РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
Робота виконана на базі ендокринологічного та ревматологічного відділень Київської обласної клінічної лікарні №1 в період 2003-2006 років.
До обстеження було включено 133 хворих жінки з раніше встановленим діагнозом важкої форми гіпотиреозу, віком 20-65 років (43,2±0,85) і середнім рівнем ТТГ - 20,01±2,47 мМО/л, середня тривалість захворювання - 6,83±0,4 років. В дослідження були включені тільки жінки для однорідності груп та зручності співставлення, оскільки чоловіки в 4-8 раз рідше, ніж жінки, хворіють на захворювання ЩЗ [8, 54, 61-64], а серед них ще менша кількість мають артропатію. Крім того, було досліджено 20 практично здорових осіб.
У 75 (56,4%) обстежених хворих причиною гіпотиреозу був АІТ, встановлений раніше за критеріями Російської асоціації ендокринологів [24, 63, 75, 76], у 51 (38,3%) з них діагноз був підтверджений гістологічно (ТАПБ ЩЗ або інтраопераційна біопсія). У 58 (43,6%) хворих гіпотиреоз був наслідком оперативного лікування іншого неімунного захворювання ЩЗ (вузлового зобу, аденоми ЩЗ, раку ЩЗ) та верифікований гістологічно.
На момент обстеження у 97 (72,9%) хворих шляхом корекції доз тиреоїдних гормонів було досягнуто стану медикаментозної субкомпенсації гіпотиреозу, коли лабораторні показники ТТГ наближалися до норми (середній рівень ТТГ досяг 7,78±1,19 мМО/л), але спостерігалися симптоми гіпотиреозу.
Симптоми гіпотиреозу були в основному однотипними, але ступінь їх прояву був різним. У переважної більшості хворих, 111 (83,5%), провідне місце займали зміни нервово-психічної сфери. Спостерігались загальна загальмованість, скутість, різке сповільнення психічних процесів, порушення пам'яті, головний біль, запаморочення. Нерідко спостерігались скарги на м'язову слабкість, біль у м'язах, оніміння пальців кінцівок.
З боку серцево-судинної системи у 109 (81,9%) переважали скарги на періодичний біль в ділянці серця різного ступеня інтенсивності та різної локалізації. У багатьох хворих виявлена брадикардія, майже в усіх - ослабленість тонів серця при аускультації. Рівень артеріального тиску у 67 (50,4%) хворих був підвищеним, у решти - нормальним або зниженим.
Набряковий синдром спостерігався у 104 (78,2%) хворих і характеризувався різним ступенем набряку повік, обличчя або дистальних відділів кінцівок, в 13 (9,8 %) хворих відмічався перикардіальний випіт на ЕхоКГ.
Трофічний синдром у 110 (82,7%) хворих характеризувався сухістю шкіряних покривів різного ступеня, іноді з лущенням, гіперкератозом, потовщенням шкіри, випадінням волосся, ламкістю нігтів.
Анемічний синдром спостерігався у 23 (17,3%) хворих. Порушення менструального циклу - у 3 (2,3%) хворих.
Симптоми ураження шлунково-кишкового тракту відмічались у 74 (55,6%) хворих у вигляді зниження апетиту, метеоризму, болю в правому підребер'ї та в ділянці товстого кишківника, шлункового дискомфорту, закрепів, стійких до лікування звичайними засобами.
Суглобовий синдром різної етіології спостерігався у 103 (77,4%) хворих. В залежності від етіології суглобового синдрому всі хворі були розподілені на три дослідні групи (табл. 2.1).
До першої дослідної групи увійшли 35 (26,3%) хворих на гіпотиреоз, в яких причиною суглобового синдрому була гіпотиреоїдна артропатія (інші причини були виключені). Причиною гіпотиреозу у 17 (48,6%) хворих цієї групи був АІТ, у 9 підтверджений гістологічно; у 18 (51,4%) хворих - П/О гіпотиреоз. Середня тривалість гіпотиреозу в цій групі становила 7,2±0,7 роки, середній рівень ТТГ (після корекції дози тироксину) - 8,79±1,97 мМО/л. Суглобовий синдром в даних хворих виник на фоні існуючого гіпотиреозу, тривав в середньому 2,78±0,25 роки і не зникав при терапії тиреоїдними гормонами.
Таблиця 2.1
Характеристика обстежених хворих
ГрупиКількість,
n (%)Середній вік
(М±m), рокиСередня тривалість гіпотиреозу
(М±m), рокиТТГ
(М±m), мМО/л Контрольна група30 (22,6%)38,87±1,356,03±0,805,19±1,62І дослідна група35 (26,3%)38,14±1,487,20±0,708,79±1,97ІІ дослідна група49 (36,8%)48,63±1,127,53±0,759,65±2,71ІІІ дослідна група19 (14,3%)44,89±2,726,90±1,246,89±3,38 Всього133 (100%)43,20±0,856,83±0,407,78±1,19
До другої дослідної групи увійшли 49 (36,8%) хворих на гіпотиреоз в поєднанні з ОА, встановленим на підставі критеріїв Американської колегії ревматологів (ACR, 1990) [50]. Причиною гіпотиреозу у 25 (51,0%) хворих був АІТ, в 19 з них підтверджений гістологічно (ТАПБ ЩЗ або інтраопераційна біопсія). У 24 (49,0%) хворих гіпотиреоз був наслідком оперативного лікування неімунного захворювання ЩЗ (аденоми або раку). Середня тривалість гіпотиреозу в цій групі склала 7,53±0,75 років. Середній рівень ТТГ становив 9,65±2,71 мМО/л (після корекції дози тироксину). Середня тривалість ОА складала 4,22±0,43 роки. За критеріями J. H. Kellgren та J. S. Lawrence [47, 50] у 8 (16,3%) хворих була діагностована І рентгенологічна стадія ОА, у 28 (57,2%) - ІІ, у 13 (26,5%) - ІІІ.
До третьої дослідної групи були включені 19 (14,3%) хворих на гіпотиреоз у поєднанні з РА, встановленим згідно з критеріями Американської колегії ревматологів (AСR, 1996 р.) [80, 114, 115]. Причиною гіпотиреозу в усіх хворих був АІТ, що у 16 почався до захворювання суглобів. Гіпотиреоз в середньому тривав 6,90±1,24 років, середній рівень ТТГ в цій групі становив 6,89±3,38 мМО/л (після корекції дози тироксину). Для визначення клінічного варіанту РА, активності процесу та характеру перебігу користувались клінічною класифікацією Асоціації ревматологів України [72]. Середня тривалість РА становила 4,95±0,56 років. У 5 (26,3%) хворих цієї групи був діагностований серонегативний варіант РА, у 14 (73,7%) - серопозитивний. Другий ступінь активності РА встановлено у 14 (73,7%) пацієнтів, у 5 (26,3%) пацієнтів - третій. Рентгенологічно у 11 (57,9%) хворих спостерігалась ІІ стадія захворювання, у 8 (42,1%) - ІІІ. Всі пацієнти цієї групи до по