РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОҐІЧНИЙ ПРИНЦИП Й ЗАГАЛЬНА
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТИЧНОГО
МАТЕРІАЛУ, МЕТОДИ ТА МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методолоґічний принцип
Перед описом методів та методик вивчення ефективності комплексного лікування ВХ ДПК, асоційованої з Helicobacter pylori, вважаємо за необхідне зупинитися на висвітленні методолоґії роботи, на тих міркуваннях, що лягли в основу аналізу та синтезу фактичного матеріалу дисертації.
Дослідження проведено на базі ґастроентеролоґічного та терапевтичного відділень Львівської обласної клінічної лікарні та комунальної 3-ої міської клінічної лікарні, а також на кафедрі шпитальної терапії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. У дослідження включались хворі, у яких було діаґностовано ВХ ДПК і яким було необхідне стаціонарне обстеження та лікування у зв'язку з важкістю стану, а також хворі, які не мали скарг, але були госпіталізовані для діаґностичного обстеження і, якщо необхідно, лікування в стаціонарних умовах. Пацієнти, загальний стан яких дозволяв їм виконувати діаґностично-лікувальну програму амбулаторно, лікувалися в домашніх умовах і приходили на контрольні обстеження згідно з установленим графіком. Спершу вивчали поширеність Нр-асоційованої ВХ ДПК. Із усіх 136 пацієнтів, що звернулися за медичною допомогою, було відібрано 125 хворих, які дали згоду на обстеження й лікування.
Дослідження проводилося у два етапи. На першому етапі виконання роботи вивчали вплив флуренізиду на кислототвірну функцію шлунка за допомогою інтраґастральної рН-метрії. На другому етапі вивчали клінічну ефективність комплексного лікування ВХ ДПК, асоційованої з Нр, з включенням флуренізиду. На кожного тематичного хворого було заведено анкету, яка відображала стан хворого до, під час і після лікування, на основі чого створено комп'ютерний банк даних пацієнтів.
Було сформовано дві групи: І - дослідна - 60 хворих, які отримували омепразол по 20,0 мг двічі на добу зранку і ввечері, орнідазол - по 500,0 мг двічі на добу зранку і ввечері, де-нол по 120,0 мг чотири рази на добу та флуренізид по 300,0 мг перорально 2 рази на добу через 1 годину після їди о 800 і 2000; ІІ - контрольна - 65 хворих, які приймали омепразол по 20,0 мг двічі на добу зранку і ввечері, орнідазол - по 500,0 мг двічі на добу зранку і ввечері, де-нол по 120,0 мг чотири рази на добу та клацид по 500,0 мг зранку і ввечері. Курс лікування в обох групах хворих становив 14 діб.
У дослідній та контрольній групах у лікувальному комплексі ми застосовували препарат орнідазол, оскільки відомо, що резистентність до метронідазолу дуже висока [69, 114]. Із цих міркувань, ерадикаційну схему лікування, яка включала омепразол, орнідазол, де-нол та клацид, ми розглядаємо як модифіковану стандартну схему.
Ефективність лікування оцінювали під час та через 1 місяць після завершення курсового лікування за такими критеріями: клінічні показники (суб'єктивно та об'єктивно - наявність чи відсутність скарг та проявів захворювання у хворих); визначення Нр-інфекції (за допомогою інвазивних та неінвазивних лабораторно-інструментальних методик); виявлення макро- та мікроскопічних змін СО ҐДЗ за допомогою езофаґоґастродуоденофіброскопії із проведенням прицільної біопсії та цитолоґічного дослідження після завершення курсового лікування.
Окрім цього, з метою вивчення стану ВНС усім хворим у дослідній і контрольній групах до та через 1 місяць після завершення курсового лікування проводили дослідження варіабельності серцевого ритму (ВСР).
У своїй роботі ми керувалися сучасними принципами діаґностики та лікування цієї нозолоґії, а також результатами багаторічної наукової роботи кафедри шпитальної терапії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Зокрема, ми використовували міжнародну статистичну класифікацію хвороб та споріднених проблем - МКХ-10, клінічну класифікацію стадій ВХ ҐДЗ (О.О. Абрагамович, М.П. Павловський, Є.(О.)С. Абрагамович та інші) [112].
Для характеристики вікових груп використано класифікацію ВООЗ: 18-29 років - молодий вік, 30-44 - зрілий, 45-59 - середній, 60-74 - похилий, 75-85 - старечий, 90 та більше - довгожилий [112]. В основу вивчення ефективності лікування ВХ ДПК, асоційованої з Нр, були покладені рекомендації Маастрихтських консенсусів.
Статистичну обробку отриманих результатів проводили на ПК Pentium-IV за допомогою програми Microsoft Excel 2000, використовуючи загальноприйняті методи варіаційної статистики. Вірогідність різниці між середніми величинами визначали за допомогою критерію Стьюдента.
Використання описаних основних принципів методолоґічного підходу до вирішення питання ефективності лікування ВХ ДПК, залучення до опрацювання матеріалу комп'ютерних програм, дало змогу оцінити ефективність схеми лікування, яку ми запропонували, та випрацювати свої рекомендації щодо лікування Нр-асоційованої ВХ ДПК.
2.2. Загальна клінічна характеристика хворих
Спершу ми хотіли б звернути увагу на поширеність гелікобактерної інфекції серед хворих на ВХ ДПК (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Інфікованість Helicobacter pylori
Загальна
кількістьІнфікованість Helicobacter pyloriНр (+)Нр (-)N%N%N%136100,012591,9118,1 Як видно із табл. 2.1, Helicobacter pylori виявили в 91,9% обстежуваних хворих на ВХ ДПК.
У табл. 2.2 продемонстровано, що серед усіх осіб, які брали участь у дослідженні, переважали чоловіки (59,2%) порівняно із жінками (40,8%). У дослідній групі незначно переважала кількість жінок - 53,3% порівняно з кількістю чоловіків 46,7%, а в контрольній - кількість чоловіків була значно більшою (70,8%) порівняно із жінками (29,2%).
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за статтю у групах
СтатьЗагальна кількістьІ група (n=60)ІІ група (n=65)N%N%N%Чоловіки7459,22846,74670,8Жінки5140,83253,31929,2Всього125100,060100,065100,0
Інформація, подана в табл. 2.3, свідчить про те, що на момент огляду та лікування хворі перебували в таких вікових