Розділ 2
Юридична природа права віртуального простору
як полісистемного правового інституту
2.1. Науково-теоретичні підходи до розуміння категорії "право віртуального простору" у сучасній юриспруденції
В історії людства за виникненням та переходом на якісно інший рівень розвитку завжди відбувався процес формування правил поведінки у будь-якій новій сфері діяльності, характерних саме неї. Як було показано у попередньому розділі дисертаційної роботи, технології, що забезпечують рух людства до інформаційно-правового суспільства, не вичерпали необхідність формування права для віртуального простору. Більш того, саме право є привілейованим інструментом розбудови нового, віртуального простору, і воно вже сьогодні, констатуючи складність цього середовища, повинно пристосовувати до нього свої методи регулювання.
Роль держави в даній сфері повинна також змінюватися, трансформуючись від охоронця територіального регулювання до гаранту суспільної користі і загального інтересу, знаходячи своє місце і встановлюючи прийнятну рівновагу між учасниками мережі "Internet".
Сказане підтверджує правильність тези С.С. Алексєєва про правовий прогрес властивий праву, що йде з часів древнього світу та повною мірою розгортається в умовах демократії [78, с.52]. Таким чином, на порядок денний перед сучасною юриспруденцією поставлено питання про визначення предмета цієї нової області позитивного права, про її обґрунтовану і зручну назву, а також про органічно властиві даному явищу об'єктивні характеристики. Як відзначає з цього приводу В.Б. Наумов, особливості інформаційних процесів у мережі "Internet" та особливості існуючих систем права, породжують наявність незбалансованої системи юридичних дефініцій, різні підходи до визначення кола суб'єктів, що приймають участь в інформаційних процесах при використанні інформаційних комп'ютерних технологій, і, відповідно, співіснування різних способів визначення прав й обов'язків суб'єктів цих відносин [20, с 12-13].
Для того щоб виявити коло питань, що складають проблему права віртуального простору, представляється необхідним, вирішити, як мінімум, кілька взаємозалежних задач: 1) зрозуміти, який зміст вкладається в це словосполучення; 2) розкривати істотні риси даного явища (а разом з тим з'ясовувати зміст відповідних понять); 2) виокремити відмінності цього явища від інших подібних з ним явищ.
Особливо слід зазначити, що формування розуміння права віртуального простору, формалізація цього розуміння, є обов'язковою попередньою умовою детального, всебічного і системного наукового аналізу правового впливу на цифрове інформаційне середовище.
Перед тим як сформулювати назву для цієї нової області права та виокремити її основні характеристики, необхідно відповісти на просте з першого погляду питання: чим є "Internet" з юридичної точки зору? Чи є ця мережа об'єктом чи суб'єктом права? Що розуміти під конструкцією "інформаційне середовище мережі "Internet"? Чи не буде згадане формулювання нікчемним з точки зору права?
Ніхто не заперечує описаних раніше технічних аспектів мережі "Internet" як явища. У той же час такий підхід не може задовольнити юристів насамперед тому, що наведені характеристики цієї мережі базуються не на юридичній термінології. Отже вони не можуть включаться до правових конструкцій, що застосовуються в юридичній теорії і практиці.
Очевидне домінування технічної сторони мережі "Internet" не повинно перешкоджати всебічному осмисленню цього феномена. Тому цілком виправданим є вихід за межі таких категорій як "технічні стандарти", "протоколи", "мережі електрозв'язку" і конструювангеня власне юридичної концепції кіберпростору.
У даний час серед фахівців, що займаються проблемою юридичного осмислення віртуального простору як технологічного і соціального феномена, немає єдиної точки зору стосовно того, чи є мережа "Internet" об'єктом чи суб'єктом права.
На думку ряду авторів, "Internet" необхідно розглядати як сукупність майна (технічний комплекс), що належить певним особам на праві власності. Так, на думку С.В. Петровського, "Internet" - це об'єкт цивільного права [79, с.6, с.17]
Інші автори спробували знайти ознаки юридичної особи у цієї мережі (організаційна єдність, майнова відособленість, наявність органів управління).22
На думку С.В. Малахова, мережа "Internet" може бути охарактеризована і як певна сукупність майна, і як суспільне утворення (інтернет-співтовариство як сукупність користувачів цієї мережі), і, нарешті, як сукупність інформаційних суспільних відносин [80, с.53].
Дисертантом поділяється інший більш продуктивний підхід з цього питання, який сформульовано І. Жилінковою. Відзначаючи те, що у цілому основною функцією права є регулятивна функція, а об'єктивне право, насамперед, виступає як нормативно-ціннісний регулятор суспільних відносин, на її думку, "Internet" можна розглядати як об'єкт правового впливу. При цьому мова йде не про технічне устаткування, а про відносини, що виникають між користувачами в процесі функціонування цієї мережі [81, с.124-125].
На нашу думку, формулювання категорії "право віртуального простору" та введення її в науковий оборот є доцільним через те, що:
по-перше, у цій категорії відображається така властивість системи права, як об'єктивність, котра проявляється у тому, що жодна правова категорія не може бути сконструйована чи побудована законодавцем повільно, тобто без врахування існуючих у даному суспільстві закономірностей. Крім того, вона дозволяє перебороти консерватизм й твердість деяких юридичних положень, через які виникає невідповідність між правом як внутрішньо погодженою гармонійною системою і суспільними відносинами, що постійно трансформуються.
по-друге, розглянута категорія є першочерговим кроком, на шляху побудови концепції правового регулювання суспільних відносин, у сфері використання масових електронних комп'ютерних комунікацій у цілому і комп'ютерній мережі "Internet", зокрема;
у третіх, вона сприяє визначенню задач, котрі ставить д
- Киев+380960830922