РОЗДІЛ 2
ЧАСТОТА ВЖИВАННЯ РІЗНИХ ТИПІВ РЕЧЕНЬ У ХУДОЖНЬОМУ ТА ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛЯХ
2.1. Частота вживання синтаксичних структур у досліджуваних творах художньої літератури
2.1.1. Попередні зауваження
Текст являє собою високо організоване явище, в якому всі одиниці й категорії надзвичайно складно переплітаються між собою в системі різного роду залежностей, взаємозумовленостей і взаємовключень [216: 98].
Оскільки окремі елементи мови й мовлення характеризуються певною повторюваністю, а отже й частотою та ймовірністю, тексти, очевидно, можуть аналізуватись і досліджуватись за допомогою методів квантитативної лінгвістики та математичної статистики [209: 5]. Кількісні характеристики вивчаються за допомогою квантитативних методик, що ґрунтуються на емпіричному розподілі частот різнотипних формальних характеристик [210: 135]. Практичною повсякденністю стала кількісна таксономія текстів [295; 275; 41], відносно самостійний напрямок отримала квантитативна типологія тексту [6], почала формуватися стилістична діагностика [265; 248], продовжували розвиватися традиційні стилестатичні методи [191: 7]. Провідну роль у стилеметричних дослідженнях відіграють статистичні методи. Можливість використання статистичних методів у стилістиці зумовлений тим, що всякий матеріал мовлення є результатом добору певних одиниць із загальнонародної мови. Припускається, що цей добір залежить не лише від теми висловлювання, й від форми її викладу, від законів стилю чи жанру, від особистих уподобань автора і, нарешті, від тих законів, за якими будується мовлення, а також від законів мови [265: 23].
Не заперечуючи можливостей застосування статистичних методів для встановлення закономірностей будь-якої системи в цілому, ми вважаємо, що при вивченні текстового матеріалу статистика набуває першочергового значення. Справа в тому, що структура тексту визначається не лише структурою мови, але й більшою мірою, впливом різноманітних екстралінгвальних факторів. І якщо для розуміння мовної структури тексту можливе застосування різноманітних методів (в тому числі якісних) [138], то властивості тексту, які визначаються позамовними факторами, можуть бути виявлені лише статистично.
Дослідження із застосуванням апарату статистики проводяться на всіх рівнях мови: фонологічному, морфологічному та синтаксичному. Однак, якщо для перших двох об'єкт статистичних підрахунків очевидний, - це частота появи в тексті фонем чи морфем, - то для синтаксиса не існує аналогічних одиниць, які лежать на "поверхні". Цікавим об'єктом статистичних підрахунків можуть слугувати типи синтаксичних структур та їх розмір у текстах різних авторів. Тим самим ми потрапляємо у сферу стилістики і діагностики "синтаксичного пера" письменника [248: 96]. Однак у цій роботі ми солідаризуємося з тими дослідниками, які вважають, що дані квантитативного дослідження художніх текстів аж ніяк не можуть бути основою для висновків про естетичність текстів того чи іншого автора, естетичну вартість його твору.
Доцільність застосування статистичних методів у мовознавстві безперечна. Академік В.В. Виноградов підкреслював, що в різних стилях і жанрах книжної та розмовної мови, а також у різних творах художньої літератури частота вживання різних типів слів та речень різна. Дослідження в цій галузі допомогли б встановити структурно-граматичні й семантичні відмінності між стилями [63].
У стилестатистиці застосовуються два основних підходи до кількісного опису функціональних та індивідуально-авторських стилів. Перший підхід (макропідхід) передбачає отримання загальностильових усереднених показників шляхом об'єднання в загальну вибіркову сукупність уривків із різних текстів, які інтуїтивно співвідносяться з одним і тим же стилем. При другому підході (мікропідході) в центрі уваги виявляється опис внутрішньої будови стилів на різних рівнях ієрархії їх мовної структури [256: 66].
Загалом, змістові явища об'єктивно описуються на основі їх формальних показників за допомогою відносно складних статистичних підрахунків (??, K, r), вироблених на основі багатофакторного аналізу стохастичних процесів (див. М.В. Арапов 1988; В.В. Левицький 2004; І.А. Носенко 1981; В.І. Перебийніс 2001; Л.В. Бистрова 1978), чи спрощених апроксимативних методів (див. В.В. Левицький, О.Д. Огуй, С.В. Кійко, Ю.Є. Кійко) [210: 135].
Статистичний аналіз у нашій роботі проводився в чотири етапи, як це рекомендує Носенко І.О. [209: 24]:
1. Загальна підготовка до проведення дослідження, точне визначення предмету та цілі, виділення одиниці вивчення, встановлення рівня надійності статистичних розрахунків, чітке визначення порядку статистичної обробки отриманих результатів;
2. Отримання експериментальних статистичних даних, їх реєстрація;
3. Обробка отриманих статистичних матеріалів відповідно до методів математичної статистики з урахуванням поставлених цілей;
4. Оцінка одержаних в результаті обробки даних, їх аналіз з наступними висновками, які повинні дати відповідь на поставлені перед проведенням статистичних досліджень запитання.
2.1.2. Частота вживання синтаксичних структур у різних жанрах художньої літератури
Для вирішення поставлених у дисертації завдань, як вже зазначалось раніше у Вступі та Розділі І, було опрацьовано 41 художній твір, а також статті журналу "Der Spiegel" та газети, з яких методом суцільної вибірки було отримано 40786 речень, згодом розбитих на чотири структурні типи:
1. Прості речення, наприклад:
Er nimmt noch einen Schluck Bier, steht auf, nimmt sein Instrument, spannt den Bogen (Suskind, Der Kontraba?, S. 15).
Рис. 2.1. Схема простого речення з кількома присудками
До простих речень ми віднесли також речення, які не є граматично закінченими, в них відсутній присудок і здебільшого також підмет. Наприклад:
Unsere Paula (Wohmann, Paulinchen war allein zu Haus, S.44).
2. Складносурядні речення, наприклад:
а) безсполучникове:
Die Madchen lachelten hoflich, i