РОЗДІЛ 2. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ПОРУШЕНЬ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
АБО ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
В цьому розділі дисертаційного дослідження ми звернемо увагу на початкові
слідчі дії, що проводяться при розслідуванні кримінальних справ даної
категорії. При цьому ми не будемо розглядати типові слідчі ситуації, типові
версії, планування розслідування та основні напрями розслідування, оскільки
дані питання вже досить детально розглядались в роботах вчених зокрема:
В. В. Єрьоменка, В. Е. Капітанова, П. В. Коляди, М. А. Кравцова,
Г. А. Мозгових, Г. М. Надгорного, С. Г. Новікова, Б. М. Нургалієва,
А. П. Онучіна, В. К. Стринжи, Ш. Ш. Ярамиш’яна.
2.1. Порушення кримінальної справи
Порушення кримінальної справи - це початкова стадія провадження в справі, до
якої відбувається прийом, реєстрація та перевірка інформації про подію і
приймається одне з наступних рішень: 1) про порушення кримінальної справи; 2)
про відмову в порушенні справи; 3) про направлення заяви або повідомлення за
приналежністю (ч. 2 ст. 97 КПК України).
Значення даної стадії полягає в тому, що постанова про порушення кримінальної
справи слугує відправним моментом розслідування і юридичною підставою для
проведення слідчих дій та застосування засобів процесуального примусу [172, с.
38].
В статті 4 КПК України зазначається, що суд, прокурор, слідчий і орган дізнання
зобов’язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному
випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до
встановлення події злочину, осіб винних у вчиненні злочину і до їх покарання.
Існують думки про те, що стадію порушення кримінальної справи в досудовому
провадженні слід назвати „перевірка і вирішення заяв, повідомлень та іншої
інформації про злочини” [115, с. 45]. Під такою назвою вона подається і в
проекті КПК України [97].
Підставою для порушення кримінальної справи за ст. 286 КК України є дані про
те, що ДТП, яка має стати предметом розслідування (наїзд, перекидання,
зіткнення тощо), дійсно мало місце і супроводжувалась передбаченими законом
суспільно небезпечними наслідками: смертю потерпілого (потерпілих),
спричиненням йому середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень.
Відносно злочину, передбаченого статтею 286 КК України приводами до порушення
кримінальної справи в разі дорожньо-транспортної пригоди найчастіше є: заяви
потерпілих чи їх родичів, свідків, очевидців, водіїв транспортних засобів,
учасників пригоди; повідомлення посадових осіб транспортних організацій,
працівників медичних закладів; безпосереднє виявлення органами міліції чи
прокуратури ознак злочину.
Якщо із заяви або повідомлення, а також результатів огляду місця події
неможливо зробити правильний висновок про обставини ДТП, підстави для порушення
кримінальної справи встановлюються шляхом проведення перевірочних дій.
Слід відмітити, що кримінальні справи в переважній більшості випадків
порушуються слідчими без попередньої перевірки обставин дорожньо-транспортної
пригоди за фактом настання шкідливих наслідків, що наступили (смерть
потерпілого, поранення людей і т.д.), а не відносно конкретної особи.
Пояснюється це тим, що в ході розслідування має бути доведено наявність
причинного зв’язку між діями або бездіяльністю, які мали місце і наслідками, що
настали. При цьому не виключається можливість встановлення відсутності вини
водія автотранспортного засобу, що не мав технічної можливості запобігти ДТП
[177, с. 332].
А.І. Булатов зазначає, що при дорожньо-транспортних пригодах, в силу їх
специфіки важко, а іноді й неможливо відразу визначити ким вони допущені тією
або іншою особою. Крім цього, нерідко неможливо зразу встановити чиї дії
виявились причиною цього порушення (водія, потерпілого чи третіх осіб) [33,
с. 52].
Водночас є наявні випадки, коли в постанові зазначається особа, відносно якої
провадитиметься розслідування, наприклад, якщо водій з’явився з повинною.
Визначаючи можливість кваліфікації діяння за тією чи іншою статтею КК України у
слідчого можуть виникнути певні ускладнення під час кваліфікації. Вирішуючи це
питання, слід враховувати, що кваліфікація злочину на етапі порушення
кримінальної справи не є остаточною. Ускладнення можуть виникнути і тоді, коли
до моменту порушення кримінальної справи не встановлено ступінь тяжкості
тілесних ушкоджень завданих потерпілому внаслідок ДТП. У цьому випадку
кваліфікація вчиненого діяння визначається орієнтовно та уточнюється в процесі
подальшого розслідування.
Однією з тактичних особливостей цієї слідчої дії є час порушення кримінальної
справи. Вивчення слідчої практики свідчить про те, що скрізь при розслідуванні
ДТП порушується кримінально-процесуальне законодавство, яке регламентує
підстави, порядок і строки порушення кримінальних справ, їх розслідування й
припинення.
Особливу увагу звертає на себе відношення органів дізнання і слідства до
строків порушення кримінальної справи. Стаття 97 КПК України встановлює
триденний строк для порушення кримінальної справи і лише у виняткових випадках
допускається десятиденний строк. Нами було вивчено 196 кримінальних справ по
фактах ДТП з них 59 були порушенні в строк до трьох діб, до десяти діб порушено
109 кримінальних справ і 28 кримінальних справ було порушено в строк понад
десять діб.
З іншого боку наслідки передбачені в диспозиції статті 286 КК України не завжди
можуть бути очевидними саме в момент дорожньо-транспортної пригоди і можуть
проявлятися через деякий час.
Так, 08.02.2005 в м. Києві гр. К. керував автомобілем „Форд - Транзит” та
порушив правила до
- Киев+380960830922