РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
Робота виконана на кафедрі сімейної медицини факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Спостереження проведені над 140 особами, репрезитативними за віком і статтю. Серед обстежених було 115 хворих на хронічну серцеву недостатність із гепаторенальним синдромом, які перебували на стаціонарному лікуванні в інфарктному та кардіологічному відділеннях Львівської комунальної клінічної лікарні швидкої медичної допомоги в період з 2003 р. по 2007 р. Серед них було 83 (72,17%) чоловіків і 32 (27,83%) жінки (середній вік - 63,2 років). Причиною ХСН у 94 (81,74%) пацієнтів була ішемічна хвороба серця (ІХС), у 21 (18,26%) - ревматичні вади серця. Контрольну групу склали 25 практично здорових осіб без ознак ІХС, які не перебували на диспансерному спостереженні з приводу соматичної патології і за останні два роки не хворіли гострими простудними захворюваннями. За допомогою ЕКГ у них були виключені порушення коронарного кровообігу при відсутності клінічних ознак ІХС.
Лабораторно-інструментальні дослідження проведені у відділенні функціональної діагностики, лабораторіях лікарні, кафедри сімейної медицини та кафедри клінічної лабораторної діагностики факультету післядипломної освіти Львівського Національного медичного університету імені Данила Галицького.
Згідно рекомендацій комітету експертів ВООЗ, хворі були розподілені за віком на: зрілий вік (30-44 роки), середній (45-59), похилий (60-74) та старечий (старше 74 років). Більшість із пацієнтів були середнього та похилого віку (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за статтю та віком
Вік хворих
(років)Чоловіки (n=83)Жінки (n=32)Всього (n=115)абс.%абс.%абс.%30-4432,6110,8743,4845-592420,8786,963227,8360-744337,391916,526253,91Старше 74 1311,3043,481714,78
Розподіл хворих за причиною ХСН в залежності від статті та віку приведено в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за причиною ХСН, статтю та віком хворих
Вік хворих
(років)ІХС (n = 94)Ревматичні вади (n = 21)чоловікижінкиЧоловікижінкиабс.%абс.%абс.%абс.%30-4421,7410,8721,7421,7445-591714,7843,4832,6154,3560-744135,65119,5754,3543,48Старше 741311,3054,35----Всього7366,072118,27106,09119,57
Як видно із таблиці 2.2, майже у 3/4 (84,34%) пацієнтів причиною ХСН була ішемічна хвороба серця. Серед хворих на ІХС переважали (80,85%) чоловіки; з ревматичними вадами жінок було на одну більше.
Згідно класифікації хронічної серцевої недостатності Стражеска-Ланга-Василенка (1935), ІІА стадію СН виявлено у 29 (25,22%) хворих, ІІБ - у 61 (53,04%), ІІІ-ю - у 25 (21,74%) (рис. 2.1). У 42 (36,52%) пацієнтів виявлена артеріальна гіпертензія, 17 (14,78%) перенесли інфаркт міокарда, у 23 (20,87%) спостерігалась перманентна фібриляція передсердь. Із супутніх захворювань у 25 (21,74%) виявлено хронічний бронхіт; у 50 (43,48%) сечокам'яну хворобу; у 23 (20,0%) - різного ступеня ожиріння.
Рис. 2.1. Розподіл хворих за стадіями серцевої недостатності
та причинами захворювання
2.2. Методи дослідження та статистичний аналіз
Обстеження хворих включало опитування, огляд, визначали ріст, індекс маси тіла (ІМТ), проводили традиційні лабораторно-інструментальні дослідження (досліджували функцію печінки, концентрацію глюкози в крові, ліпідний спектр крові, проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини і серця, електрокардіографічне дослідження).
Клінічні аналізи крові та сечі проводили за загальноприйнятими методиками. Для оцінки функціонального стану печінки досліджували вміст білірубіну та його фракцій в крові, активність АлАТ, АсАТ, ?-глутамілтранспептидази (ГГТП), лужної фосфатази (ЛФ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), визначали тимолову пробу, рівень креатиніну та сечовини, загальний білок та білкові фракції. Для проведення біохімічних досліджень кров брали вранці із ліктьової вени натще після 12-годинного голодування. Вміст загального білірубіну та його фракцій в сироватці крові визначали калометричним діазометодом Йендрашека; активність трансаміназ (АлАТ, AсАT) - методом Райтмана та Френзеля; ЛФ, ЛДГ, ГГТП та тимолову пробу за допомогою набору "Біофарма" кінетичним методом.
Показники ліпідного обміну оцінювали за рівнем загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) та коефіцієнта атерогенності (КА). Рівень загального холестерину в сироватці крові визначали за методом Ілька, тригліцеридів - ферментним методом, ліпопротеїдів - турбидиметричним методом по Бурштейну та Самаю. Концентрацію ХС ЛПНЩ вираховували за формулою W.T. Friedewald (ХС ЛПНЩ = ЗХС - (ХС ЛПВЩ + ТГ/2,22)), КА - за формулою А.М.Климова.
Стан системи вільнорадикальних окислювальних реакцій у сироватці крові вивчали за ступенем інтенсивності перекисного окислення ліпідів (ПОЛ); вміст малонового диальдегіду (МДА) - за методикою визначення продуктів ПОЛ у реакції з тіобарбітуровою кислотою (ІАОА) при нагріванні в кислому середовищі; системи антиоксидантного захисту організму - за активністю каталази та СОД (метод М.А. Королюка та співавт.).
Показники системи гемостазу [167, 168] вивчали за автокоагуляційним тестом (Беркард та ін., 1937) (АКТ), який визначає динаміку наростання та інактивації тромбопластин-тромбінової активності в крові. Стандартизацію фосфоліпідної та контактної активації початкового процесу зсідання крові проводили шляхом застосування гемолізату еритроцитів. Визначали наступні параметри:
А - зсідаюча активність на другій хвилині інкубації ГКС (норма: 15,5± 11,8);
МА - максимальна зсідаюча активність (норма 100±1,0%);
Т1 - час досягнення 1/2 МА (норма 3,7 ± 0,2 хв);
Т2 - час досягнення МА ( норма 10хв);
Ф - час зни