктів [136, с. 8]. В органічній єдності з іншими методами вивчення мови моделювання виступає як засіб поглиблення пізнання латентних механізмів мовленнєвої діяльності, як рух від відносно примітивних моделей до контенсивних, які повніше розкривають сутність мови [307, с. 304]. Загалом моделювання сприяє упорядкуванню й адекватному опису хаотично нагромадженого мовного матеріалу, дозволяє адекватно пізнати досліджуваний об'єкт [218, p. 98]. Конструювання моделі - не лише один із засобів відображення мовних явищ і процесів, а й об'єктивний критерій перевірки істинності наших знань про мову [307, с. 304].
Термін "модель" у сучасній лінгвістиці вживається, принаймні, у п'яти значеннях: "1) модель як синтаксичний рисунок (Сепір), 2) модель як дедуктивна система (Ревзін), 3) модель як допоміжна штучно створена метамова (Денисов), 4) модель як інтерпретація формальної системи (Кліні) і 5) модель як подоба предмета в певному масштабі" [48, с. 113-114]. І.Ревзін наголошує, що він розуміє моделювання мови як метод, за допомогою якого дослідник виходить з деяких найбільш загальних рис певних мов, формулює гіпотези про будову мови як абстрактної семіотичної системи, а потім з'ясовує, в якому відношенні перебувають висновки цих гіпотез і факти реальних мов, які описують конкретні лінгвістичні дисципліни [155, с. 8]. Як зазначає Е.Мороховська, саме системно-структурний підхід до об'єкта опису відкриває перспективи для використання різноманітних структурних моделей для опису складних об'єктів [136, с. 8]. Моделювання використовують у будь-якій емпіричній науці - фізиці, хімії, біології тощо, - усюди, де об'єкт вивчення достатньо складний і недоступний для безпосереднього спостереження в усій його повноті [175, с. 3].
Існує багато визначень моделі. Серед них таке: "Модель - штучно створений лінгвістом реальний чи мислений засіб, який відтворює, імітує своєю поведінкою (звичайно у спрощеному вигляді) поведінку іншого ("справжнього") засобу (оригіналу) у лінгвістичних цілях" [307, с. 304]. А.Лосєв визначає модель як структуру, перенесену з одного субстрату на інший і втілену в ньому технічно точно [121, с. 28]. І.Дементьєва наголошує, що "дотепер лінгвістика нагромадила досить різноманітний і багатий досвід практичного опису лексико-семантичної системи певних мов, однак завдання вичерпної характеристики лексичного складу хоча б однієї мови, яке б реально показало всю сукупність його лексичних одиниць в їхніх конкретних зв'язках і співвідношеннях, залишається відкритим" [47, с. 42]. Функціонування певних словотвірних засобів і моделей залежить не від властивостей їхніх безпосередніх складових, а від тих відношень, у які вони вступають з іншими одиницями мови. Насамперед це стосується твірних основ, оскільки саме вони виступають у ролі ядра словотвірної парадигми так само, як і члена різних лексичних парадигм [34, с. 132]. Аналізуючи моделювання суфіксальних похідних і утворених на їх основі парадигм, С.Адамова зазначає, що всі суфікси і їх аломорфи існують у мові не хаотично [2, с. 4]. "Афікси є реальними одиницями, які слугують точкою відліку, своєрідним асоціативним стимулом до лінгвістичного моделювання", - вважає Р.Мурясов [138, с. 29-30].
У нашому дослідженні моделювання рядів префіксальних конверсивів розкриває взаємний вплив конституентів у процесі розвитку мови. У змодельованих нами рядах такою основою для моделювання стали транспонувальні префікси. У префіксальній системі англійської мови є префікси, які, незважаючи на граматичний клас основи, реалізують свою валентність. Водночас, зазначає Е.Мороховська, існують префікси, які поєднуються з обмеженим колом основ залежно від категоріальної приналежності останніх. Це залежить від характеру і ступеня спеціалізації префікса [136, с. 159], адже що однозначнішим і спеціалізованішим є префікс, то менша вірогідність послаблення його значення чи десемантизації, і, навпаки, що багатозначнішим і менш спеціалізованим він є, то більша ймовірність його переосмислення [136, с. 180]. Термін "багатозначність" вказує на існування у певної одиниці більше як одного значення, йому синонімічний термін "полісемія", який розглядають як лексичну багатозначність, тоді як термін "багатозначність" не містить такого обмеження [70, с. 21; 71, с. 20]. Термін "полісемія" розуміють як парадигматичне відношення, тобто наявність у слова більше як одного значення [213, p. 557-558; 244, p. 475; 269, p. 264; 270, p. 638, 644], тоді як "багатозначність" може бути і синтагматичною: багатозначністю може бути названа також можливість одночасної реалізації мовною одиницею двох чи більше значень [70, с. 22]. У нашому дослідженні ми користуємось терміном "полісемантичний", який засвідчує наявність у конституента ряду більше ніж одного значення. Можна навести чимало прикладів асиметрії префіксальних слів, як-от транспонувальний префікс a-, який утворює похідні за одинадцятьма моделями, тоді як префікс de- ? лише за двома словотвірними моделями.
Поєднання членів конверсивної пари і транспонувальних префіксів дає різну послідовність членів у ряді. У рядах виокремлюємо певні типи на підставі першої дати словникової фіксації кожного члена ряду, щоб показати варіативність поєднання основ із транспонувальними префіксами у рядах і часову черговість членів ряду. Ю.Шепель зазначає, що словотвірний ряд як одиниця словотвірної системи формується на основі тотожності словотвірного засобу, і, моделюючи словотвірні ряди, дослідник отримує можливість побачити процес розвитку мови в новому ракурсі [196, с. 6; 197, с. 3].
Метою нашого дослідження є встановити наповненість рядів префіксальних конверсивів, що вимагає їх укладання за узагальненим підходом, а також виявити мотиваційні відношення між к