Розділ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ЧАСОПИСУ
"ЖУРНАЛ МІНІСТЕРСТВА ШЛЯХІВ СПОЛУЧЕННЯ"
2.1 Причини становлення та розвитку науково-технічного
часопису "Журнал Міністерства шляхів сполучення"
До середини ХІХ ст. транспортні комунікації царської Росії були слабко розвинуті. У країні були відсутні тогочасні магістральні дороги, що у значній мірі відбивалося на розвиткові всієї національної економіки. Російський уряд розумів, що тільки побудувавши залізниці можна буде динамічно розвивати вітчизняну промисловість, сільське господарство і торгівлю, а також укріпляти обороноздатність країни. Ось чому їх будівництво стало для Росії першочерговим завданням. На запити суспільства відгукнулася наука, зокрема періодика. В цей час, а саме з 1826 р., став виходити і часопис "Журнал шляхів сполучення" (так у перші вісімнадцять років називався "Журнал Міністерства шляхів сполучення"). Особлива роль у його відкритті та функціонуванні протягом перших десяти років належить П.П. Базену - головному редактору часопису. Однак ця роль у вітчизняній літературі належним чином досі не з'ясована. Хоча відомо, що останнє десятиріччя життя і діяльності П.П. Базена було періодом його творчого зростання. Усі напрямки його діяльності: наукова, інженерна, архітектурна, педагогічна - ніби у дзеркалі відобразилися в "Журналі Міністерства шляхів сполучення".
Доречно зазначити всі назви досліджуваного нами журналу за весь період його існування. "Журнал Міністерства шляхів сполучення" у більшій частині своєї історії був органом Міністерства шляхів сполучення Російської імперії. Видавався у Петербурзі з 1826 по 1917 рр. У 1826-1845 рр. виходив у світ під назвою "Журнал путей сообщения", у 1845-65 рр. - "Журнал Главного управления путей сообщения и публичных зданий", у 1865-1875 рр. - "Журнал Министерства путей сообщения". У 1876-1877 рр. часопис не видавався. З 1878 по 1881 рр. виходив двома частинами: офіційна частина часопису "Журнал Министерства путей сообщения" була під назвою "Указатель правительственных распоряжений по Министерству путей сообщения" та неофіційна - "Инженер". З 1887 до 1889 рік обидві частини виходили в одній книзі. У 1889-1917 рр. виходила неофіційна частина під назвою "Журнал Министерства путей сообщения". З 1896 до 1904 - офіційна частина виходила у світ у вигляді додатку "Вестник Министерства путей сообщения", а з 1904 до 1917 - "Вестник путей сообщения". Загалом, "Журнал Министерства путей сообщения" був солідним науково-технічним виданням з широкою будівельною і залізничною тематикою; публікував праці вітчизняних вчених в галузі механіки, будівництва, залізничного і водного транспорту тощо. Зробимо екскурс в історію розвитку часопису "Журнал Міністерства шляхів сполучення". Вона цікава і повчальна (Додаток А).
Створення технічної періодики диктувалося потребами країни, яка стала на шлях промислового перевороту. У 1825-1830 рр. було засновано біля десятка журналів, серед яких "Горный журнал" (1825), "Вестник путей сообщения" (1826) та інші. Поки-що незрозуміло, хто першим запропонував видавати шляховий журнал. Одні автори кажуть, що це зробив А.А. Бетанкур у 1824 р. [41, C.83], інші вказують на Я.О. Севастьянова, але на архіви не посилаються [42]. Нам відома найбільш рання ідея проекту часопису, датована 8 листопада 1822 р. і належить вона герцогу О. Вюртембергскому [43, Л.1-3]. Марнолюбство Головного управляючого залізницями царської Росії, якому не давали спокою лаври попередників, безперечно, могло привести його до думки про створення журналу як засобу відзначитися на новому полі діяльності. З цією метою герцог заснував Комітет (пізніше - Учений Комітет), до якого увійшли Базен, Сеновер, Третер, Готман і Севастьянов. Цей Комітет відразу розпочав активну роботу по створенню часопису.
Разом з цим фактом, на передумови створення часопису "Журнал Міністерства шляхів сполучення" проливають світло два листи майбутнього декабриста М.І. Тургенєва його братові письменнику І. Тургенєву. Перший лист датується 1-м квітнем 1821 року. В ньому зокрема зазначається: "Нещодавно А.А. Бетанкур через Олексія Миколайовича Аленіна і сам пропонував мені місце після його звільнення. Заняття моє полягало б у складанні історичного опису всього того, що в Росії було зроблене для шляхів сполучення, і у виданні журналу щомісячного про цей предмет. Платню Бетанкур пропонує до 6000 крб. Спочатку замість себе я пропонував йому Куніцина, але він не погодився; а запропонував ще мені...я сказав Бетанкуру, що не можу дати тепер рішучої відповіді. Він це сприйняв за відмову; так і я балакав в цьому змісті; або ж він хоче, щоб журнал почав виходити з 1822 р; а потрібно хоча б півроку для приготування. Хоча справа доріг і каналів і не моя; хоча би вона і відволікла би мене ще більше...але платня робила б для мене це місце вигідним. Налякала мене тільки "а ля періодика"! Не займаючись видаванням ніколи нічого періодичного, не знаю, важко це чи ні...". У другому листі, написаному через 14 днів, М.І. Тургенєв коротко повторює цю ж інформацію [44]. Таким чином, найбільш ранній проект створення часопису належить герцогу О. Вюртембергському, однак сама ідея значно давніша і її авторство виходить ще від А.А. Бетанкура, але вже не з 1824, а раніше, з 1821 року (Додаток Б).
В результаті спільних зусиль 6 грудня 1822 р. були складені програма журналу і проект Канцелярії, до якої увійшли два "приватних" редактори - П.П. Базен і Я.О. Севастьянов. Журнал повинен був виходити щомісячно, загальним тиражем 1200 екземплярів російською і французькою мовами [45]. У вересні 1823 р. цар Олександр І підписав наказ про його видання. В Комітеті під головуванням Карбоньєра на першому його засіданні були Сеновер, Базен, Резімон, Севастьянов, Ламе і Клайперон.
Перш, ніж давати оцінку діяльності часопису "Журнал Міністерства шляхів сполучення" в перші роки свого існування, ми змушені охарактеризувати ситуацію його появи дати характеристику його першого головного редактора - П.П. Базена. Та незначна інформація, яку нам вдалося віднайти в енцик
- Киев+380960830922