Розділ III
формування відповідальності як професійно значущої якості майбутнього
соціального працівника
3.1. Теоретичне та методичне обґрунтування програми формування відповідальності
як професійно значущої якості майбутнього соціального працівника
Вироблення теоретично-методологічної позиції, розробка конкретної програми та
відбір засобів формування відповідальності як професійно значущої якості
майбутнього соціального працівника передбачає розуміння механізмів та умов її
становлення. Слід зазначити, що у психологічній літературі немає єдності у
поглядах на проблему феномена відповідальності.
Так, згідно з гуманістичною концепцією К.Роджерса, формування відповідальності
можливе через усвідомлення власної самості, яка перебуває в полі досвіду кожної
людини. Механізмом, інтегруючим почуття відповідальності, є процеси асиміляції
глибинного досвіду переживання власного внутрішнього ядра людини. Усвідомлюючи
свої позитивні й негативні установки, мотиви, бажання, людина проникає в
глибини власного несвідомого, паралельно розширюючи межі досвіду «Я».
Гуманістичні психологи вважають, що рівень відповідальності зростає в процесі
пізнання і розширення власних психологічних меж. Останнє можливе за рахунок
відповідального прийняття власної неповторності та унікальності [127].
В логотерапевтичній теорії В.Франкла вважається, що основою формування
відповідальності є вибір цінностей, пошук смислу і керування голосом совісті.
Совість, на його думку, є тим єдиним критерієм, який завжди інтуїтивно вказує
правильне вирішення [173].
Відповідно до теорії відповідальності Л.Колберга, моральна свідомість
розвивається не в результаті безпосереднього присвоєння соціального
(зовнішнього) досвіду, а в ході активної творчої взаємодії індивіда із
соціальним середовищем [194].
Дослідники [3], [93], [138] виділяють в основному два головні критерії
прийняття людиною відповідальності. По-перше, це узгодженість необхідності з
бажаннями та потребами особистості, тобто завдання, обов'язок набувають для неї
особистісного смислу, що є «основними констатувальними (твірними) одиницями
особистості, безпосередньо визначають головні та відносно постійні ставлення
людини до основних сфер життя – до світу, до інших людей, до самої себе» [138,
с. 149].
Вони підкреслюють, що відповідальності не можна навчити, нею не можна оволодіти
лише шляхом засвоєння тих чи інших правил і значень. Людина стає відповідальною
в реальних життєвих ситуаціях та обставинах, які несуть у собі моральний
конфлікт – суперечності різних смислових рівнів. Це передбачає включення
механізмів смислотворення у процесі взяття на себе обов'язку.
Другим критерієм прийняття відповідальності є реалізація особистістю
необхідного відповідно до своїх сил, самостійно і згідно з вимогами,
поставленими до самої себе. Для виконання обов'язку суб'єкт має бути здатним
здійснювати самоконтроль, ураховувати зміни в об'єктивних та суб'єктивних
ситуаціях і відповідно до цього регулювати свою поведінку та мотивацію.
Важливим критерієм розвитку відповідальності є зміна суб’єкта в часі. М.В.
Савчин зазначає, що за критерієм «зміна в часі суб'єкта» проявляється у таких
моментах: по-перше, це зростання можливостей індивіда (знань, умінь, навичок,
здібностей); по-друге, – зростання потреб та інтересів особистості, поява
нових, що, в свою чергу, призводить до зміни акцентів у процесі прийняття
обов'язку [135]. Автор підкреслює, що з'єднувальним елементом між
відповідальністю за минуле та відповідальністю за майбутнє є відповідальність
за теперішнє, бо доля майбутнього вирішується в теперішній момент завдяки
врахуванню досвіду минулого та орієнтації на перспективу.
У психологічній літературі підкреслюється роль самосвідомості у становленні
відповідальності як особистісної якості та й в цілому у формуванні особистості.
Залежно від психологічних особливостей самооцінки як прояву самосвідомості
остання може як стимулювати, так і стримувати активність особистості, сприяти
моральному зростанню або гальмувати його. Так, об'єктивна самооцінка адекватно
регулює діяльність і поведінку школяра. Вона є необхідною умовою успішного
самовиховання особистості. Неадекватні уявлення про себе нерідко стають
джерелом вибору хибних шляхів до самоствердження. Самооцінка дозволяє виявити
та оцінити свої можливості для прийняття того чи іншого рішення, зумовлює
свободу вибору. Обов'язок, який бере на себе особистість, узгоджується з
можливостями, з'ясованими нею у процесі самооцінювання [8], [25], [132], [134],
[152], [183].
Побудова нашого формувального експерименту ґрунтувалася на підході М.В.Савчина
та Л.П.Татомир до визначення сутності процесу розвитку та формування моральної
відповідальності, який полягає в тому, що когнітивні уявлення особистості про
моральні норми поведінки за певних умов перетворюються у внутрішні регулятори
поведінки та діяльності [138], [159]. Виходячи з цього, ми припускали, що
ефективне формування відповідальності полягає у більш глибокому розвитку
усвідомлення студентами сутності цього явища, вмінні розпізнавати прояви
власної безвідповідальності, виробленні негативного ставлення до неї та
підкріпленні відповідальної поведінки.
У контексті врахування специфіки здійснення формувального експерименту з
майбутніми соціальними працівниками ми спиралися на думку про єдність
соціальної і психологічної (зовнішньої і внутрішньої) детермінанти
відповідальності. Згідно з таким підходом, відповідальність тісно пов'язана з
усвідомленням особистістю змісту свого життя. Від змісту буття, цінностей, які
спонукають людину до діяльності