РОЗДІЛ 2. Вплив національно-культурних особливостей тексту на організацію його структури..........................................68
2.1. Лінгвоетнічна комунікативна компетенція
як складовий елемент розуміння тексту ................................68
2.1.1. Національно-культурний аспект
художнього твору як невіддільна складова
для вірного розуміння іншомовного тексту...........................68
2.1.2. Основні ознаки тексту як комунікативного цілого:
когезія та поєднання понадфразових єдностей
в текстах сучасним івритом та їх перекладах........................75
2.1.3. Взаємодія тексту і контексту в творах івритської прози.......... 96
2.1.4. Пресупозиція, підтекст та фонові знання
в текстах сучасної прози івритом..................................... 108
2.2. Текстові лакуни як маркери специфіки
лінгвокультурної спільноти..............................................116
2.2.1. Особливості реалізації лінгвоетнічного бар'єру в текстах
сучасної прози івритом................................................116
2.2.2. Специфіка лінгвоетнічної реакції при розумінні творів з національно-культурним компонентом............................128
2.2.3. Різновиди текстових лакун в текстах художньої
прози івритом.............................................................. 137
2.2.4. Засоби елімінування лакун та їх вплив на структуру тексту
сучасної прози..............................................................160
Висновки до другого розділу...........................................165
ВИСНОВКИ ..............................................................................168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .........................................171
ДОДАТКИ ................................................................................189
ВСТУП
Дослідження в галузі лінгвістики останніх десятиліть відкрили цілий ряд важливих властивостей тексту як одиниці мовлення - логічну цільність, структурну оформленість, екстралінгвістичну спрямованість, єдність та зв'язність окремих компонентів, завершеність, змістову автономність. Увага до змістового аспекту мови у зв'язку з вивченням закономірностей функціонування тексту, розвитку прийомів лінгвістичного дослідження тексту, виокремлення історії літературних мов викликали особливе зацікавлення до розглядання специфіки мови художньої літератури.
Звернення до тексту як об'єкту наукового аналізу цілком закономірно і обумовлене усім ходом еволюції цілого комплексу гуманітарних дисциплін: логіки, семіотики, психолінгвістики, лінгвокультурології, і зокрема філологічних: теорії перекладу, теорії мовної комунікації, стилістики, граматики, літературознавства. Однією з досліджуваних проблем у загальній теорії лінгвістики тексту є проблема всебічного вивчення різних елементів мови в плані їх участі у структурній і семантичній організації тексту. У зв'язку з цим особлива роль у забезпеченні семантичної когерентності (цільності) тексту належить різноманітним мовним засобам, які визначають еквівалентні відносини у тексті. Необхідність дослідження проблем когезії (зв'язності) на основі виокремлення суттєвих характеристик цього явища особливо яскраво виявляється при аналізі художнього тексту. Багатомірність та складність змісту, структурної організації, форм втілення та сфер функціонування художнього тексту як типу дискурсу вимагає застосувати при його аналізі цілого комплексу даних таких наукових галузей, як лінгвістика, психолінгвістика, лінгвокультурологія, літературознавство, соціолінгвістика, теорія комунікації. Таким чином, питання про збереження основних текстових властивостей в оригіналах та перекладах ми розглядаємо спираючись на дослідження в різних гуманітарних галузях.
Найскладніше встановлюються еквівалентні відношення у текстах, створених в різних лінгвосоціокультурних спільнотах, в текстах першотворів та перекладів різними мовами. В сучасному перекладознавстві переклад розглядається як один із способів міжкультурного спілкування [2; 77; 78; 96]. В процесі перекладу здійснюється комунікативне порівнювання текстів різними мовами [91; 95]. Здійснення цього процесу та оцінювання його результатів передбачає вміння зіставляти форму та зміст різноманітних текстів, враховуючи особливості структури, змісту та способів функціонування цих текстів у кожній з порівнюваних мов. Для створення еквівалентного тексту мовою перекладу необхідно аналізувати співвідношення тексту як цільної структури з мовними структурами, що його утворюють[74; 125; 168]. Все це стає можливим на основі положень та підходів лінгвістики тексту. Тому велике значення для сучасного перекладознавстві мають результати досліджень в галузі лінгвістики тексту.
Питання про основні текстові властивості, засоби зв'язку між компонентами тексту, особливості структури тексту знайшли своє відображення в дослідженнях та публікаціях багатьох авторів. Так, визначенню основних характеристик тексту, опису його структурних складових, засобів зв'язку в межах окремого тексту присвячені праці Белерт І., Вайнріха Г., Вежбицької А., Гіндіна С. І., Лотмана Ю. М., Ніколаєвої Н. В., Реферовської О., О., Турмачевої Н.О., Черняховської Л. О., Якобсона Р. В роботах Бархударова Л. С., Дарбельне Ж., Каде О., Комісарова Ю. М., Которової Е., Латишева Л. К., Найди Ю., Нелюбина Л.Л. з'ясовано основні текстологічні аспекти перекладознавства, запропоновано шляхи та засоби вибору еквівалентів в перекладах текстів на матеріалі різних мов, визначено типологічні ознаки та концепції еквівалентності. Дослідження Виготського Л.С., Гальперіна І.Р., Жинкіна Н.І., Колшанського В.Г., Леонтьєва О.О. розкривають психолінгвістичні особливості творення, функціонування та усвідомлення тексту реципієнтом. Питання впливу національно-культурних особливостей дійсності та проблеми функціонування мовно