РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЇЇ ЗВ’ЯЗКУ З
МАРКЕТИНГОМ
Теоретичні основи поняття «конкурентоспроможність»
На сучасному етапі подальшого поступу глобалізаційних процесів у світі великого
значення набувають нові підходи до посилення конкурентних позицій підприємств
різної сфери діяльності, зокрема сфери автотранспорту. Ситуація на ринку стає
дедалі більш напруженою через постійне зростання кількості нових його
учасників. Цілком очевидним є той факт, що конкуренція стає все більш
напруженою й автотранспортним підприємствам конче потрібно шукати нові,
сучасні, а може, навіть, й революційні підходи до підвищення та подальшого
укріплення своїх конкурентних позицій.
В епоху інтернаціоналізації виробництва єдиним критерієм його ефективності та
затребуваності продукції чи послуг, що пропонуються підприємством, є
конкурентоспроможність. Прагнення Украйни увійти до світової та європейської
спільноти вимагає від нашої держави нової стратегії щодо удосконалення
конкурентних позицій українських підприємств.
На автотранспортному ринку, продукцією якого є перевезення вантажів, діють
закони ринкової економіки, що засновані на конкуренції суб’єктів, які
пропонують для споживання однорідний продукт [71].
Конкуренція (від пізно латинського «concurrentia») – це антагоністична боротьба
між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва та збуту товарів, за
отримання найбільшого прибутку [91]. Розподіл «предмета» та «об’єкта»
конкуренції вказує на дві сфери впливу в конкурентній боротьбі: товар (предмет)
та споживач (об’єкт). Отже, методи конкурентної боротьби та способи оцінки
рівня конкуренції є різними [62].
Проблема конкуренції протягом багатьох років досліджувалася багатьма видатними
вченими-економістами, серед яких такі автори, як Дж. Кейнс, А. Курно, К. Маркс,
А. Маршалл, М. Портер, Д. Рікардо, А. Сміт, Й. Шумпетер та інші. Щодо
українських та російських науковців, які вивчали проблеми конкуренції, то серед
них можна відзначити Г. Азоєва, С. Єрохіна, В. Глущенка, В. Діканя, М.
Єрмоленка, П. Єщенка, Ю. Іванова, Р. Фатхутдінова, Д. Юданова, В. Шинкаренка та
ін.
Видатні діячі класичної політекономії, такі як К. Маркс, Д. Рікардо, А. Сміт
постулювали принципи досконалої конкуренції [73]. А вже послідовники
неокласичної політекономії, такі, як Дж. Кейнс, А. Курно, А. Маршалл розглядали
у своїх роботах моделі недосконалої конкуренції (монополістична,
олігополістична та чиста монополія).
Закон України «Про захист економічної конкуренції» [2] визначає це поняття
наступним чином: «Економічна конкуренція (конкуренція) – змагання між
суб’єктами господарювання з метою отримання завдяки власним досягненням переваг
над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти
господарювання мають можливість обирати між декількома продавцями, покупцями, а
окремий суб’єкт господарювання не може визначити умови обороту товару на
ринку».
У роботі [24] автор характеризує поняття конкуренції як «притаманне товарному
виробництву змагання між окремими господарськими суб’єктами (конкурентами),
зацікавленими в більш вигідних умовах виробництва і збуту товарів».
Ф.І. Євдокімов у [39] та Г. Азоєв у [4] надають схожі визначення конкуренції, у
яких відзначається, що конкуренція –це змагання (суперництво) на будь-якому
терені між окремими особами, що зацікавлені у досягненні однієї й тієї ж мети.
А. Сміт оцінює конкуренцію, як «чесне, без змови, суперництво, що ведеться між
продавцями». Основним методом конкурентної боротьби він вважав зміни цін.
М. Портер, видатний професор у галузі управління торгово-промисловою діяльністю
Гарвардської школи бізнесу, визначає конкуренцію як динамічний процес, що
розвивається, це «ландшафт», який перманентно змінюється, на якому з’являються
нові товари, нові напрями маркетингу, нові виробничі процеси та нові ринкові
сегменти [79].
Конкуренція по Й. Шумпетеру – процес «створювального руйнування, коли фірми
розробляють інновації, прагнучи одержати більший прибуток. … Саме механізм
конкуренції витісняє з ринку підприємства, що використовують застарілі
технології» [55]. О.В. Міхайлов вважає, що конкуренція є силою, яка змушує
підприємства вдосконалюватись та переймати кращі світові досягнення та
найефективніші технології [68]. З цих визначень можна зробити висновок про те,
що різного роду нововведення та прагнення досконалості в будь якому напряму
господарювання підприємства, мають пріоритетне значення в досягненні гідної
конкурентної позиції.
А. Юданов у [117] представляє конкуренцію як боротьбу підприємства за обмежений
обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться на доступних підприємству
сегментах ринку.
В.В. Радаєв, А.В. Бузгалін у своїй роботі [115] зазначають, що «ринкова
конкуренція є системою відносин між економічно самостійними виробниками
(продавцями) товарів та послуг. Вона має місце лише тоді, коли виробники та
продавці здатні реагувати на зміну кон’юнктури ринку, на ті чи інші дії своїх
конкурентів…Підприємства вступають у конкурентну боротьбу заради отримання
прибутку. Тому ринкова конкуренція ефективна лише тоді, коли товаровиробники та
продавці реально зацікавлені у зрості прибутку».
Різноманітність конкурентних відносин здійснюється на трьох рівнях [88]:
* мікроконкретні види продукції, виробництва, підприємства;
* мезогалузі, галузеві корпоративні об’єднання підприємств та фірм
горизонтального типу інтеграції;
* макронародногосподарські комплекси міжгалузевого типу інтеграції та ін.
Слід зазначити, що конкуренція є об’єктивною умовою для існування та розвитку
ринкової економіки.
- Киев+380960830922