РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ КОНКРЕТНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
2.1 Загальне поняття та особливості оцінки показань, отриманих
від осіб .....................................................................................82
2.1.1 Показання свідків та їх оцінка.................................................87
2.1.2 Оцінка показань потерпілих.....................................................98
2.1.3 Оцінка показань підозрюваних та обвинувачених........................101
2.2 Висновок експерта та його оцінка.............................................105
2.3 Поняття речових доказів та їх оцінка..........................................117
2.4 Оцінка протоколів слідчих і судових дій та інших документів...........129
2.5 Сучасні проблеми оцінки джерел доказів, одержаних у результаті
оперативно-розшукової діяльності...................................................144
2.6 Актуальні питання оцінки джерел доказів, одержаних органами
адміністративної юрисдикції..........................................................169
ВИСНОВКИ .............................................................................184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................196
ДОДАТКИ.................................................................................212
ВСТУП
Актуальність теми. Реформування усіх сфер життя нашого суспільства, яке почалося з проголошення і всенародного підтвердження незалежності України, пред'являє серйозні вимоги щодо вдосконалення діяльності правоохоронних органів. Важливим завданням на шляху становлення правової держави є укріплення законності, забезпечення дотримання прав людини під час провадження в кримінальних справах. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека, згідно зі статтею 3 Конституції України, визнаються найвищою соціальною цінністю. Уся діяльність державних органів, в тому числі і в сфері кримінального судочинства, повинна бути спрямованою на захист прав і свобод людини.
Стаття 2 КПК України встановлює завдання кримінального судочинства, якими є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Реалізація вимог Конституції і виконання органами дізнання, слідчими, прокурорами та суддями завдань кримінального судочинства неможливі без прийняття правоохоронними органами законних і обґрунтованих процесуальних рішень. Саме шляхом прийняття таких рішень здійснюється втілення в життя вимог Конституції і чинного законодавства, досягається вирішення завдань кримінального судочинства.
В свою чергу, прийняття законних і обґрунтованих процесуальних рішень можливо лише тоді, коли вони ґрунтуються на перевірених та правильно оцінених відомостях, одержаних у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону. Помилка суб'єкта доказування під час оцінки доказів та їх джерел може привести до прийняття незаконних рішень, порушення прав і свобод громадян, покарання невинуватого або виправдання особи, яка вчинила злочин. У зв'язку з цим, правильна оцінка доказів та їх джерел має найважливіше значення не тільки для прийняття окремих процесуальних рішень, але і вирішення кримінальної справи у цілому.
Важливе місце, яке займають джерела доказів в кримінальному процесі, пояснює той факт, що питання їх оцінки притягають увагу багатьох вчених-процесуалістів. Зокрема, проблема оцінки джерел доказів зазнала значної теоретичної розробки в працях таких вчених, як С.А.Альперт, В.Д.Арсеньєв, М.І.Бажанов, Р.С.Бєлкін, А.Р.Бєлкін, В.П.Бож'єв, Л.Є.Владимиров, С.А.Голунський, Г.Ф.Горський, І.М.Гуткін, М.М.Гродзинський, В.Я.Дорохов, П.С.Елькінд, О.П.Єндовицька, В.І.Зажицький, З.З.Зінатуллін, Л.М.Карнеєва, М.М.Кіпніс, Л.Д.Кокорев, С.В.Курильов, А.М.Ларін, А.Л.Лубенский, Б.Т.Матюшин, М.М.Михеєнко, Г.С.Мосеян, І.І.Мухін, В.Т.Нор, П.Ф.Пашкевич, І.Л.Петрухін, Є.Є.Подголін, Г.М.Різник, Н.В.Сибільова, М.С.Строгович, В.М.Тертишник, М.К.Треушніков, А.І.Трусов, Л.Т.Ульянова, Ф.Н.Фаткуллін, М.Є.Шумило, Н.Я.Якубович та інші.
Окремі питання оцінки джерел доказів висвітлювалися також в працях Т.В.Варфоломеєвої, М.М.Вінберга, А.І.Видрі, А.С.Железняка, О.М.Коп'євої, М.В.Костицького, А.О.Ляша, Ю.К.Орлова, М.А.Погорецького, М.С.Полевого, М.В.Салтевського, М.Я.Сегая, П.Ф.Сілкіна, М.І.Сірого, С.М.Стахівського, Л.Д.Удалової, М.Л.Якуба та багатьох інших вчених.
Дослідження усіх зазначених вчених безперечно мають важливе значення для розвитку теорії доказів і вдосконалення правового регулювання оцінки джерел доказів. Багато наукових ідей і пропозицій, сформульованих в їх роботах, вже знайшли відображення в законодавстві і використаються в практичній діяльності правоохоронних органів.
Проте, незважаючи на значний розвиток, який зазнала теорія доказів, на сьогодні серед учених не досягнуто єдності поглядів щодо низки важливих питань. Зокрема, спірним залишається співвідношення між поняттями "доказ" та "джерело доказів". Невирішеним залишається ряд аспектів, пов'язаних з поняттям, змістом і значенням оцінки джерел доказів, співвідношенням між оцінкою доказів та оцінкою джерел доказів. Крім того, проблемними залишаються деякі питання, пов'язані з оцінкою конкретних джерел доказів, передбачених частиною 2 статті 65 КПК України.
Зазначені питання потребують глибокого теоретичного осмислення, систематизації, узагальнення існуючого матеріалу, розробки на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, практики доказування в кримінальних справах, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та свідчить про її актуальність