РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Науково-виробничі досліди з вивчення впливу абіотичних факторів проводились у
період 2001?2006 рр. у філії дочірнього підприємства агрофірми
„Шахтар-Орджонікідзе”, ВАТ „Відродження” Донецької області, СТОВ ППЗ
„Коробівський” Черкаської області, „Торговий дім Люботинська птахофабрика”
Харківської області.
Лабораторні дослідження проводили на кафедрі зоогігієни ХДЗВА, лабораторії
біохімії ННЦ „Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини ”
(м. Харків). Схема досліджень наведена на рис. 1.
Пташники для каченят побудовані за павільйонною забудовою. В дослідах
використовували каченят пекінської і сірої української порід з 1-добового до
49-добового віку. Відповідно до поставлених завдань були проведені наступні
досліди (табл. 1).
При проведенні експериментів враховували зоогігієнічні, зоотехнічні,
морфологічні, гематологічні, біохімічні та імунологічні показники.
Стан мікроклімату оцінювали згідно «Методичних рекомендацій з дослідження
систем мікроклімату в промисловому тваринництві і птахівництві», вказівок і
посібників з гігієнічних досліджень в тваринництві [30, 54, 63, 76, 77].
Оцінку температурно-вологісного режиму проводили за допомогою психрометрометра
Ассмана, тижневого термографа М-16 і гігрографа М-21, швидкість руху повітря -
кулькового кататермометра Хілла і електроанемометра ЕА-2М. Освітленість в
приміщеннях визначали люксметром типу Ю-16. Концентрацію шкідливих газів
визначали: окису вуглецю – титрометричним методом Суботіна-Нагорського; аміаку
– газоаналізатором типу УГ-2, кисню – газометричним методом за допомогою
газоаналізатора Холдена. Усі показники мікроклімату визначали щотижня в трьох
точках: торець, на рівні 0,5-1,0 м від підлоги та в центрі пташника.
Мал. 1. Схема досліджень
Таблиця 1 –
Заплановані досліди
1.
Особливості формування мікроклімату в приміщеннях для каченят різної місткості.
2.
Вплив способів вирощування на показники мікроклімату й резистентність каченят.
3.
Мікроклімат приміщень і продуктивність каченят при утриманні їх на підлозі
різних модифікацій.
4.
Вивчення впливу тривалості різних профілактичних розривів на стан природної
резистентності і продуктивності каченят.
5.
Сануюча дія бактерициду та її вплив на резистентність і збереження каченят.
6.
Використання рибав і гідротривіту для корекції природної резистентності та
підвищення продуктивності м’ясних каченят.
Наявність в повітрі б-, в-гемолітичних стрептококів, а також загальну
бактеріальну забрудненість визначали на чашках Петрі з використанням апарату
Кротова.
Кількість еритроцитів і лейкоцитів визначали в камері Горєва з використанням
меланжерів для розведення крові, вміст гемоглобіну – за методом Дервіза Г. В.
(1974), вміст загального білка - за допомогою рефрактометра, білкові фракції –
методом електрофорезу на папері.
Бактерицидну активність сироватки крові визначали за допомогою добової агарової
культури Е. соli (штам 2) з концентрацією за стандартом на ФЕК-56М 500 млн.
мікробних тіл в 1 мл згідно методики О.В. Смірнової, Т.А. Кузьміної (1996);
визначення активності лізоциму – нефелометричним методом у модифікації Маркова
Ю. М. та ін. (1966) з використанням тест-культури Micrococcus lysodeicticus.
Визначення відсотка фагоцитозу крові у відношенні до добової культури білого
стафілокока (штам 209) встановлювали за методикою Гостєва В.С. в модифікації
Плященка С.І., 1973.
Для визначення стану загальної імунологічної реактивності каченят
використовували внутрішньошкіряну пробу (В.І. Йоффе, К.М. Розенталь, 1943).
Приготування сироватки. Кроликові вагою 3-3,5 кг вводили сироватку, отриману з
крові каченят. Перший раз вводили 3 мл сироватки внутрішньовенно, другий раз –
4 мл, третій – 5 мл, з інтервалом між ін'єкціями 3 доби. При досягненні рівня
преципітинів в сироватці крові кроликів за відношенням до білка сироватки крові
каченят 1:10000 і вище, курс імунізації припиняли.
Хід реакції. Отриману «антикачину» сироватку вводили каченятам в області
міжщелепного простору в дозі 0,2 мл. Реакцію враховували протягом 3 діб. Оцінку
реакції проводили згідно ступеня набряку на місці введення сироватки. Різко
позитивною вважали реакцію з площею набряку не менше 2,5 см2; площею набряку
від 1,5 до 2,5 см2 – позитивною, з набряком, що не перевищував 1,5 см2 – слабо
позитивною, а за відсутності ознак набряку – негативною. Каченятам контрольних
груп вводили сироватку крові кроликів у вказаних дозах з таким же інтервалом.
У м'язах враховували вміст сирого жиру – за знежиреним залишком методом С.В.
Рушковського; сирої золи – методом сухого озолення, загального білка – за
Кьєльдалем в модифікації В.В. Єфремова (1973); азоту небілкового – об'ємним
методом; сирого протеїну – шляхом перерахунку кількості загального азоту (за
Кьєльдалем) з використанням коефіцієнта 6,25; триптофану – за методом Спайза і
Чемберза в модифікації Геллера (1958); оксипроліну – за Ньюменом і Логаном із
застосуванням методики кислотного гідролізу за Вербицьким; кальцію –
трилонометрическим методом; фосфору – колориметрично з ванадат-молібденовим
реактивом з утворенням фосфорно-молібденової кислоти; холестеролу – за Блуром,
нітратів – колориметричним методом з використанням реактиву Грісса;
білково-якісний показник (БКП) обчислювали за відношенням триптофану до
оксипроліну; вологоємкість і ніжність м'яса визначали експрес-методом за Грау і
Хаммом, калорійність – розрахунковим методом.
Ветеринарно-санітарну експертизу і якісні показники тушок і внутрішніх органів
проводили згідно «Правил ветеринарного огляду забійних тварин і
ветеринарно-с